07.05.2026
Справа № 639/3258/26
Провадження № 1-кп/639/292/26
07 травня 2026 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харковау складі:
головуючого судді- ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 21.03.2026 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12026226250000061 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Першотравневе Богодухівського району Харківської області, громадянина України, українця, розлученого, з вищою освітою, працюючого на посаді інженера в Департаменті будівництва та шляхового господарства КП СП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова КП «ШЛЯХРЕМБУД» ХМР, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -
ОСОБА_5 20.03.2026 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, точний час у ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, перебувала за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 . У зазначений час до місця їх спільного проживання прийшов її колишній чоловік ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Того ж дня близько 20 години 00 хвилин, більш точний час у ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, перебуваючи на кухні, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на ґрунті побутових суперечок виник словесний конфлікт. У ході вказаного конфлікту ОСОБА_4 виштовхав ОСОБА_5 до спальної кімнати, після чого, перебуваючи позаду неї, штовхнув останню обома руками в спину. Внаслідок цього потерпіла, втративши рівновагу, впала на диван. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 наніс потерпілій ОСОБА_5 удари кулаками обох рук у ділянку голови та лоба.
Через деякий час ОСОБА_5 рухалася у напрямку виходу з кімнати, коли ОСОБА_4 , діючи з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, проявляючи необережність у формі кримінально протиправної недбалості, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачити, стоячи обличчям до потерпілої, штовхнув її обома руками в ділянку грудної клітини. Внаслідок зазначеного поштовху ОСОБА_5 , перебуваючи у положенні стоячи, втратила рівновагу та впала, вдарившись правим боком об диван, чим їй було заподіяно тілесні ушкодження, а саме: закрита тупа травма правої половини груді у вигляді перелому 9 ребра по середньо-пахвовій лінії зі зміщенням та перелому 10 ребра по задньо-пахвовій лінії з наявністю незначного зміщення,що не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров?я понад 3-х тижнів (21 дня) і за цією ознакою відноситься до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості (згідно п.п. 2.2.1 а,б,в і 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.95 року №6), що підтверджується висновком експерта №09-434/2026 від 31.03.2026.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є колишнім подружжям, а також особами, які спільно проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, тобто є особами, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, характер насильства відповідає критеріям, визначеним у ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому дане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що скоїв його при вищезазначених обставинах, не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. При цьому ОСОБА_4 пояснив, що дійсно потерпіла ОСОБА_5 є його колишньою дружиною, з якою він після розлучення спільно проживав за адресою: АДРЕСА_3 , близько 8 років. Так, 20.03.2026 у вечірній час доби він повернувся додому у стані алкогольного сп'яніння, в цей час ОСОБА_5 також перебувала в квартирі. Близько 20:00 год. того ж дня між ними виникла словесна суперечка на побутовому грунті, в ході якої він виштовхав ОСОБА_5 до спальної кімнати, після чого, перебуваючи позаду неї, штовхнув її обома руками в спину, внаслідок цього вона впала на диван, після чого наніс їй удари кулаками обох рук у ділянку голови та лоба. Через деякий час, коли ОСОБА_5 піднялася та почала виходити із кімнати, він штовхнув її обома руками в ділянку грудної клітини, в результаті чого вона знову впала, вдарившись правим боком об диван. Через його дії ОСОБА_5 побігла до сусідів та викликала працівників поліції, які склали відносно нього терміновий заборонний припис. Потім йому стало відомо, що внаслідок падіння того дня потерпіла отримала перелом двох ребер. На теперішній час висновки для себе він зробив, із колишньою дружиною примирився. Під час штовхання потерпілої він не мав наміру завдати їй будь-яких тілесних ушкоджень, однак наразі усвідомлює, що міг і повинен був передбачити можливі наслідки своїх дій. Кваліфікацію кримінального правопорушення не оспорює. У вчиненому щиро розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, в порядку вимог ст.135 КПК України, що відповідно до вимог ст.325 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду. Відповідно до наданої нею заяви до суду просить розглядати справу без її участі, призначити покарання на розсуд суду, цивільний позов до обвинуваченого не заявляє (а.с.12).
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред'явленого обвинувачення, є доведеною.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, характеризується: 1) дією або бездіяльністю у вигляді посягання на здоров'я іншої особи; 2) наслідками у вигляді спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками.
При цьому суб'єктивна сторона може проявлятися у виді, як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості. Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної недбалості має місце тоді, коли особа не передбачала можливості зазначеної шкоди для здоров'я іншої особи, хоча повинна була і могла її передбачити, діючи з більшою обачністю.
На підставі вищевикладеного, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 128 КК України, а саме: необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він розлучений, немає будь-яких осіб на утриманні, офіційно працевлаштований на посаді інженера у Департаменті будівництва та шляхового господарства КП СП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова КП «ШЛЯХРЕМБУД» ХМР, має постійне місце проживання, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ч.1 ст. 67 КК України не встановлено.
Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, наявність однієї обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу винного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, критично відноситься до скоєного та засуджує свою поведінку, думку потерпілої ОСОБА_5 , яка просила призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, позицію сторони обвинувачення, яка просила застосувати відносно ОСОБА_4 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, у зв'язку з чим суд вважає можливим призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції, передбаченої ст. 128 КК України, однак із застосуванням ст.75 КК України, з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 , а також, на думку суду, призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які вплинуть на його готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Разом з цим, Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у п. 3 ч. 1 ст. 1 визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З огляду на викладене очевидним є те, що формулювання поняття «злочин, пов'язаний із домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст. 1261 КК і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства. Тому поняття «злочин, пов'язаний із домашнім насильством» не є відсилочним, у розумінні законодавця має комплексний характер й регламентується у різних сферах суспільних відносин. Тому при встановленні змісту згаданого поняття слід виходити з конкретних фактичних обставин справи, а не тільки з кваліфікації дій винуватця.
У контексті зазначеного «злочином, пов'язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
Суд враховує фактичні обставини цього кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення щодо колишньої дружини, у місці їх спільного проживання, а також характер спричинених тілесних ушкоджень, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що дане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством.
Відповідно до вимог частини 1 статті 91-1 Кримінального кодексу України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.
Статтею 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», передбачені спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.
Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», передбачено направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Оскільки суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, тому відносно нього необхідно застосувати обмежувальний захід згідно пункту 5 частини 1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Виконання програми для кривдників покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання кривдника.
У відповідності до ст.ст.96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація до ОСОБА_4 не застосовується.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На пі дставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.
Роз'яснити, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 Кримінального кодексу України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України.
Виконання програми для кривдників покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання кривдника.
Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
- флеш-носій із відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати там же.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1