справа № 619/2065/26
провадження № 1-кп/619/339/26
07 травня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026221230000254 від 10.03.2026 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубцовськ Алтайського Краю Російської Федерації, громадянина України, розлученого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
Так, ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.07.2025 у справі № 953/5999/25 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не зважаючи на це, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про факт притягнення його до адміністративної відповідальності, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч судового рішення, яким він позбавлений права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за таких обставин:
09.03.2026, близько 10:15 години, ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Renault Espace», державний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі сполученням Харків-Гоптівка, та проїжджаючи блокпост «Лісне», розташований поблизу с. Лісне Харківського району Харківської області був зупинений поліцейським офіцером громади ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, яким під час перевірки ОСОБА_4 за базою ІКС ІПНП Національної поліції України був встановлений факт позбавлення ОСОБА_4 права керування транспортними засобами відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 28.07.2025, що набрала законної сили. Однак, ОСОБА_4 , ігноруючи та свідомо порушуючи факт позбавлення права керування транспортними засобами згідно вказаної постанови суду, керував транспортним засобом, а саме автомобілем «Renault Espace», державний номер НОМЕР_1 .
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, пояснивши суду про обставини викладені вище.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. Таким чином, суд обмежився дослідженням доказів, поясненнями обвинуваченого та вивченням даних про його особу, без дослідження інших письмових доказів, які стосуються фактичних обставин справи.
Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 є доведеною, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України - тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Суд, вивчивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановив, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, є волонтером БО «Волонтерська організація «Санварта»
При призначенні покарання суд, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст.67 КК України судом не встановлено.
У відповідності до ст.8 ч.1 Конституції України в України діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно ст.46 Конвенції та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується вимогами ст.65 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його наслідки, а також дані про особу обвинуваченого, щире каяття, та приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу згідно з санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, що буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 395 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити покарання в розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.349 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1