справа № 639/8015/25
провадження № 2/619/283/26
Заочне рішення
Іменем України
07 травня 2026 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 639/8015/25,
імена (найменування) учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 ,
відповідачка: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
вимоги позивачки: про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та встановлення опіки,
представниця позивачки: Сисоєва К.М.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 , у інтересах якої діє адвокат Сисоєва К.М., 24.10.2025 звернулася до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом, у якому просить відібрати у відповідачки без позбавлення батьківських прав малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити над ним опіку. У обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження дитина проживала з батьками, однак із 2024 року мати фактично перестала виконувати батьківські обов'язки та самоусунулася від виховання. Наразі дитина проживає з бабусею, яка повністю забезпечує її утримання, догляд і виховання за належних умов. Батько дитини зник безвісти під час виконання бойового завдання. Також встановлено факт завдання малолітньому тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим здійснюється досудове розслідування. З серпня 2024 року дитина постійно проживає з бабусею, яка є її законним представником у сфері медичного обслуговування та належно піклується про стан здоров'я дитини. Позивачка має належні умови для виховання, позитивну характеристику, не притягувалася до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліках у медичних закладах, і між нею та дитиною склалися тісні емоційні зв'язки. Враховуючи ухилення матері від виконання обов'язків, наявність загрози для здоров'я дитини та фактичне проживання з бабусею, позивачка вважає за необхідне відібрати дитину у матері без позбавлення її батьківських прав в інтересах дитини та встановити над ним опіку.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Дергачівського районного суду Харківської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 справу №639/8015/25 розподілено судді Нечипоренко І.М.
Ухвалою суду від 04.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.01.2026, яке було відкладено на 09.02.2026 за клопотанням представниці позивачки.
Відповідно до ухвали суду від 09.02.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 13.03.2026, у якому оголошувалася перерва до 28.04.2026 у зв'язку з ненадходженням висновку Департаменту служб у справах дітей до суду та здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого в цьому судовому засіданні призначено на 07.05.2026.
Представниця та позивачка у судовому засіданні позовну заяву підтримали.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на фактичне місце проживання та зареєстроване місце проживання, однак судові повістки повернулися до суду у зв'язку з відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачці вручена.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідачка не з'явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачка не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с. 13).
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Як передбачено частинами 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Як роз'яснено в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом установлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснює повний обсяг батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини.
Батько дитини - ОСОБА_4 зник безвісти 18.12.2024 під час виконання бойового завдання у зоні ведення бойових дій, що підтверджуються копією сповіщення сім'ї № 523 від 20.12.2024 (а.с. 15).
Сектором дізнання ВП №1 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226250000177 від 29.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За відомостями витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 23.06.2024 року один із батьків, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , наніс тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22-23).
Відповідно до відповіді від 27.06.2025 року № 01-36/343 на адвокатський запит щодо навчання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністрація комунального закладу «Харківський ліцей № 13 Харківської міської ради» повідомила, що ОСОБА_2 дійсно навчалася у вказаному закладі освіти в період з 31.07.2024 по 06.06.2025. Навчальні досягнення ОСОБА_2 характеризуються як такі, що відповідають початковому рівню, при цьому вона нерегулярно відвідувала навчальні заняття. З метою поліпшення відвідування та успішності учениці адміністрація закладу освіти зверталася до Новобаварського відділу поліції ГУНП у Харківській області, а також до служби у справах дітей Холодногірського району УССД ДПСП ХМР (а.с. 27).
Згідно декларації № 0001-14M5-PE10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в КНП «Міська дитяча поліклініка № 2 Харківської міської ради», законним представником дитини є бабуся ОСОБА_1 , що свідчить про невиконання матір'ю дитини покладених на неї батьківських обов'язків, у тому числі щодо забезпечення належного медичного обслуговування, яке є життєво необхідним для дитини (а.с. 19-20)
Як убачається з відповіді КНП «Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради, за станом здоров'я малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікується його бабуся ОСОБА_1 , яка постійно супроводжує дитину до закладів охорони здоров'я та здійснює належний догляд за ним (а.с. 21).
Згідно з випискою № 3907 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується наявність у дитини захворювань та тілесних ушкоджень, які виникли внаслідок протиправних дій у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2024 року за № 12024226250000177 (а.с. 25-26).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивачка є її матір'ю, а відповідачка рідною сестрою, відповідачка залишила дитину та пішла з місця проживання, не цікавиться її життям, не бере участі у вихованні та не надає матеріальної допомоги. Свідок також повідомила, що у дитини була травма голови, з приводу чого відкрито кримінальне провадження. За її словами, намагання зв'язатися з відповідачкою результатів не дали, оскільки остання не реагує на дзвінки. Крім того, свідок зазначила, що наразі відповідачка проживає окремо, народила іншу дитину, однак не надає жодної допомоги старшій дитині. Малолітній ОСОБА_3 проживає разом із бабусею, яку фактично сприймає як матір та відповідно до цього називає її.
У ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до частини першої статті 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини (частина 3 статті 170 СК України).
Як вже було встановлено, мати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , належним чином не виконує свої батьківські обов'язки. Вона не проживає разом із дитиною, залишила її та фактично самоусунулась від виховання, не цікавиться її життям і станом здоров'я, не забезпечує матеріально та не бере участі у її утриманні.
Суд також враховує, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на свій вік, потребує постійного догляду, належного медичного забезпечення, уваги та виховання.
Позивачка фактично здійснює всі батьківські функції: забезпечує належні умови проживання, піклується про здоров'я дитини, супроводжує її до медичних закладів, забезпечує лікування та повсякденний догляд. Разом із нею у вихованні дитини бере участь також інший член сім'ї, що додатково сприяє забезпеченню належних умов для розвитку дитини.
Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав подання щодо призначення ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відомостями якого, вважає доцільним призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 132-133).
ОСОБА_1 не позбавлялася батьківських прав, до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває, що підтверджується витягом із інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Міністерства внутрішніх справ України, серія ФОВА-004433070 (а.с. 33).
Згідно з відповіддю КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» № 1938 від 30.06.2025 року на запит № 938 від 23.06.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом останніх п'яти років за медичною допомогою до зазначеного закладу не зверталася (а.с. 29).
Відповідно до відповіді КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» № 443 від 01.07.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває (а.с. 30).
Опіка над дитиною встановлюється органом опіки та піклування або судом у випадках, коли дитина позбавлена батьківського піклування, зокрема якщо мати не виконує своїх батьківських обов'язків. Відповідно до статті 244 Сімейного кодексу України, опікуном може бути повнолітня, дієздатна особа, яка дає на це добровільну згоду. При цьому обов'язково враховуються її особисті якості, здатність забезпечити належне виховання та догляд за дитиною, ставлення до неї, а також інші обставини, що мають значення для забезпечення інтересів дитини.
Особа, яка претендує на встановлення опіки, не повинна мати обмежень у дієздатності, бути позбавленою батьківських прав або мати інші юридичні перепони, які унеможливлюють виконання обов'язків опікуна. Окрім цього, орган опіки та піклування обов'язково оцінює житлово-побутові умови, матеріальне забезпечення, стан здоров'я та загальну здатність особи піклуватися про дитину.
Таким чином, у разі встановлення опіки бабусею над онуком, ключовим є не лише родинний зв'язок, а й фактична спроможність забезпечити дитині належні умови життя, виховання та захист її прав та інтересів.
Відповідно до висновку про стан здоров'я заявника, ОСОБА_1 за станом здоров'я може виконувати обов'язки опікуна (зворот а.с. 120).
Як вбачається з акта обстеження умов проживання, за місцем проживання позивачки створено належні умови для проживання, виховання та всебічного розвитку дітей (а.с. 122).
Відповідно до заяви щодо виховання дитини, складеної ОСОБА_2 у присутності нотаріуса, остання передала на виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_1 , у зв'язку з тимчасовим виїздом до Республіки Польща (зворот а.с. 127, а.с. 128).
Оскільки відповідачка не вживає заходів щодо належного догляду за дитиною, не бере участі у її вихованні, утриманні та не цікавиться станом її здоров'я, суд приходить до переконання, що залишення проживання дитини разом із матір'ю на даний час є небезпечним для її життя та здоров'я, та вважає за необхідне відібрати дитину від матері без позбавлення її батьківських прав.
Відібрання дитини становить втручання у право батьків на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, але з огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази немає жодних підстав стверджувати про порушення цього права у світлі пункту 2 цієї статті 8. Таке відібрання має метою захист прав дитини, врахування її найкращих інтересів з огляду на встановлений реальний ризик настання негативних наслідків щонайменше для здоров'я доньок у разі їх повернення до проживання з батьком.
Вказане підтверджує те, що тимчасове обмеження прав матері є необхідним в силу об'єктивних причин, відповідає найкращим інтересам дітей та є пропорційним меті захисту її прав та інтересів. Якщо надалі батько доведе виправлення у ставленні до виконання батьківських обов'язків, він може звернутися з позовом про повернення йому дитини (частина третя статті 170 СК України).
Суд зазначає, що права батьків є похідними від прав та інтересів дитини. Під час вирішення цього спору суд першочергово враховує принцип забезпечення найкращих інтересів дітей.
Відібрання дитини - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Відібрання дитини - це санкція за невиконання батьківських обов'язків, яка не є крайнім і незворотним заходом. Батько не позбавлений можливості змінити своє ставлення до доньки та виконання батьківських обов'язків і звернутись до суду з позовом про повернення йому дитини.
Судом встановлено, що залишення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідачкою є небезпечним для його життя, здоров'я та морального виховання, у зв'язку з чим відібрання дитини від матері є виправданим. Таке втручання здійснюється з метою захисту інтересів дитини, її фізичного та емоційного здоров'я, морального розвитку та права на безпечні умови проживання, що відповідає цілям, визначеним пунктом 2 статті 8 Конвенції.
Відібрання дитини від відповідачки без позбавлення її батьківських прав є необхідним і пропорційним заходом, оскільки цього потребують найкращі інтереси дитини щодо зростання у безпечному середовищі. Розлучення дитини з матір'ю у даному випадку відповідає його інтересам з метою забезпечення належних умов проживання, догляду та медичного забезпечення, а також недопущення страждань дитини у зв'язку з відсутністю належного піклування та виховання.
При цьому, суд роз'яснює, що відповідно до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Враховуючи, що позивачка є бабусею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час фактично проживає з дитиною, здійснює її утримання та належний догляд, виявила бажання бути опікуном, а також наявне відповідне подання служби у справах дітей, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, які підлягають стягненню на її користь з відповідачки.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав та передати його під опіку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначивши її опікуном малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Учасникам справи надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до ч. 5 ст. 272 КПК України.
Позивачка має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заяв про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.
Суддя І. М. Нечипоренко