Справа № 197/151/26
Провадження № 2/197/318/26
06 травня 2026 року с-ще Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр кредит фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник ТОВ "Укр кредит фінанс" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1530-2967 від 24.03.2025 в розмірі 107548,58 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 24.03.2025 між ТОВ "Укр кредит фінанс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1530-2967. Договір укладено в електронній формі. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A0503 для підписання Кредитного договору №1530-2967 від 24.03.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 29100 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідачка здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1530-2967 від 24.03.2025, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. В подальшому, відповідачка порушила вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 19.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки за Кредитним договором становить: 107548,58 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом - 26626,13 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 6672,45 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 14550 гривень.
Ухвалою суду від 16.02.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09 березня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідачки - адвоката Пузіна Д.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідачка кредитний договір № 1530-2967 від 24.03.2025 з ТОВ "Укр Кредит Фінанс"в електронному вигляді не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Позивачем до позовної заяви не додано доказів про те, що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), що допомогло б встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору. Окрім цього, не надано підтвердження того, що особа самостійно ввела свої персональні дані (ПІБ, ІПН, паспортні дані, реквізити банківської картки), які співпадають з її ідентифікаційними даними. В укладеному договорі вказано, що з боку позикодавця він підписаний за допомогою ЕЦП (КЕП), проте перевіркою зазначеного файлу через систему Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua встановлено відсутність електронних підписів взагалі. Тож договір № 1530-2967 від 24.03.2025 не узгоджений сторонами взагалі. В матеріалах справи також відсутній і паспорт споживчого кредиту. Надана позивачем до суду електронна копія кредитного договору № 1530-2967 від 24.03.2025 з додатками, відповідачкою та кредитодавцем взагалі не підписані, а отже виникнення будь-яких правовідносин між останніми є недоведеними. Оскільки належних доказів використання грошових коштів відповідачкою позивач не надав, вважає позовні вимоги недоведеними. Крім того, матеріали справи не містять також і доказів фактичного користування відповідачкою кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). ТОВ "Укр Кредит Фінанс" не мали права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану позичальнику, який мав прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, 3% річних у розмірі 14550 грн, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. Також, разом з відзивом подав клопотання зобов'язати позивача ТОВ "Укр Кредит Фінанс" на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України надати для дослідження під час судового розгляду оригінали електронних доказів, копії яких долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 17.03.2026 клопотання представника відповідачки - адвоката Пузіна Д.М. про витребування доказів було задоволено та витребувано від ТОВ "Укр кредит фінанс" оригінали електронних доказів, а саме: електронний варіант письмового доказу - Кредитний договір № 1530-2967 від 24.03.2025, укладений між відповідачкою та ТОВ "Укр кредит фінанс" з Додатками; електронний варіант письмового доказу - Паспорт споживчого кредиту; оригінал письмового доказу - Платіжна інструкція від ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" про перерахування коштів відповідачці; оригінал письмового доказу - Договір № 02/06/2020 від 01.06.2020 про надання послуг з переказу коштів, укладений між ТОВ "Укр кредит фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" з Додатками; електронний варіант письмового доказу - Розрахунок заборгованостей з накладеним КЕП (ЕЦП) від 19.01.2026.
24 березня 2026 року на адресу суду від ТОВ "Укр кредит фінанс" надійшли витребувані документи.
Представник позивача в судове засідання повторно не з'явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. 24 березня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка, представник відповідачки в судове засідання повтонно не з'явилися, про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Будь-яких заяв про відкладення розгляд справи в суд не надходило.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 24 березня 2025 року між ТОВ "Укр кредит фінанс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1530-2967. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальниці шляхом надання позичальниці грошових коштів (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальниця зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. Загальний розмір кредиту за цим договором становить 29100 гривень. Дата надання/видачі кредиту - 24 березня 2025 року. Кредит надається позичальниці шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальниці шляхом використання вказаних позичальницею реквізитів електронного платіжного засобу. Базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00% за кожен день користування кредитом. Комісія за видачу кредиту становить 20.00 % від суми виданого Кредиту. Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту - 17 січня 2026 року. Денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 0,946 %. У разі прострочення виконання позичальницею грошового зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальниця зобов'язана сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 процентів річних від суми заборгованості, в силу положень ст. 625 ЦК України. Вказаний договір підписаний Електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) A0503.
Згідно довідки ТОВ "Укр кредит фінанс" про перерахування суми кредиту №1530-2967 від 24.03.2025 року, позичальник ОСОБА_1 . 24 березня 2025 року на карту № НОМЕР_1 було здійснено перерахування коштів у сумі 29100 грн, платіж № 1578802938, за допомогою платіжної системи EasyPay, тип операції - видача кредиту (а.с. 95).
Відповідно до листа про надання інформації ТОВ "ФК "Контрактовий дім" за вих. № 19466 від 20.01.2026, згідно договору з ТОВ "Укр кредит фінанс" № 02/06/2020 від 01.06.2020, надало запитувану інформацію відповідно до якої 24 березня 2025 року на карту № НОМЕР_1 було здійснено перерахування коштів у сумі 29100 грн, платіж № 1578802938, за допомогою платіжної системи EasyPay (а.с. 106-116).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1530-2967 від 24.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Укр кредит фінанс" становить 107548,58 гривень, з яких заборгованість за кредитом (основний борг) - 26626,13 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 6672,45 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 14550 грн.
При вирішенні спору суд керується такими нормами права.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі № 2-6315/11 (провадження №61-23326св18) звернув увагу на те, що невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.
Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, ч. 2 ст. 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
До такого виду договорів відноситься і договір позики, який відповідно до положень абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675-VIII), електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що між ТОВ "Укр кредит фінанс" та ОСОБА_1 вчинено договір про відкриття кредитної лінії № 1530-2967 від 24.03.2025 в електронній формі.
У п. 3.1 договору вказано, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію".
За змістом п. 3.8 договору у разі погодження із запропонованими кредитодавцем умовами цього договору, позичальник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції кредитодавця (акцепту) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий позичальником, що вважається підписанням цього договору відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Накладення позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатору здійснюється шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на вебсайті кредитодавця.
Згідно із розділом 13 договору міститься електронний підпис позичальника ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А0503.
Частинами другою, четвертою, шостою статті 8 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України "Про електронну комерцію" ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного ст. 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Статтею 1 Закону України "Про Електронні довірчі послуги" визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України "Про інформацію" та спеціальний Закон України "Про захист персональних даних".
Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).
За змістом розділу 13 договору вбачається здійснення ОСОБА_1 надання персональних даних паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, даних банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, електронної адреси.
У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не відповідачкою ОСОБА_1 , а іншою особою, а також остання не посилається на обставини вчинення договору від її імені іншою особою.
Верховний суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Також, Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 у справі №212/10457/21 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.
Ураховуючи, що договір між ТОВ "Укр кредит фінанс" та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 24.03.2025 № 1530-2967 не був би укладений без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, таким чином доводи відповідачки щодо не укладення кредитного договору є безпідставними.
Щодо виконання ТОВ "Укр кредит фінанс" обов'язку із перерахунку кредитних коштів ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
На підставі п. 12.1 договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору.
Відповідно до п. 2.2 договору кредитодавець відкриває кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
На підставі п. 4.2 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні кредиту.
За змістом п. 13 договору зазначено реквізити позичальниці ОСОБА_1 паспорт, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором А0503.
Згідно довідки ТОВ "Укр кредит фінанс" про перерахування суми кредиту №1530-2967 від 24.03.2025, позичальниці ОСОБА_1 24.03.2025 на карту № НОМЕР_1 було здійснено перерахування коштів у сумі 29100 грн, платіж №1578802938, за допомогою платіжної системи EasyPay, тип операції - видача кредиту (а.с.95).
Відповідно до листа про надання інформації ТОВ "ФК "Контрактовий дім" за вих. № 19466 від 20.01.2026, згідно договору з ТОВ "Укр кредит фінанс" № 02/06/2020 від 01.06.2020, надало запитувану інформацію, відповідно до якої 24.03.2025 на карту № НОМЕР_1 було здійснено перерахування коштів у сумі 29100 грн, платіж №1578802938, за допомогою платіжної системи EasyPay (а.с.106-116).
У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 (справа № 372/223/17) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Доводи ОСОБА_1 з приводу недоведеності виконання ТОВ "Укр кредит фінанс" зобов'язання з надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на її картковий рахунок є помилковими.
Суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків (постанова Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження №61-14432св19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами
На підставі ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (п. 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо, інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Емітенти зобов'язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов'язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (п. 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (п. 4 розділу VII Положення). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п. 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254. Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абз. 2 п. 4.10. Положення).
Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п. 5.1 Положення).
Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (абз. 1 п. 5.3. Положення).
У постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
По своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні ст.ст. 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості. Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09.02.2023 у справі № 464/3214/16.
Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком № НОМЕР_1 на спростування обставин отримання чи не отримання 24.03.2025 кредиту в сумі 29100 грн, при тому, що остання має безпосередній доступ до свого рахунку і не позбавлена можливості надати таку виписку для спростування розрахунку позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність обставини перерахування кредитних коштів відповідно до умов договору від 24.03.2025, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.02.2023 у справі № 757/22453/20 (провадження № 61-11009св22).
У цій частині помилковими є аргументи зазначені відповідачкою у відзиві на позовну заяву про те, що у матеріалах справи відсутні первинні фінансові документи про видачу кредиту, з огляду на позицію Верховного Суду, наведену у постанові 12.06.2023 у справі № 263/3470/20 (провадження № 61-7018св21), відповідно до якої Закон України "Про електронну комерцію" є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання на ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є безпідставним.
Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.
Пунктом 4.1 договору між ТОВ "Укр кредит фінанс" та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 24.03.2025 встановлено розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 29100 грн, дата надання/видачі кредиту 24.03.2025.
За змістом п. 4.4. договору базовий період складає 14 календарних днів.
Згідно з п. 4.10 договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 17.01.2026.
Пунктами 4.3, 4.6 визначено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою).
Згідно п. 10.2 договору знижена процентна ставка становить 0,90 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
За таких обставин, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору між ТОВ "Укр кредит фінанс" та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 24.03.2025 № 1530-2967.
За розрахунком заборгованості, наданого ТОВ "Укр кредит фінанс" за кредитним договором № 1530-2967 від 24.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 107548,58 гривень, з яких заборгованість за кредитом (основний борг) - 26626,13 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 6672,45 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 14550 грн.
За змістом наведеного розрахунку з 24.03.2025 по 18.05.2025 нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою 0,90 %, з 19.05.2025 по 17.01.2026 застосовано стандартну процентну ставку 1,00 % що відповідає умовам укладеного кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між ТОВ "Укр кредит фінанс" та ОСОБА_1 виникли договірні відносини внаслідок користування відповідачкою кредитним лімітом. Фактично отримані та використані позичальницею грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, тож ОСОБА_1 не виконала обов'язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржниці виконати обов'язок з повернення коштів, а відтак в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 26626,13 грн та стягнення суми за нарахованими відсотками в розмірі 66372,45 грн суд вбачає підстави для задоволення позову.
Разом з тим, щодо стягнення відсотків в порядку ст. 625 ЦК України, суд зазначає, що стягнення таких у розмірі 14550 грн не відповідає п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, яка вказує про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказана норма діє на час виникнення спору, а відтак, у стягненні з відповідачки вказаних відсотків у розмірі 14550 грн слід відмовити.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин справи, суд всебічно та повно з'ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 92998,58 грн з яких 26626,13 грн - заборгованість за кредитом, 66372,45 грн - заборгованість за нарахованим відсотками, при цьому у вимозі про стягнення 14550 грн заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжної інструкції № 8283 від 06.02.2026 (а.с. 9), позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Виходячи з вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 92998,58/107548,58*2662,40=2302,21 грн.
Керуючись ст. ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ:38548598) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 1530-2967 від 24 березня 2025 року в розмірі 92998 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 58 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" сплачений судовий збір у розмірі 2302 (дві тисячі триста дві) гривні 21 копійка.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 06.05.2026.
Суддя М.В. Панчук