Єдиний унікальний номер справи 183/5239/26
Провадження № 2-о/183/183/26
05 травня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майна Г. Є., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,-
04 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Карамян Е. Ф., звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області із вищевказаною заявою, у якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Костянтинівка Донецької області.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, приходжу до такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частинами 1, 2 статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» або дорученням органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Тобто договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов'язки адвоката (адвокатського об'єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об'єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах. На підставі договору адвокатом (адвокатським об'єднанням) видається ордер, що є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката (адвокатського об'єднання) на вчинення дій в інтересах клієнта.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Ордер на надання правової допомоги не замінює договору про надання правової допомоги, який є підставою для здійснення адвокатської діяльності, а є лише документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги клієнту (рішення РАУ № 57 від 12 квітня 2019 року).
У постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі № 910/7398/18 зазначено, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Чинна редакція процесуальних кодексів не вимагає надання разом з ордером договору про правничу допомогу, його копії або витягу.
Отже, підсумовуючи вищевикладене заява, яка подана до суду має бути підписана заявником або її представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, яка має підтверджені повноваження.
Однак, у порушення вимог ч. 4 ст. 62 ЦПК України до заяви не додано належних доказів, що підтверджують повноваження Карамяна Е. Ф. на представництво інтересів ОСОБА_1 , зокрема: довіреності, ордера, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, оформленого відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Водночас, до заяви додано угоду № 15 про надання правової допомоги адвокатом, де у п. 1.1. вказано про те, що «клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання про представлення інтересів клієнта при розглядів цивільної справи за заявою про визнання громадянина померлим».
Суд звертає увагу, що заява про встановлення факту смерті та заява про визнання особи померлою є різними за своїм предметом і правовою природою, оскільки в першому випадку йдеться про підтвердження факту смерті, який уже настав, тоді як у другому - про юридичне визнання особи померлою за відсутності достовірних відомостей про її смерть.
Одночасно слід зазначити, що у переліку додатків до заяви адвокатом Карамяном Е. Ф. зазначено про долучення «7. Копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.» та «8. Ордера адвоката». Водночас під час прийняття канцелярією суду заяви про встановлення факту смерті установлено відсутність зазначених документів, у зв'язку з чим головним спеціалістом Хирею С. Г., заступником керівника апарату суду Пластун О. В., архіваріусом Дудник Т. Г. складено відповідний акт про їх відсутність.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин адвокатом Карамяном Е. Ф. не надано належних доказів щодо повноважень на представництво інтересів заявника, зокрема ордера. При цьому подана угода про надання правової допомоги обмежує обсяг повноважень адвоката та передбачає надання правничої допомоги виключно з питань оголошення особи померлою, що не охоплює предмет поданої заяви. Отже, повноваження представника у цій справі належним чином не підтверджені.
Роз'яснити заявникові, що відповідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 185, 260 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті - повернути заявникові.
Роз'яснити заявнику її право звернутися із зазначеною заявою після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.
Ухвала суду складена і підписана 05 травня 2026 року.
Суддя Г.Є. Майна