г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4413/25
Номер провадження 2/213/123/26
01 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Алексєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Шульги В.С., Бабейкіної Н.О. Довгої А.В.,
за участі позивачки - ОСОБА_1 к, її представника - ОСОБА_2 ,
розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №213/4413/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів,
Стислий виклад позиції позивача.
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач є біологічним батьком їхньої з позивачем дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначає, що з відповідачем вела сімейне життя без реєстрації шлюбу з 2011 року. Коли позивач дізналася, що вона вагітна, відповідач піклувався про неї, вони разом відвідували лікарню. При реєстрації народження сина запис про батька записано за її вказівкою. Відповідач спочатку пропонував зареєструвати їхні відносини і своє батьківство визнавав. Проте відносини між ними погіршилися, 06.11.2013 позивач розірвала з відповідачем відносини і разом з дитиною переїхала до батьків. Відповідач приїжджав до них, надавав грошові кошти та продукти, підтримував їх. Проте відповідач не з'являється до органів ДРАЦС, щоб визнати себе батьком дитини.
Просить визнати відповідача батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни в актовий запис про його народження. Також просить стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання дитини у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку.
Процесуальні дії у справі.
15.08.2025 позовна заява надійшла до суду.
25.08.2025 отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.
26.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
23.10.2025 призначено по справі судово-генетичну експертизу; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
09.02.2026 відновлено провадження у справі.
04.03.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.
Заяви, клопотання.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, підтвердили обставини, викладені у позові, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Порядок виклику відповідача до суду, передбачений ЦПК України, дотримано, однак у судове засідання він не з'явився, про причини неявки не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань від нього не надходило.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.
Допит свідків.
Свідок ОСОБА_5 повідомила, що зі сторонами у справі перебуває в дружніх стосунках. Свідку відомо, що у сторін народилася дитина. Вони проживали разом, поки позивачка була вагітна та рік після народження дитини. Проживали приблизно у 2011-2013 роках в с. Новомалинівка. Свідок була у них у гостях, відповідач був присутній. Відповідач не зареєстрував на себе дитину, зараз вони не спілкуються.
Свідок ОСОБА_6 повідомила, що знайома з позивачкою давно, приблизно з 1990-х років, проживали разом в одному селі. Коли свідок переїхала, вони продовжували спілкуватись. Кожні вихідні свідок приїжджала в село. Івана постійно там бачила. Коли народилася дитина, сторони були разом, вели сумісне господарство. Свідок бачила, як відповідач займався господарством. Вона розмовляла із сином сторін, який їй повідомив, що місяці 4 тому вони з батьком зідзвонювались.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що 11.12.2012 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис №1631 та видано свідоцтво про народження. Відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Позивач разом із дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач працює сестрою медичною стаціонару (палатною) в КНП «Криворізька міська лікарня №17» КМР, її дохід за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 становить 94 248,65 грн.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим фактам відповідають правовідносини, що виникають з права матері дитини на пред'явлення позову про визнання батьківства.
Норми права, які застосовує суд.
Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Рішенням у справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (в залежності від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до підпункту двадцятого пункту першого розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Згідно із ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Висновок суду.
Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Верховний Суд роз'яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц).
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» («Калачова проти російської федерації», Kalacheva v. russia, №3451/05, § 34, від 07.05.2009).
Відтак, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути саме висновок судової експертизи.
КЦС ВС в постанові від 28.11.2019 по справі №601/1140/15-ц (61-6989св19), вказав на рішення Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення від 07.05.2009 у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява №3451/05, §34).
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Зазначений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 686/3582/16-ц, від 27.11.2024 у справі № 132/3338/19 та інших.
Судова практика з указаного процесуального питання щодо застосування статті 109 ЦПК України є сталою та незмінною.
Судом встановлено, що відповідач 15.12.2025 та 19.01.2026 не з'явився для відібрання біологічних зразків, не клопотав про перенесення дати явки до експерта, що свідчить про його ухилення від проведення експертизи з метою встановлення істини у справі.
Нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо неї.
Вказані дії та бездіяльність, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість встановити походження від відповідача дитини з урахуванням інших доказів, у тому числі і показів свідків.
З огляду на ухилення відповідача від участі в експертизі, з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, забезпечення стабільності умов її життя, запобіганням душевним потрясінням та унеможливлення ситуації, коли дитина не має батька, суд вважає необхідним визнати факт, для з'ясування якого була призначена експертиза: визнати відповідача батьком ОСОБА_4 .
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та те, що позов пред'явлений в інтересах дитини, суд дійшов висновку про доведеність батьківства відповідача ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначене є підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини.
Як встановлено судом, малолітня дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дітей той із них, з ким вони проживають, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Суду не надано доказів про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину.
Отже, суд, дослідивши надані докази, вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позов пред'явлено до суду 10.08.2025 (поштове відправлення), тому саме з цієї дати необхідно присудити аліменти.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі
1 211,20 грн, а також судовий збір на користь держави у розмірі 1 211,20 грн.
З огляду на викладене і керуючись ст. ст. 125, 128, 180-182 СК України, ст. ст. 12, 13, 77, 81, 128, 137, 223, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який народився в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати органи РАЦС внести зміни до актового запису №1631 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , складеного 11.12.2012 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому змінити відомості про батька дитини, записавши в графі «відомості про батька» - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10.08.2025 і до повноліття дитини.
Допустити рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного судового рішення - 07 травня 2026 року.
Суддя О.В. Алексєєв