Справа № 212/14069/25
1-кп/212/680/26
про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою
06 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі колегіїї суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження
за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України, -
У провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження № 12025041730001214 від 06.09.2025 року, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою. Заявлене клопотання прокурор обгрунтував тим, що існують ризики, а саме: переховування обвинуваченим органів досудового розслідування або суду, можливість незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення,. На думку прокурора, запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.
Обвинувачений та захисник заперечували щодо оголошеного прокурором клопотання, та вважають, що клопотання є необгрунтованим та безпідставним.
Захисник просив визначити розмір застави, що не протирічить чинном кримінальному процесуальному законодавству.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Прокурор заперечував, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за яке може бути довічне утримання. Крім того на час розгляду клопотання не допимтані потерпіла, яка приїхала з Польщі, та свідки, і тому не виключається вплив на останніх.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів встановила.
08.09.2025 стосовно підозрюваного ОСОБА_7 ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
03.11.2025 ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу підозрюваному ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.12.2025 включно.
04.12.2025 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу обвинуваченому продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 01.02.2026 року.
29.01.2026 року ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу обвинуваченому продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29.03.2024 року.
18.03.2026 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу обвинуваченому продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16.05.2026 року.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів на підставі до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки
Так, колегією суддів прийнято до уваги обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я двох осіб похилого віку і у разі доведеності вини, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти років до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічного позбавлення волі. Також ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби і у разі доведеності вини, йому загрожує від п'яти до десяти років позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_7 не одружений, на утриманні дітей та інших осіб не має, тобто у особи відсутні міцні соціальні зв'язки, в силу ст. 89 КК України не судимому. До вчинення кримінального правопорушення перебував у лавах Збройних сил України на посаді хіміка відділення спеціальної обробки озброєння та техніки взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту, військове звання «солдат», проте на момент вчинення кримінального правопорушення виключений із списків особового складу військової частини на підставі наказу № 45 від 25.02.2025 у зв'язку із самовільним залишенням частини. Тобто, обвинувачений самовільно залишив військову частину під час воєнного стану (ч. 5 ст. 407 КК України), тобто фактично переховувався понад 6 місяців, доки не був затриманий працівниками правоохоронних органів, а не з'явився добровільно. Тож, у своїй сукупності вище перераховані факти підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризиків переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків та потерпілих.
Наразі вказані обставини жодним чином не змінилися, будь-яких даних про зменшення чи відсутність вказаних ризиків, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Як вбачається з положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованих ОСОБА_7 кримінального правопорушення з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, колегія суддів враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства.
В ході розгляду клопотання обвинуваченим та його захисником не надано колегії суддів доказів, які б могли підтвердити необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
Згідно ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
За таких обставин колегія суддів погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень; ризик перешкоджання судовому розгляду кримінального провадження, а також наявні підстави для того, щоб гне визначати розмір застави.
Тому, на думку колегії суддів, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_7 продовжити на 60 днів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 331, 376 КПК України, колегія суддів-
Клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 6 травня 2026 року до 4 липня 2026 року.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного захисту та визначення розміру застави - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення
Повний текст ухвали складено 07.05.2026.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
Суддя ОСОБА_2