Справа № 203/8166/25
Провадження № 2/175/719/26
Іменем України
"07" травня 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (місцезнаходження: місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2 ЄДРПОУ 40966896) через свого представника звернулося до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 21.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4984358 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідач умови укладеного договору не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 161000 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 35000 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 89250 грн суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ 'Українські фінансові операції'
36750 грн. 02.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" було укладено договір факторингу № 02-1/06/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №4984358.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 28.11.2025 року вказану цивільну справу було направлено для розгляду до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою його проживання. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
21.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4984358 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1.2. договору, тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 35000 грн.
Положеннями п. 1.3 договору визначено, що строк кредиту 360 днів: з 21.09.2024 року по 16.09.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до п. 2.1. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Згідно п. 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт».
Відповідно до пункту 4.1 Договору сторони погодили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування ним, у тому числі кількість платежів, їх розмір і періодичність, здійснюються згідно з графіком платежів, за винятком випадків, передбачених пунктом 4.3 Договору.
Згідно з пунктом 4.2 Договору клієнт має право у будь-який час повністю або частково достроково повернути кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів.
Згідно листа ТОВ «Пейтек Україна» від 10.06.2025 року за вих. №20250610-1046, було здійснено зарахування коштів у розмірі 35000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 .
02.06.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №25/11/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 4598007.
23.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" було укладено договір факторингу №02-1/06/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №4984358.
Як вбачається з розрахунку заборгованості від 02.06.2025 року, ОСОБА_1 було нараховано заборгованість за кредитним договором №4984358 у розмірі 141750 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за 105 календарних дні, а саме з 03.06.2025 року по 15.09.2025 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" було нараховано проценти за користування грошовими коштами на суму 36750 грн. на ім'я ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд звертає увагу, що ст. 628 ЦК України визначено, що договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
У відповідності до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Позивачем надано договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту, які підписані електронним підписом ОСОБА_1 та містять, зокрема, узгоджені відсотки за користування кредитними коштами.
Отже, ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 дійшли згоди щодо всіх істотних умов укладеного договору, який оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 у зв'язку з чим вимога про стягнення заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом, що здійснює примусове виконання рішення в порядку ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Дані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість.
Отже, питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Щодо витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано копію ордеру, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, детальний опис робіт №4984358, акт прийому-передачі виконаних робіт № 984358 від 01.08.2024 року на суму 10 000 грн
З урахуванням наведеного вище, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19, 27, 89, 141, 175, 274-275, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (місцезнаходження: місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за кредитним договором №4984358 від 21.09.2024 року в розмірі 161000 грн. (сто шістдесят одна тисяча гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (місцезнаходження: місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2 ЄДРПОУ 40966896) сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. С. Журавель