Справа № 209/1998/26
Провадження № 2-о/209/59/26
07 травня 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка подана через представника - адвоката Жежеля С.С., заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
07.04.2026 до Дніпровського районного суду міста Кам'янського через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , заявник), яка подана через представника - адвоката Жежеля С.С. (далі також представник заявника), заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі також Відділ № 14 у місті Кам'янському ГУДМС України в Дніпропетровській області, заінтересована особа) про встановлення факту, що має юридичне значення.
Стислий виклад вимог, зазначених у заяві.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що у 1985 році його батько, ОСОБА_2 , отримав на підставі ордера квартиру АДРЕСА_1 . З цього ж року батько заявника, його дружина та син - заявник у справі зареєстрували своє місце проживання у зазначеній квартирі та з того часу місце реєстрації не змінювали.
Заявник зазначає, що народився в СРСР та до досягнення 18-річного віку, до 1991 року, отримав паспорт громадянина СРСР, який згодом був втрачений.
У 2021 році помер батько заявника, після чого відкрилася спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 АТО. Водночас заявник не зміг оформити спадкові права у зв'язку з відсутністю паспорта громадянина України.
У 2026 році заявник звернувся до відділу Державної міграційної служби у місті Кам?янське з метою отримання паспорта громадянина України, однак у відповіді від 25.02.2026 № Ш-19/6/1222-26 йому було роз'яснено необхідність звернення до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року з метою підтвердження громадянства України.
Заявник посилається на те, що відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема, громадяни колишнього СРСР, які станом на 24 серпня 1991 року постійно проживали на території України, а також особи, які станом на 13 листопада 1991 року проживали в Україні та не були громадянами інших держав.
Зазначає, що встановлення факту постійного проживання на території України на відповідні дати має юридичне значення для підтвердження належності до громадянства України.
Вказує, що у разі відсутності документів, які підтверджують такий факт, відповідно до положень статті 293 ЦПК України та підпункту «в» пункту 8 Порядку, затвердженого Указом Президента України № 215/2001, таким доказом може бути судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України.
У зв'язку з викладеним заявник просить суд встановити юридичний факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, на час проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), і на час набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) до теперішнього часу.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження та призначено судове засідання на 05 травня 2026 року об 11 год. 00 хв.
05 травня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення і проголошення до 07 травня 2026 року о 10 год. 15 хв, про що постановлено протокольну ухвалу.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи 07.05.2026 у судове засідання на проголошення судового рішення, згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Позиції учасників справи.
04.05.2026 до суду надійшли пояснення Відділу № 14 у місті Кам'янському ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, у яких зазначено, що для встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року можуть подаватися, зокрема, трудова книжка, військовий квиток, документи про освіту, свідоцтва про народження, шлюб, копія домової книги з відміткою про реєстрацію, паспорт громадянина СРСР з відповідними відмітками, водійське посвідчення, архівні довідки та інші документи, а також можуть залучатися свідки.
Заінтересована особа зазначає, що згідно з поданою заявою та доданими до неї матеріалами факт проживання заявника на території України підтверджується, зокрема, записом у трудовій книжці про проходження військової служби у період з 26.06.1990 по 01.06.1992.
Водночас звертає увагу суду на те, що заявником у вимогах зазначено дві дати - 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, тоді як відповідно до положень статті 3 Закону України «Про громадянство України» встановлення факту проживання має здійснюватися станом на одну конкретну дату, обрану залежно від наявних доказів, оскільки кожна з дат відповідає окремій підставі набуття громадянства.
У зв'язку з викладеним просить вирішити заяву на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у заяві. Водночас уточнив вимоги прохальної частини та просив суд встановити юридичний факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року - дату проголошення незалежності України.
Представник Відділу № 14 у місті Кам'янському ГУ ДМС України в Дніпропетровській області у судовому засіданні звернула увагу на те, що долучені до матеріалів справи докази підтверджують факт проживання заявника на території України станом як на 24 серпня 1991 року, так і на 13 листопада 1991 року. Водночас зазначила, що відповідно до положень статті 3 Закону України «Про громадянство України» встановлення факту постійного проживання має здійснюватися станом на одну конкретну дату, обрану залежно від наявних доказів, оскільки кожна з цих дат відповідає окремій підставі набуття громадянства. Відтак просила суд вирішити заяву відповідно до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд зазначає наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15 червня 1972 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Дніпродзержинськ Дніпропетровської області. Батьками зазначені: батько ОСОБА_2 , національність українець, мати ОСОБА_3 , національність українка (а.с.37-38).
Відповідно до ордера № 1286 від 14.10.1985, ОСОБА_2 , сім'я якого складається з трьох осіб: дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_1 , надано право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9 зворот).
11 серпня 1997 року на ім'я ОСОБА_1 Державним лісогосподарським об'єднанням «Дніпропетровськліс» видано посвідчення мисливця серії НОМЕР_3 , у якому містяться відомості про дату і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, Дніпропетровська область, та місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 7 зворот).
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_4 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , дата заповнення - 05 серпня 1992 року, містяться записи про навчання заявника у Дніпродзержинському СПТУ № 26 з 01.09.1987 по 14.06.1990, а також проходження служби у Збройних Силах України з 26.06.1990 по 01.06.1992. Крім того, містяться записи про трудову діяльність заявника, а саме: про прийняття на роботу, переведення та звільнення у період з 05.08.1992 по 05.06.2009 (а.с. 11-12 зворот).
Згідно з копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Дніпродзержинської ДПА (Дніпропетровський район) від 04.06.1998, ОСОБА_1 присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 36).
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 06.08.2021, після смерті ОСОБА_4 оформлено спадкові права на належну їй частку квартири АДРЕСА_1 на її дочку. Із зазначеного свідоцтва також вбачається, що спадкоємцями майна померлої в рівних частках були її чоловік ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав, та син ОСОБА_1 (а.с. 8-10).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2026/002501708, сформованим 17.02.2026, відомості про особу, місце реєстрації проживання якої за період з 29.11.1985 до 17.02.2026 надані з відомчої інформаційної системи ДМС на підставі даних, отриманих від Кам'янської територіальної громади, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 29 листопада 1985 року (а.с.35).
У 2026 році заявник звернувся до Відділ № 14 у місті Кам'янському ГУДМС України в Дніпропетровській області з метою отримання паспорта громадянина України.
Як вбачається із змісту відповіді Відділу № 14 у місті Кам'янському ГУДМС України в Дніпропетровській області від 25.02.2026 № Ш-19/6/1222-26 за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 роз'яснено необхідність звернення до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року з метою підтвердження громадянства України (а.с. 13-14).
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні заяви та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З вказаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Належність до громадянства України встановлюється на підставі ст. 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05.04.2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).
Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України.
Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27.03.2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».
Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв'язків тощо.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991 року, зазначені у п. 2, - з 13.11.1991 року (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про громадянство України»).
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) або набрання чинності Законом України від 08.10.1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13.11.1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 293 ЦПК України та ст. 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів:
-постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року;
-постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 року.
У даній справі, заявник просить суд встановити факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), Кримської Народної Республіки, Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, а також її діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Указом Президента України № 215 від 27.03.2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27.06.2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок).
За змістом п. 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону особа, яка за станом на 24.08.1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24.08.1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року.
Відповідно до п. 25 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24.08.1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (ч. 1 ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» п. 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24.08.1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Факт постійного проживання на території України заявника, у тому числі станом на момент проголошення незалежності України 24.08.1991 року має юридичне значення та породжує для нього юридичні наслідки, так як встановлення вказаного факту в судовому порядку необхідне йому для отримання документа на посвідчення особи та підтвердження належності до громадянства України. В іншому встановленому Законом України «Про громадянство України» порядку, набути громадянство України заявник не може.
Суд, оцінюючи вказані доводи в контексті матеріалів справи, виходить з вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, за якою доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
При ухваленні рішення суд керується стандартом доказування «балансу вірогідностей» (вірогідності доказів). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року (справа № 129/1033/13-ц) зазначала, що стандарт більшої переконливості передбачає, що висновок про існування обставини, з урахуванням поданих доказів, має видаватися вірогіднішим, ніж протилежний.
Зазначений підхід корелюється з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 23.08.2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. and Others v. Sweden») вказано, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів, які у своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24.08.1991, а тому заява про встановлення факту, що має юридичне значення є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 211, 247, 259, 263-268, 272, 293, 294, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , яка подана через представника - адвоката Жежеля С.С., заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області.
Судові витрати залишити за заявником.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );
Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, м. Кам'янське, просп. Архітектурна, буд. 10А).
Повний текст рішення проголошено 07 травня 2026 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА