Справа № 464/9137/25
06 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 174433 від 10.03.2025 року у розмірі 39491,10 грн., з яких: 21687,00 грн. - заборгованість за тілом, 17003,10 грн. - заборгованість за відсотками, 801 грн. заборгованість за комісією, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.03.2025 року між ТОВ «ФК Кредіплюс» та ОСОБА_1. було укладено кредитний договір №174433 на суму 21687 грн. Відповідач добровільно підписав кредитний договір та отримав грошові кошти в сумі 21687 грн. 16 квітня 2025 року між ТОВ «ФК Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 16042025 відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 174433 від 10.03.2025. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 39491,10 грн., з яких: 21687,00 грн. - заборгованість за тілом, 17003,10 грн. - заборгованість за відсотками, 801 грн. заборгованість за комісією. Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.02.2026 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Також, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.02.2026 частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «Ощадбанк» інформацію про те, чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_4; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_4 у сумі 8161,52 грн. 10.03.2025; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_4 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
У разі зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4, 10.03.2025 у сумі 8161,52 грн., витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника), повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи судом, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу двічі - разом із позовною заявою та додатками за його місцем реєстрації, однак поштові відправлення повернуто суду без вручення адресату.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.
У вказаний строк відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, поважних причин такого не повідомив.
23.02.2026 Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відповідь АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, згідно якої на ім'я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_4 та про зарахування коштів.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого:
статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Судом встановлено, що 10.03.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №174433, який підписано сторонами./а.с.17-20, 21-26, 27-29/.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит №174433 від 10.03.2025 року, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Згідно з п. 2.2.1 даного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 21687 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 9838.69 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №167264 від 13.01.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 8161.52 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_5 , у національній валюті; у розмірі 3686.79 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Відповідно до п.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована.
Пунктами 2.4., 2.5. визначено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та
обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 3 686,79 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Відповідно до п. 2.6. загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 10.03.2025 р. (дата надання кредиту) по 14.07.2025 р.
Також ОСОБА_1 10.03.2025 року підписав паспорт споживчого кредиту, у якому визначено розмір кредиту, процентів, комісії, порядок їх сплати.
ТОВ «ФК «Кредіплюс» на виконання умов договору про споживчий кредит №174433 від 10.03.2025 року переказало на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 грошові кошти у розмірі 8161,52 грн., що підтверджується відповіддю АТ «Ощадбанк», згідно якої 11.03.2025 року на картку № НОМЕР_4 , яка емітована на ім'я ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_1 /, фінансовий номер телефону: НОМЕР_2 , зараховано 8161,52 грн. та іншими матеріалами справи.
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов'язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит №174433 від 10.03.2025 року виконало та надало йому кредит у погодженій п. 2.2.1 договору сумі.
16 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №174433 від 10.03.2025 року, що підтверджується, зокрема, витягом з додатку №1 до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 року реєстром прав вимог №5 від 05.08.2025 року, актом приймання-передачі Реєстру прав вимог №5 від 05.08.2025. /а.с.48-50, 53, 55,56/
Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало свої обов'язки за договором про споживчий кредит №174433 від 10.03.2025 року та надало відповідачу кредит у розмірі 21687,00 грн., позивач ТОВ «Юніт Капітал» набув право вимоги до відповідача за вказаним договором, а відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 становить 39491,10 грн., з яких: 21687,00 грн. - заборгованість за тілом, 17003,10 грн. - заборгованість за відсотками, 801 грн. заборгованість за комісією.
Нарахування процентів здійснено у межах строку кредитування, що відповідає вимогам законодавства.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Отже, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.
Згідно постанови Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що нарахування заборгованості за комісією у розмірі 801 грн. не відповідає вимогам законодавства, оскільки така має періодичний характер та нарахована за управління та обслуговування кредиту.
Так, відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень, стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 3 686,79 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту.
У заяві позивача про усунення недоліків, поданій на виконання ухвали суду від 09.04.2026 року, вказано, що комісія у розмірі 801 грн. нарахована відповідно до п. 2.4 договору за управління та обслуговування кредиту у різні періоди, а саме: 24.03.2025 року, 07.04.2025 року, 21.04.2025 року, 05.05.2025 року, 19.05.2025 року, 02.06.2025 року, 16.06.2025 року, 30.06.2025 року, 14.07.2025 року.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що періодичне нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту не відповідає вимогам законодавства.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Документально підтвердженими витратами позивача на правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10 вересня 2025 року №10/09/25-02, укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», додаткової угоди №25771367471 до Договору №10/09/25-02 від 10.09.2025, акта прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 до Договору №10/09/25-02 від 10.09.2025 є 7000 грн.
Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 6858,01 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Також із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2373,26 грн.
Керуючись ст. 11, 512, 514, 526, 610, 612, 625, 627-628, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279, 354-355 ЦПК України,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» /ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333/ заборгованість за договором про споживчий кредит №174433 від 10.03.2025 року у розмірі 38690 /тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто/ гривень 10 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» /ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333/ понесені судові витрати у розмірі 2373 /дві тисячі триста сімдесят три/ гривні 26 копійок сплаченого судового збору та 6858 /шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім/ гривень 01 копійку витрат на правничу допомогу.
У решті позову - відмовити
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 06 травня 2026 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.