Справа № 761/16140/26
Провадження № 2/761/10607/2026
про залишення позовної заяви без руху
04 травня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У квітні 2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви передано до провадження судді Романишеній І.П.
Дослідивши матеріали позову, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Так, позивачкою додано відомості щодо вартості майна, проте лише довідка про ринкову вартість однокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_1 станом на 23.04.2026 року.
Проте, позивачем щодо іншого майна не надано документальних підтверджень дійсної вартості спірного майна на час подання позовної заяви до суду.
Суд наголошує, що виходячи зі змісту статті 176 ЦПК України ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна та до відкриття провадження у справі.
Суд звертає увагу позивача, що надання відомостей щодо вартості майна не є надмірним формалізмом, оскільки з урахуванням предмету позову та зазначеного обсягу майна, яке позивач просить поділити, залежить визначення судом підсудності даної справи відповідно до статті 30 ЦПК України, згідно якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Суд зауважує, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
При цьому, вказаною статтею Закону визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Отже, для визначення ціни позову позивач має надати суду звіт про оцінку майна.
Без надання відомостей про дійсну вартість майна, суд позбавлений можливості визначити підсудність даної справи, а також розмір судового збору, який підлягає сплаті.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 зазначено "26 жовтня 2020 року позивачка звернулася до суду з чотирма майновими вимогами, спрямованими на поділ майна подружжя. З них три стосувалися реалізації права власності на автомобіль вартістю 584 463,00 грн, а одна - стягнення з відповідача компенсації у розмірі 1/2 цієї вартості, тобто 292 231,50 грн (а. с. 37-42). З огляду на те, що всі ці вимоги спрямовані на поділ майна при розірванні шлюбу судовий збір за кожну з них треба визначати згідно з підпунктом 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI у редакції, чинній на час звернення до суду.".
Суд звертає увагу позивача, оскільки вимоги майнового характеру спрямовані на захист права власності позивача на майно, тому судовий збір за кожну з них підлягає визначенню згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (подібний за змістом висновок щодо розподілу судових витрат міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Позивачу необхідно подати до суду нову редакцію позовної заяви, яка б відповідала вимогам статті 175 ЦПК України, та надати її копії для відповідача, а також подати докази вартості спірного майна, та у випадку необхідності доплатити судовий збір з урахуванням зазначеного судом вище.
Керуючись статтями 127, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем цієї ухвали, попередивши, що в разі неусунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА