Справа № 487/949/26
Провадження № 2-а/487/24/26
07.05.2026 року м. Миколаїв Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,
при секретарі - Марченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
09.02.2026 до Заводського районного суду м. Миколаєва звернувся представник позивача ОСОБА_1 - Романюк Г.С. з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить постанову № R322507 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 станні 210 Кодесу України про адміністративні порушення від 28.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати та провадження по справі закрити.
В обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 по місцю прописки та проживання, а саме АДРЕСА_1 . Прац також в м.Миколаїв. Враховуючи, що позивач має трьох неповнолітніх дітей, та кожні три місяці продовжує дію відстрочки, таким чином з'являється в РТЦК за місцем проживання, надає всі документи. Облікові данні своєчасно оновлювлював. 28.01.2026 з додатку “Резерв+» позивачу стало відомо, що відносно позивача винесена Постанова № R322507 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні порушення. В постанові зазначається, що в результаті вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено що позивач не став на облік як ВПО, чим допустив порушення військового обліку та скоїв адміністративне правопорушення. Позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу. Але з вищевказаною постановою позивач не згоден і вважає її неправомірною.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 11.02.2026 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву, та просив її задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви. В судовому засіданні пітримав обставини викладені у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , з зазначенням зареєстрованої адреси проживання АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (Міністерства соціальної політики України), ОСОБА_1 , 05.01.2024, був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 (Довідка №5138-5003084886 видана УСЗН Пересипському району ДП та СП в Одеської міської ради.
Реєстрацію ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, зареєстрованої за заначеною адресою, було скасовано 27.01.2026.
20.01.2026 року під час опрацювання інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів уповноваженими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 було виявлено факт порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (непостановка на облік за новим місцем проживання при наявному статусі ВПО).
27.01.2026 року ОСОБА_1 особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП про визнання своєї винуватості, в якій підтвердив факт порушення правил військового обліку, просив розглянути справу без його участі, погодився на притягнення до адміністративної відповідальності та просив врахувати положення ч. 9 ст. 38 КУпАП.
На виконання вимог ч. 2 ст. 279-9 КУпАП, протягом трьох днів після отримання заяви, були перевірені відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та було встановлено, що станом на 28.01.2026 року ОСОБА_1 продовжував обліковуватися як ВПО, на військовому обліку за місцем нового проживання не перебував, було сформовано облікову картку постанови № R322507 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
28.01.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі заяви ОСОБА_1 від 27.01.2026 та перевірених даних реєстрів, було винесено постанову № R154547 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Копія постанови 28.01.2026 року була розміщена в електронному кабінеті військовозобов'язаного в застосунку «Резерв+», що відповідає вимогам ч. 3 ст. 279-9 та ч. 10 ст. 285 КУпАП, оскільки Позивач є користувачем «Резерв+», електронний кабінет і електронний спосіб комунікації прямо передбачені як належний канал доведення постанови до відома військовозобов'язаного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 210 КУпАП встановлена відповідальність за Порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах.
Відповідно до частини четвертої ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Пунктом 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (в редакції від 18.05.2024) було визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).
У свою чергу, абзацом 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 були порушені вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визначенні положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Так у позивача, який був зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 (Довідка №5138-5003084886 видана УСЗН Суворовського району ДП та СП Одеської міської ради, видана 05.01.2024), з моменту набрання чинності п. 10-1 додатка 2 «Правил військово обліку призовників і військовозобов'язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, у період з 19.05.2024 по 26.05.2024, виник обов'язок встати на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи який ним не було виконано.
Суд вважає хибними твердження позивача та його представника про те, що до набрання винності ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024), ОСОБА_1 повернувся до м.Миколаєва та вчасно оновив свої облікові данні, зокрема, щодо адреси місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , а отже не мав обов'язку стати на військовий облік у територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.
Як було зазначено вище, з 19.05.2024, у період проведення мобілізації та дії воєнного стану на військовозобов'язаних які залишили або покинули своє місце проживання, покладено безальтернативний обов'язок, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.
За приписами ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Відповідно до положення ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, підставою для відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа, зокрема повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Пунктом 3 ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, у разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від'їзду.
Як було встановлено судом, дію довідки ОСОБА_1 , про реєстрацію як внутрішньо переміщеної особи, було припинено 27.01.2026.
Доказів того, що він повідомив про повернення до покинутого постійного місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за місцем отримання довідки, ОСОБА_1 суду не надав.
З урахуванням чого, без зняття з реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, у встановленому законом порядку, позивач не був звільнений від обов'язку визначеного ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»
Надані стороною позивача відомості, які можуть свідчити, що у вказаний період ОСОБА_1 перебував у м.Миколаєві, не мають правового значення, оскільки, ймовірне знаходження у м.Миколаєві, за наявності перебування на обліку як ВПО у іншому населеному пункті, не звільняло ОСОБА_1 від обов'язку визначеного положеннями ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Суд критично ставиться до доводів позивача, щодо можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
У даному випадку, законом покладено прямий обов'язок на військовозобов'язаного який залишив або покинув своє місце проживання, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, та суть інкримінованого правопорушення не пов'язана саме з уточненням даних, які можуть бути отримані держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За приписами ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Згідно до висновку, викладеному Верховним Судом у Постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17, триваючим правопорушенням слід вважати проступок пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Так, ОСОБА_1 після набрання чинності змін до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024), не виконав обов'язок встати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, а отже до моменту виявлення правопорушення 28.01.2026 (дата винесення постанови), перебував у стані продовження цієї бездіяльності.
З урахуванням зазначеного, порушивши дану норму Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ОСОБА_1 вчинив триваюче адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.
Відтак, адміністративне стягнення до ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, було застосовано у межах встановленого трьох місячного строку з моменту його виявлення.
Таким чином, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
З урахуванням викладеного, позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Розподіляючи судові витрати, суд керується статтею 139 КАС України та враховуючи відмову у позові, покладає судові витрати у виді судового збору, понесені позивачем, на останнього.
Керуючись статтями 18, 19, 121, 241-246, 286 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Г. Нікітін