Справа №760/11576/26 4-с/760/89/26
04.05.2026 м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Сердюк Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гресь Тетяни Олександрівни та заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця та заява про визнання виконавчого листа № 760/3908/13 таким, що не підлягає виконанню. Заявник просить визнати протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 17.05.2016 року, визнати виконавчий лист № 760/3908/13, виданий Солом'янським районним судом міста Києва 04.06.2013 року, таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку, що подана заява у її нинішньому вигляді не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України та підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, якщо вважають, що такими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено їх права чи свободи.
Частиною першою статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.
Як убачається зі змісту поданої скарги, заявником оскаржується постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2016 року, тобто процесуальний акт, винесений майже десять років тому.
При цьому заявник посилається на те, що про існування виконавчого провадження та відповідної постанови йому стало відомо лише 25.03.2026 року під час прийому громадян у державній виконавчій службі.
Разом з тим, до заяви не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема : доказів невручення постанов державного виконавця; доказів відсутності повідомлення заявника про відкриття виконавчого провадження; доказів неможливості отримання інформації про виконавче провадження протягом тривалого часу;
доказів, які б підтверджували поважність причин майже десятирічного пропуску строку звернення до суду.
Крім того, зі змісту самої заяви вбачається, що виконавче провадження № НОМЕР_1 було завершене ще постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.05.2017 року.
Таким чином, заявник фактично оскаржує процесуальний акт державного виконавця, дія якого була реалізована та вичерпана багато років тому.
Суд звертає увагу, що одним із фундаментальних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає стабільність правовідносин та неприпустимість безпідставного перегляду або оскарження процесуальних рішень через надмірно тривалий проміжок часу без належного обґрунтування поважності причин такого пропуску.
Водночас подана заява фактично поєднує у собі дві різні самостійні процесуальні вимоги
скаргу на рішення та дії державного виконавця у порядку статей 447-449 ЦПК України та
заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у порядку статті 432 ЦПК України.
Однак заявником не розмежовано належне правове обґрунтування застосування саме статті 432 ЦПК України.
Суд також враховує, що стаття 432 ЦПК України передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо його видано помилково, обов'язок боржника відсутній повністю або частково або існують інші причини, які унеможливлюють виконання.
Водночас зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник фактично оспорює не сам виконавчий лист як процесуальний документ, а дії державного виконавця під час прийняття його до виконання після спливу строку пред'явлення.
При цьому заявником не наведено належного процесуального обґрунтування того, яким чином наведені ним обставини свідчать саме про наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у розумінні статті 432 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у цьому Кодексі, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
За таких обставин заявнику необхідно надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду; надати докази того, коли саме він дізнався або повинен був дізнатися про існування оскаржуваної постанови; уточнити та розмежувати заявлені процесуальні вимоги; надати належне правове обґрунтування вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись статтями 185, 432, 447-449 ЦПК України, суддя
Скаргу ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гресь Тетяни Олександрівни та заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.
Надати заявнику строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків заяви, а саме: надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 17.05.2016 року; надати докази того, коли саме заявник дізнався або повинен був дізнатися про існування оскаржуваної постанови; уточнити та розмежувати заявлені процесуальні вимоги; надати належне правове обґрунтування вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у порядку статті 432 ЦПК України.
Роз'яснити заявнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Сердюк Н.В.