Миколаївської області
Справа №477/3362/23
Провадження №2/477/849/26
28 квітня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс банк» про захист прав споживача шляхом покладення обов'язку здійснити перерахунок платежів по кредитному договору,
В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, поданим його представницею через систему «Електронний суд», в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок виконаних ним платежів за кредитним договором № 630330563 від 19 листопада 2015 року, зарахувавши кошти, сплачені ним за розрахунково-касове обслуговування, в рахунок погашення боргу за кредитом за рахунком НОМЕР_1 .
В обгрунтування вимог вказав, що 24 жовтня 2023 року на його звернення відповідач надав інформацію щодо його боргу по кредиту, який складався із заборгованості за готівкові операції - 126700 грн, боргу за процентами за готівкові операції - 457,55 грн, боргу за несанкціонований овердрафт - 7252, 66 грн, проценти за несанкціонований овердрафт - 26,20, але отримав не всю інформацію, якої потребував.
11 листопада 2023 року через цифровий сервіс АТ «Сенс банк» він отримав виписку по своєму картковому рахунку за період з 01 квітня 2020 року по 11 листопада 2023 рік, з якої вбачалося, що кожного місяця з нього стягувалася плата за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 4 434,50 грн. Така плата хоча й була передбачена умовами овердрафту, але в дійсності була безпідставною, оскільки фактично подібні послуги банком не надавалися.
Вважаючи нікчемним умови кредитного договору щодо нарахування плати за розрахунково-касове обслуговування по кредитному договору, просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок сплачених ним коштів по цьому виду платежів, зарахувавши їх в рахунок погашення основної заборгованості по кредитному договору.
Представницею відповідача були подані пояснення, відповідно до яких вона заперечувала проти задоволення позову, вказавши, що умови договору кредиту відповідають волевиявленню сторін та не суперечать нормам законодавства, тому підстав для задоволення позову немає.
Оскільки сторонами не була надана копія договору кредиту, виконання якого оспорює позивач, то суд постановив ухвалу від 13 листопада 2024 року про витребування у акціонерного товариства “Сенс Банк» завірену належним чином копію договору кредиту № 630330563 від 19 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ “Альфа Банк» (в 2022 році змінив назву на АТ “Сенс Банк») з можливими додатками до нього у виді Правил надання та користування кредитними коштами, тарифами, які існували на час укладення договору та їх змінами, а також дані, якими вони були повідомлені позивачу (у разі зміни).
Супровідним листом від 29 жовтня 2025 року ухвала була повторно направлена для виконання відповідачу.
В той же час ухвала виконана не була і тому судом до АТ “Сенс Банк» був направлений лист від 10 грудня 2025 року з необхідністю обов'язкового виконання ухвали суду та попереджено про наявність клопотання представника іншої сторони щодо накладення штрафу за невиконання процесуальних обов'язків.
Після цього листом від 10 грудня 2025 року від АТ «Сенс Банк» до суду надійшла заява про долучення до справи доказів на виконання ухвали суду - копія договору кредиту, яка складалася з анкети-заяви, Оферти на укладення угоди про обслуговування Кредитної картки відкриття відновлювальної кредитної лінії, Акцепту укладення угоди про обслуговування Кредитної картки відкриття відновлювальної кредитної лінії, договору про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів, договору добровільного страхування від нещасних випадків від 19 листопада 2015 року.
В той же час в подальшому, вивченням цих доказів, в сукупності з іншими матеріалами справи суд вбачає, що відповідачем не була виконана в повні мірі ухвала суду від 13 листопада 2024 року про витребування доказів.
Так, сторони посилалися на наявність в умовах договору суми платежу, яку повинен був сплачувати боржник (позивач) за розрахункове касове обслуговування в розмірі 3,5 % від суми заборгованості. І дійсно, у виписці руху коштів по кредитному рахунку ОСОБА_1 зазначено, що щомісячно йому було нараховано до сплати сума 4434,50 грн за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно від суми заборгованості на кінець РП), яка, шляхом математичних розрахунків, складає 3,5 % від суми боргу згідно цього розрахунку (126700 грн).
Втім, в зазначених вище доказах, наданих відповідачем на виконання ухвали суду від 13 листопада 2024 року, відсутні умови договору щодо такого виду платежу і в такому розмірі (3,5%), хоча маються посилання на додатки до договору, але вони суду не представлені.
Таким чином відповідачем не була повністю виконана ухвала суду від 13 листопада 2024 року про витребування доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, у ст. 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Одним із основоположних принципів цивільного процесу є принцип змагальності сторін, який передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому в ч. 5 цієї статті передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Також в ст. 13 ЦПК України визначено, що відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 цієї статті).
При цьому ч. 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що предметом спору є правовідносини щодо умов кредитного договору, проте він сторонами не наданий, і відповідачем не виконана ухвала від 13 листопада 2025 року про надання всього договору (з додатками), тому суд вважає необхідним з власної ініціативи витребувати у відповідача всі додатки до договору кредиту, укладеного 19 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ “Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ “Сенс Банк»).
При цьому суд зважує на те, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено застосування заходів процесуального примусу, тобто процесуальних дій, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ч. 1 ст. 143 ЦПК України).
В статті 144 ЦПК України передбачені види заходів процесуального примусу: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Відповідно до ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали (ч. 2 ст. 143 ЦПК України).
Виходячи з того, що відповідачем не було вчасно надано копю кредитного договору і не в повному об'ємі (не зі всіма додатками) з чого вбачаються настання випадків, передбачених пп. 1- 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, що потягло безпідставне затягування розгляду справи з його боку та порушення прав позивача на ефективний та вчасний судовий розгляд його позову, тому суд вбачає підстави для накладення на відповідача штрафу в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9984 грн. (прожитковий мінімум 3328 грн відповідно до ст. 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2026 рік»). Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом. (ч. 2 ст. 144 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 81-84, 143, 144, 148, 258-260 ЦПК України, -
Витребувати у акціонерного товариства “Сенс Банк» завірені належним чином копії всіх додатків до договору кредиту № 630330563 від 19 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ “Альфа Банк» (в 2022 році змінив назву на АТ “Сенс Банк») в тому числі у виді можливих Правил надання та користування кредитними коштами, тарифами, які існували на час укладення договору та їх змінами, а також дані, якими вони були повідомлені позивачу (у разі зміни).
Строк виконання ухвали про витребування доказів - 10 днів з для її отримання.
В засіданні оголосити перерву до 15 червня 2026 року 10:40.
Застосувати до відповідача - акціонерного товариства “Сенс Банк» код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, захід процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 3 (трьох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9984 грн, який стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами:
Отримувач коштівГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783
Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП)
Рахунок отримувачаUA118999980313090106000026007
Код класифікації доходів бюджету21081100
Призначення платежу*;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Штраф (як засіб процесуального примусу) накладений на ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується штраф), за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення штрафу)
При заповненні платіжного документа у графі "Код платника" платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Ухвала про застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу є виконавчим документом на підставі ч. 5 ст. 148 ЦПК України.
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання нею законної сили.
Ухвала в частині накладення штрафу може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали направити позивачу для відома, а відповідачу - для виконання.
Суддя Р.В. Козаченко