Миколаївської області
Справа №945/2767/24
Провадження №2/477/128/26
26 березня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Семенової Л.М.,
при секретарі судового засідання Сеніній В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року до суду відповідно до ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2831693 від 19 січня 2022 року у розмірі 51301 грн. 00 коп. з яких: заборгованість за кредитом - 10000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 41301,00 грн. та судові витрати по справі в сумі 2422,40 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 19 січня 2022 року між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», правонаступником якого за договором факторингу є ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2831693, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону відповідача в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до умов договору, відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.
28.06.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги №28/06/23 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 .
Станом на 28.06.2023 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 51301,00 грн., яка складається з: 10000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 41301,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.4 Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 19.01.2022 року по 28.06.2023 року включно.
Відповідач умов договору не виконала, коштів згідно графіку розрахунків не повернула, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Ухвалою від 24 січня 2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
20 лютого 2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий її представником ОСОБА_2 , у якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, так як сума заборгованості є неспівмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та справедливості, є наслідком дисбалансу прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язаньза кредитним договором, у зв'язку з чим є підстави для зменшення розміру відсотків до розміру заборгованості за кредитом. Таким чином, до кредитного договору включено умови, які є несправедливими у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У відповіді на відзив на позовну заяву, поданому представником позивача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» 05 березня 2025 року, представник позивача вказав, що доводи представника відповідача щодо того, що сума заборгованості є неспівмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та справедливості, є наслідком дисбалансу прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи є безпідставними та необгрунтованими, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит процентів та інших обов'язкових платежів. Відповідач перед укладенням договору ознайомилась з Паспортом споживчого кредиту, у якому стисло у формі таблиці повідомляється про основні умови кредитування, а саме сума кредиту, розмір процентної ставки, строк користування кредитом, розмір щомісячного платежу, тощо. Відповідач перед укладенням кредитного договору також ознайомилась з його змістом. Підписавши кредитний договір, відповідповідач погодилася з усіма його умовами, зокрема, щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Крім того, відповідач мала можливість відмовитись від кредитних відносин з кредитодавцем, якщо дійсно вважала, що визначений розмір відсотків за користування коштами є несправедливим. Таким чином, підписавши кредитний договір, відповідач погодила всі умови договору, у тому числі, щодо розміру відсотків. Кредитний договір та окремі його положення не були визнані недійсними, отже, вони є обов'язковими для виконання відповідачем.
Представник позивача надав суду заяву, у якій просив здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
В зв'язку з неявкою сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 19 січня 2022 року між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2831693 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Підписуючи договір Відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Сума виданого кредиту: 10000,00 гривень, строк кредиту: 360 днів, стандартна процентна ставка - 1,99 % в день.
Електронним підписом було підписано також паспорт споживчого кредиту.
Кредитні кошти відповідачці були перераховані в обсязі та у строк, визначених умовами договору.
28 червня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги №28/06/23 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.06.2023 року до договору відступлення права вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку заборгованості за договором №2831693, станом на 28.06.2023 року загальний розмір заборгованості становить у розмірі 51301 грн. 00 коп. з яких: заборгованість за кредитом - 10000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 41301,00 грн.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 ЗУ "Про електрону комерцію").
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 ЗУ "Про електрону комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що за умовами договору від 19 січня 2022 року кредит в сумі 10000,00 грн. був наданий відповідачу шляхом перерахування коштів на його банківський картковий рахунок на платіжну картку, через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» як технологічного оператора платіжних послуг на платіжну картку НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки АТ «Ощадбанк», наданої відповідно до ухвали суду про витребування доказів, в установі АТ «Ощадбанк» емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 . Перерахування коштів у розмірі 10000,00 грн. 19 січня 2022 року підтверджується випискою по рахунку.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 19 січня 2022 року року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_4 договору № 2831693 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 10000,00 грн.
Щодо заперечень відповідача стосовно розміру нарахованих процентів за договором, суд не приймає їх до уваги, зважаючи на наступне.
Відповідач у своїх запереченнях зазначила, що сума заборгованості є неспівмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та справедливості, є наслідком дисбалансу прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язаньза кредитним договором, у зв'язку з чим є підстави для зменшення розміру відсотків до розміру заборгованості за кредитом. Таким чином, до кредитного договору включено умови, які є несправедливими у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Судом встановлено, що сторонами в договорі було узгоджено нарахування процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо того, що нарахування процентів за кредитом є неправомірним.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість за процентами складає 41301,00 грн.
Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього відповідачем суду не надані.
Отже, наведене свідчить про те, що сторони в договорі узгодили нарахування процентів як міри відповідальності за користування кредитом за період після закінчення строку кредитування, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо того, що нарахування процентів поза строками кредитування є незаконним та необгрунтованим.
Вказане узгоджується з висновком, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.
Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_4 кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до позивача за договорами факторингу, встановлено факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав щодо стягнення суми заборгованості за кредитом.
Стосовно судових витрат, то згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належить надання правничої допомоги адвоката.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони та підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами.
Правнича допомога позивачеві у даній справі була надана адвокатом Руденко К.В. на підставі договору про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 30.08.2024 року, згідно якого загальна вартість за надану послугу складає 10000 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що складність справи, що розглянута, є не великою, позовна заява є типовою для позовних заяв про стягнення кредитної заборгованості, розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, суд враховуючи вимоги розумності та справедливості вважає необхідним та достатнім стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст.203-207, 512, 514, 526, 625, 629, 638, 1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 137, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за договором №2831693 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 січня 2022 року станом на 28 червня 2023 року в сумі 51301 (п'ятдесят одна тисяча триста одна) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 10000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 41301,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2ст.354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308, адреса: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4);
відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя Л.М.Семенова