Справа № 713/866/26
Провадження №2/713/614/26
іменем України
06.05.2026 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» Поляков О. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
У позові вказував, що 21.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №689583526 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV54YX9. За умовами кредитного договору, відповідачка отримала кредит у розмірі 4 500,00 грн. У подальшому збільшили суму кредиту до 7 600,00 грн.
Відповідачка зобов'язалася своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно договору.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021.
Станом на час подання позову заборгованість відповідачки перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 становить 20 000,84 грн, з яких: 7 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 400,84 грн - заборгованість за відсотками.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 в сумі 20 000,84 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, бувши повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином. У позовній заяві зазначив, що просить справу розглядати за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують повністю, щодо винесення заочного рішення не заперечують.
У встановлений судом строк представник позивача ОСОБА_2 надала через систему «Електронний суд» відповідь на відзив на позов, у якій зазначила, що відповідачкою не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту проходження її чоловіком військової служби. За відсутності вказаних доказів відсутні правові підстави для застосування до відповідачки передбачених п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг та, відповідно, для зменшення позовних вимог.
Розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем в сукупності з платіжними дорученнями про перахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.
Нарахування відсотків здійснювалось відповідно до кредитного договору, які погоджені сторонами при укладанні.
Виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачці проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачкою строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з неї в повному обсязі.
Тому у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).
Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
До початку судового розгляду справи по суті представник позивача ОСОБА_2 надала через систему «Електронний суд» додаткові пояснення, у яких зазначила, що нарахування процентів та формування заборгованості до початку проходження відповідачем військової служби виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з'явилася, належно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи по суті про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомила.
У встановлений судом строк представник відповідачки адвокат Ковалюк М.Г. надав через систему «Електронний суд» відзив на позов, у якому зазначив, що відповідачка визнає факт укладення 21.12.2021 року кредитного договору №689583526 між первісним кредитором та нею на суму 7 600,00 грн.
Разом з тим заперечує щодо стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками у сумі 12 400,84 грн, оскільки є дружиною військовослужбовця, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Вони проживали однією сім'єю ще до укладення шлюбу і у них є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважає, що відповідачка підпадає під дію п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позивачем помилково нараховані проценти за користування кредитом у сумі 12 400,84 грн.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509, чч.1, 2 ст.ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Послався на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, за змістом якої, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Визначений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у змісті договору розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 1.9 Договору є несправедливим і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/ неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у 2 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.
У зв'язку з цим є всі підстави для зменшення суми відсотків, які можуть бути стягнуті з відповідачки.
Просив також відмовити у стягненні з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, оскільки справа не є складною, виконані роботи не містять ознак складності (справа шаблонна, позовна заява шаблонна і загалом враховуючи додані до позову реєстри таких позовних заяв позивачем та компанією, яка надає правничі послуги (адвокатом) подається сотні і при цьому лише декілька абзаців у позовній заяві зазнають змін (номер договору, дата укладення договору, прізвище відповідача, розрахунок)); час витрачений адвокатом на правничу допомогу у цій справі не є значним, а загалом і завищеним; обсяг наданих адвокатом послуг є незначним; справа не має особливого значення для позивача, витрати на правничу допомогу зрівнюються з сумою основного боргу, що є несправедливим, нереальним, а також алогічним. При цьому матеріали справи містять адвокатські запити та клопотання про витребування доказів, що не є необхідними у цій справі.
Таким чином, позовні вимоги визнаються відповідачкою лише в частині основного боргу у сумі 7 600,00 грн, а в іншій частині просять відмовити.
У встановлений судом строк представник відповідачки адвокат Ковалюк М.Г. надав через «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив на позов, у яких зазначив, що докази перебування чоловіка відповідачки на військовій службі надані до відзиву на позов. Продублював свій відзив на позов щодо нарахування відсотків та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 07.04.2026 витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1д) докази:
1. Інформацію: чи було емітовано на ім'я ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку маска карти: НОМЕР_2 ; про факт зарахування коштів на платіжну картку маска карти: НОМЕР_2 за період від 21.12.2021 до 26.12.2021 в сумі 4500,00 грн, емітент карти - АТ КБ «ПриватБанк»; про факт зарахування коштів на платіжну картку маска карти: НОМЕР_2 за період від 23.12.2021 до 28.12.2021 в сумі 2000,00 грн, емітент карти - АТ КБ «ПриватБанк»; про факт зарахування коштів на платіжну картку маска карти: НОМЕР_2 за період від 25.12.2021 до 30.12.2021 в сумі 1100,00 грн, емітент карти - АТ КБ «ПриватБанк»; чи емітувалась будь яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою маска карти: НОМЕР_2 ; чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
2. У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), надати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); повного номера рахунка (рахунків), що належить ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) маска карти: НОМЕР_2 .
3. У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска карти: НОМЕР_2 надати: номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (клієнта банку) за платіжною карткою маска карти: НОМЕР_2 .
4. У випадку, якщо картковий рахунок за маскою картки: НОМЕР_2 не належить позичальнику - ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), надати: інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок: маска карти: НОМЕР_2 .
Ухвала виконана 21.04.2026.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідачки, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:
копію договору кредитної лінії №689583526, укладеного 21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , за умовами якого Товариство зобов'язалося надати відповідачці кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7 600,00 грн (перший транш 4 500,00 грн), строком на 30 днів, а відповідачка зобов'язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 2,10% на день. Договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV54YX9;
копію заявки на отримання грошових коштів в кредит від 21.12.2021, у якій наявна інформація про особу ОСОБА_1 ;
копію довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 05.06.2023, згідно якої 21.12.2021 ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором MNV54YX9 кредитний договір №689583526 за умовами якого: сума кредиту - 4 500,00 грн; строк кредитування - 30 днів; процентна ставка - 0,13% в день;
копію платіжного доручення №c382d88e-c302-410e-8c6f-7e81e0bd8654 від 25.12.2021, згідно якого 25.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проведено переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 у сумі 1 100,00 грн;
копію платіжного доручення №bfd0881a-ef88-4dec-9b68-92c714fd60ec від 21.12.2021, згідно якого 21.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проведено переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 у сумі 2 000,00 грн;
копію платіжного доручення № 44db91b7-bfab-48b7-a844-71f0775488c0 від 21.12.2021, згідно якого 21.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проведено переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 у сумі 4 500,00 грн;
копії договору факторингу №28/1118-01, укладеного 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з додатковими угодами №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 до вказаного договору та витягу з реєстру прав вимоги №174 від 22.02.2022, за умовами яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 у сумі 19 685,44 грн з яких: 7 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 085,44 грн - заборгованість за відсотками;
копії договору факторингу №05/0820-01, укладеного 05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», додаткової угоди №2 до договору факторингу від 03.08.2021, додаткової угоди №3 до договору факторингу від 30.12.2022, витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 та платіжної інструкції №4097 від 30.05.2023, за умовами яких ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 у сумі 20 000,84 грн, з яких: 7 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 400,84 грн - заборгованість за відсотками;
копії договору факторингу №11/07/25-Е, укладеного 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», витягу з реєстру боржників від 14.07.2025, акту прийому-передачі реєстру боржників від 14.07.2025, платіжних інструкцій №360 від 24.09.2025, №356, №357 та №358 від 19.09.2025, №355 від 18.09.2025, №317 від 12.08.2025, №344 від 04.09.2025 за умовами яких ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 у сумі 20 000,84 грн, з яких: 7 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 400,84 грн - заборгованість за відсотками;
розрахунок заборгованості за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 22.02.2022 становила 19 685,44 грн з яких: 7 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 085,44 грн - заборгованість за відсотками;
розрахунок заборгованості за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» станом на 30.05.2023 становила 20 000,84 грн, з яких: 7 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 400,84 грн - заборгованість за відсотками;
копію виписки за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26.12.2025 становила 20 000,84 грн, з яких: 7 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 400,84 грн - заборгованість за відсотками.
З витребуваної за клопотанням представника позивача у АТ КБ «ПриватБанк» інформації за №20.1.0.0.0/7-260415/76561-БТ від 21.04.2026 вбачається, що: на ім'я ОСОБА_5 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ).
По рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суми: 21.12.2021 зарахування переказу 4 500,00 грн; 23.12.2021 зарахування переказу 2 000,00 грн; 25.12.2021 зарахування переказу 1 100,00 грн.
Додатково направили виписку по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 21.12.2021-30.12.2021.
Невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС» з даним позовом до суду.
На спростування позовних вимог та підтвердження заперечень проти позову відповідачкою ОСОБА_1 у встановлений судом строк надано докази:
копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 10.09.2022, згідно якого - 10.09.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклав шлюб із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і після реєстрації шлюбу їм присвоєно прізвища ОСОБА_8 ;
копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №77 від 04.02.2025, згідно якої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 №34 був призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7 ;
копію довідки в/ч НОМЕР_8 №3676 від 25.08.2025, згідно якої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно в період з 23.02.2023 до 27.02.2023, з 28.07.2023 до 30.07.2023, з 01.04.2025 до 09.04.2025, з 23.05.2025 до 15.06.2025, з 23.06.2025 до 31.07.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Запорізькій областях;
копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 06.10.2021, згідно якого - ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;
копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 17.03.2023, згідно якого - 18.12.2009 зареєстрували шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , і їм після реєстрації шлюбу присвоєно прізвища ОСОБА_10 та ОСОБА_10 . Шлюб розірвано рішенням Вижницького районного суду від 10.09.2010 по справі №2-625;
копію посвідчення учасника бойових дій, яку неможливо прочитати.
Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст.10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.
У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З наданих сторонами та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:
21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №689583526 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV54YX9, за умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7 600,00 грн, строком на 30 днів, та зобов'язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 2,10% на день;
згідно платіжних доручень №c382d88e-c302-410e-8c6f-7e81e0bd8654 від 25.12.2021, №bfd0881a-ef88-4dec-9b68-92c714fd60ec від 21.12.2021 та №44db91b7-bfab-48b7-a844-71f0775488c0 від 21.12.2021, а також витребуваної з АТ КБ «ПриватБанк» інформації - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проведено переказ коштів на картку відповідачки № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) трьома траншами на загальну суму 7 600,00 грн;
факт укладення кредитного договору та отримання коштів у сумі 7 600,00 грн відповідачка визнає;
ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного договору №689583526 від 21.12.2021 року, внаслідок чого станом на 26.12.2025 заборгованість становила 20 000,84 грн, з яких: 7 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 400,84 грн - заборгованість за відсотками;
на підставі договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 з додатками, №05/0820-01 від 05.08.2020 з додатками та №11/07/25-Е від 11.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021.ї, укладеному між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлені ним строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість, яка складається з основної суми боргу та відсотків, нарахованих виключно в межах строків кредитування, визначених цим договором.
Розмір заборгованості за тілом кредиту відповідачка визнає та не оспорює. Водночас, визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд зауважує таке.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ "Ван де Гурк проти Нідерландів", заява №23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов'язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509, чч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року N39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у змісті договору №689583526 від 21.12.2021 розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 1.9, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3, 1.1.12.2 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у 2 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.
Тому з 12 400,84 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 3 800,00 грн, тобто 50% від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 7 600,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 в розмірі 11 400,00 грн, з яких: 7 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 800,00 грн - заборгованість за відсотками.
Суд визнає неспроможними та до уваги не приймає викладені у відзиві на позов доводи представника відповідачки про застосування положень п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки суд установлено, що відсотки нараховані за період з 21.12.2021 до 22.02.2022, тобто до оголошення воєнного стану та до призову чоловіка відповідачки на військову службу по мобілізації 10.03.2022.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції №42499 від 30.03.2026, позивачем при зверненні з даним позовом до суду через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Тому відповідно до положень ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1517,57 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (57% від заявленого позову).
Щодо стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.
Відповідно до вимог ч.3 ст.133, ч.2 ст.137, ст.141 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
На підтвердження вище вказаних обставин до початку судового розгляду справи по суті суду надані:
зазначений у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи, згідно якого розмір витрат на правничу допомогу складає 7 000,00 грн, з них: вивчення матеріалів справи 2 год - 1 000,00 грн; складання позовної заяви 2 год - 5 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту 1 год - 500,00 грн; підготовка та подача клопотань 1 год - 500,00 грн.
копію ордеру серії АІ №2004315 від 20.08.2025, виданого адвокатом Соломко О.В. на підставі договору про надання правничої допомоги ТОВ «ФК «ЕЙС» №20/08/25-01 від 20.08.2025;
копію довіреності ТОВ «ФК «ЕЙС» на ім'я адвоката Соломко О.В. від 11.08.2025;
копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між АБ «Соломко та Партнери» в особі керуючого Соломко О.В. та ТОВ «ФК «ЕЙС» в особі директора Полякова О. та додаткової угоди №25770896712 до вказаного договору від 01.09.2025, відповідно до яких адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу у обсязі та на умовах, передбачених даним договором по справі №689583526 від 21.12.2021;
акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, підписаний керуючим АБ «Соломко та Партнери» Соломко О. та директором ТОВ «ФК «ЕЙС» Поляковим О., згідно якого: адвокатом надано послуги на суму 7 000,00 грн, з яких: складання позовної заяви 2 год - 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи 2 год - 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту 1 год - 500,00 грн; підготовка та подача клопотань 1 год - 500,00 грн.
Враховуючи складність справи, яка є малозначною та однотипною, а також виконані адвокатом Соломко О.В. роботи (надані послуги) щодо складання позовної заяви та формування додатків до неї, розмір задоволених позовних вимог, заперечення відповідачки, суд дійшов висновку, що з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
На підставі ст.ст.2, 15, 256, 257, 260, 261, 267, 509, 512, 514, 517, 526, 530, 536, 610-612, 625, 634, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, Суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №689583526 від 21.12.2021 у розмірі 11 400,00 грн (одинадцять тисяч чотириста гривень 00 коп), з яких:
7 600,00 грн (сім тисяч шістсот гривень 00 коп) - заборгованість по тілу кредиту;
3 800,00 грн (три тисячі вісімсот гривень 00 коп) - заборгованість за відсотками,
а також:
1517,57 грн (тисячу п'ятсот сімнадцять гривень 57 коп) - судових витрат по сплаті судового збору;
2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп) - судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», юридична адреса: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42986956.
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Іван ПИЛИП'ЮК