06.05.2026 Справа №607/10298/25 Провадження №2/607/1741/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр») звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами: №3961771 від 09.05.2021 на загальну суму 46187,97 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 10028,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 35909,97 грн., заборгованість за комісіями - 250 грн.; №101628292 від 15.07.2021 на загальну суму 64156,27 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 11750,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 50156,27 грн., заборгованість за комісіями - 2250 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 09.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит за № 3961771. Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту становить 20000,00 грн. Проценти за користування кредитом 7500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.
13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу за №13-01/2022-79, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №3961771 від 09.05.2021 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення права вимоги за №10-01/2023, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №3961771 від 09.05.2021 перейшло до позивача.
Крім того, 15.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит за № 101628292. Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту становить 15000,00 грн. Проценти за користування кредитом 7650 грн, які нараховуються за ставкою 1,7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.
17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу за №17-01/2022-54, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №101628292 від 15.07.2021 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення права вимоги за №10-03/2023/01, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №101628292 від 15.07.2021 перейшло до позивача.
Таким чином, позивач вважає, що він набув право вимоги до відповідача за кредитними договорами №3961771 від 09.05.2021 та №101628292 від 15.07.2021. Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.
23.05.2025 Судом зареєстрований відзив на позовну заяву поданий представником відповідача, який мотивований тим, що позов до задоволення не підлягає, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував позивачу відсотки за користування коштами вже після закінчення строку дії договорів позики, тому вважає що доцільно прийти до висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, позивачем взагалі не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів та укладення договору позики з первісним кредитором. Спірний договір позики, який «нібито» був укладений з первісним кредитором не відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки умови договору спричиняють дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін на користь кредитора.
Окрім того, нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов'язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов'язаної особи. Тобто, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України, оскільки не є платою за послуги, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику, а тому положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.
Також, позивачем, на підтвердження позовних вимог, не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач акцептував пропозицію первісного кредитора щодо укладення з ним договору позики.
Подана до суду в якості доказу копія договору не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання договору та додатку відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам спеціального Закону.
Стороною позивача не надано суду заяву підписану відповідачем, з якої б вбачалось бажання відповідача отримати кредит та його розмір, також як і не надано жодних відомостей про зазначення відповідачем номеру платіжної карти, на яку мали бути зараховані кредитні кошти.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Позивачем не надано суду таких доказів, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника, таким чином розмір заборгованості відповідача за кредитним договором належним чином не підтверджується.
За таких підстав, вважає що позивачем не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження права звернення до суду з даним позовом, тому в задоволені позову слід відмовити.
27.06.2025 Судом зареєстрована відповідь на відзив подана представником позивача, в якій остання зазначає, що Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікація Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону Відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, Відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо.
Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані.
З наданих документів вбачається, що Договір було підписано одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Представник позивача зауважує, що Відповідач тривалий час частково погашала заборгованість, що свідчить про визнання факту укладення договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.
Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ ФК «Елаєнс» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом ТОВ ФК «Елаєнс» (торгова марка - Fondy), відповідно до якого 09.05.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 Призначення: кошти згідно договору № 3961771.
Також, ТОВ "МІЛОАН", 15.07.2021 року здійснено 1 успішний переказ грошових коштів на картку № НОМЕР_2 , яка вказана позичальником в договорі, у сумі 15000,00 грн. кошти згідно договору № 101628292.
Твердження Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування їй кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, вона мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.
Вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів того, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за спірними кредитними договорами. Відповідно до Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги. Матеріали справи містять докази сплати грошових коштів Клієнтом Фактору до Договору факторингу, а також Акт приймання-передачі реєстру боржників та сам реєстр боржників, а також витяг з даного реєстру, складений для зручності сприйняття інформації та пошуку боржника в реєстрі. Тому, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судовому засіданні просила суд позов задовольнити з підстав наведених у позові та відповіді на відзив.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, встановив наступні обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 09.05.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №3961771 (індивідуальна частина) (далі - Договір №3961771), який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора U48148, що підтверджено довідкою про ідентифікацію.
Відповідно до пункту 6.1 Договору №3961771 вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з пунктом 6.2 Договору №3961771 проект договору розміщений в Особистому кабінеті позичальника. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, який в подальшому використовує позичальник для підписання цього кредитного договору. Електронне повідомлення може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджер або у смс повідомленні з мобільного номеру позичальника на номер 2277.
У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» в електронній формі.
За умовами Договору №3961771 ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати ОСОБА_2 кредит у сумі 20000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою за користування грошовими коштами у розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування грошовими коштами.
Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 Договору №3961771).
Окрім іншого, пунктом 1.5.1 Договору №3961771 узгоджено сторонами і комісію за надання кредиту у сумі 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.
Як вбачається з додатку № 1 до договору про споживчий кредит №3961771 від 09.05.2021, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 08.06.2021 та суму до сплати: кредит - 20000 грн; проценти - 7500 грн; комісія - 2000 грн.
Додаток № 2 до договору про споживчий кредит № 3961771 від 09.05.2021, який є паспортом споживчого кредиту, містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів.
Анкета-заява на кредит №3961771 від 09.05.2021 включає аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Також зазначено особисті дані ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер, дата народження, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та відображений посекундний процес оформлення та розгляду заяви.
На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. Вказана обставина підтверджується довідкою наданою ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якої на підставі договору №40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку), здійснено переказ на суму 20000 грн, номер карти: НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 3961771.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит №3961771 від 09.05.2021 станом на 13.01.2022 заборгованість ОСОБА_2 складає 25129,17 грн, з яких: 10028,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14851,17 грн - заборгованість за процентами, 250,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 85).
13.01.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) укладено договір факторингу за №13-01/2022-79.
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу, за цим договором клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 79914297,90 грн, а фактор зобов'язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.
Згідно витягу з додатку №3 до договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 3961771 в сумі 25129,17 грн, з яких: 10028,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14851,17 грн - заборгованість по процентах, 250,00 грн - заборгованість за комісією.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за №10-01/2023.
Відповідно до положень 2.1. договору відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках за №1 та за №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків, або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за договорами позики.
Згідно витягу Додатку №3 до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 3961771 в сумі 46187,97 грн, з яких: 10028,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35909,97 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 250 грн - заборгованість за комісією.
Згідно розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_2 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10 січня 2023 року за кредитним договором № 3961771, відповідач має заборгованість у загальній сумі 46187,97 грн, з яких: 10028,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14851,17 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення; заборгованість з комісії - 250 грн; нараховані відсотки зг. кр. дог. - 21058,80 грн. У період з 13.01.2022 по 23.02.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало відсотки за відсотковою ставкою 5.0 відсотка денних, що складає суму 21058,80 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 06.05.2025 за кредитним договором № 3961771, має заборгованість, яка загальній сумі складає 46187,97 грн.
Також, 15.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №101628292 (індивідуальна частина) (далі - Договір №101628292), який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора S14097, що підтверджено довідкою про ідентифікацію.
Відповідно до пункту 6.1 Договору №101628292 вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з пунктом 6.2 Договору №101628292 проект договору розміщений в Особистому кабінеті позичальника. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, який в подальшому використовує позичальник для підписання цього кредитного договору. Електронне повідомлення може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджер або у смс повідомленні з мобільного номеру позичальника на номер 2277.
У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» в електронній формі.
За умовами Договору №101628292 ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати ОСОБА_2 кредит у сумі 15000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою за користування грошовими коштами у розмірі 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування грошовими коштами.
Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 Договору №101628292).
Окрім іншого, пунктом 1.5.1 Договору №101628292 узгоджено сторонами і комісію за надання кредиту у сумі 2250,00 грн, яка нараховується за ставкою 15,00 % від суми кредиту одноразово.
Як вбачається з додатку № 1 до договору про споживчий кредит №101628292 від 15.07.2021, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 14.08.2021 та суму до сплати: кредит - 15000 грн; проценти - 7650 грн; комісія - 2250 грн.
Додаток № 2 до договору про споживчий кредит № 101628292 від 15.07.2021, який є паспортом споживчого кредиту, містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів.
Анкета-заява на кредит №101628292 від 15.07.2021 включає аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Також зазначено особисті дані ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер, дата народження, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та відображений посекундний процес оформлення та розгляду заяви.
На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. Вказана обставина підтверджується платіжним дорученням №29929594 від 15.07.2021 про переказ грошових коштів в розмірі 15000 гривень, номер карти: 414949*70, призначення платежу: кошти згідно договору 101628292.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит №101628292 від 15.07.2021 станом на 17.01.2022 заборгованість ОСОБА_2 складає 41831,27 грн, з яких: 11750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 27831,27 грн - заборгованість за процентами, 2250,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 86).
17.01.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) укладено договір факторингу за №17-01/2022-54.
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу, за цим договором клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 54396379,29 грн, а фактор зобов'язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.
Згідно витягу з додатку №3 до договору факторингу №17-01/2022-54 від 17.01.2022, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 101628292 в сумі 41831,27 грн, з яких: 11750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 27831,27 грн - заборгованість по процентах, 2250,00 грн - заборгованість за комісією.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за №10-03/2023/01.
Відповідно до положень 2.1. договору відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках за №1 та за №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків, або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за договорами позики.
Згідно витягу Додатку №3 до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023, від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 101628292 в сумі 64156,27 грн, з яких: 11750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 50156,27 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 2250 грн - заборгованість за комісією.
Згідно розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_2 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10 березня 2023 року за кредитним договором № 101628292, відповідач має заборгованість у загальній сумі 64156,27 грн, з яких: 11750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27831,27 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення; заборгованість з комісії - 2250 грн; нараховані відсотки зг. кр. дог. - 22325,00 грн. У період з 17.01.2022 по 23.02.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало відсотки за відсотковою ставкою 5.0 відсотка денних, що складає суму 22325 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 06.05.2025 за кредитним договором № 101628292, має заборгованість, яка загальній сумі складає 64156,27 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку укладено електронні договори №3961771 від 09.05.2021 та №101628292 від 15.07.2021, у зв'язку із цим виникли зобов'язальні правовідносини, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Як вбачається із відповіді АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-250922/102092-БТ від 27.09.2025, наданої на виконання ухвали суду, на ім'я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . По рахунку № НОМЕР_3 за період 09.05.2021 по 17.07.2021 було зарахування коштів на суму 20000 грн та 15000 грн, що підтверджується випискою по рахунку.
Тож, твердження представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів, суд оцінює критично, оскільки такі спростовуються наданою АТ КБ «Приват Банк» інформацією по картковому рахунку відповідача.
Також, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення із відповідачем кредитних договорів з первісним кредитором, оскільки в ході розгляду справи було встановлено та підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, факт укладення відповідачем із ТОВ «Мілоан» електронних договорів №3961771 від 09.05.2021 та №101628292 від 15.07.2021.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Таким чином, враховуючи наведені обставини, дослідивши їх у судовому засіданні, суд приходить до переконання, що між первинним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 09.05.2021 та 15.07.2021 було укладено в електронній формі договори про споживчий кредит за №3961771 та №101628292. В подальшому, на підставі зазначених договорів факторингу, до ТзОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за вказаними правочинами.
Визначаючи розмір заборгованості за відсотками та тілом кредиту, суд виходить із такого.
Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №3961771 від 09.05.2021, Суд зазначає наступне.
Отримавши 09.05.2021 кредит у розмірі 20000 грн, строк повернення якого відповідно до п. 1.3 Договору становив 30 днів, відповідач до 08.06.2021 коштів у зазначеному розмірі з процентами не повернула, сплативши в зазначену дату 1000 грн, що дорівнювало сумі комісії за пролонгацію кредиту, а відтак внесення коштів у зазначеному розмірі відповідно до п. 2.3.1.1 Договору свідчить про те, що ОСОБА_2 скористалася своїм правом на пролонгацію строку дії кредитного договору на пільгових умовах. В подальшому ОСОБА_2 неодноразово здійснювались вищевказані дії щодо пролонгації строку дії кредитного договору на пільгових умовах шляхом сплати суми комісії за пролонгацію кредиту в розмірах, передбачених пунктом 2.3.1.1 кредитного договору, зокрема 15.06.2021 відповідач внесла 1900 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 618 грн в якості процентів по кредиту та 1900 грн сплати тіла кредиту, 30.06.2021 - 1710 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 1395 грн в якості процентів по кредиту та 1710 грн сплати тіла кредиту, 15.07.2021 - 1539 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 1842 грн в якості процентів по кредиту та 1539 грн сплати тіла кредиту, 30.07.2021 - 692 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 579 грн в якості процентів по кредиту та 692 грн сплати тіла кредиту, 06.08.2021 - 394 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 346 грн в якості процентів по кредиту та 394 грн сплати тіла кредиту, 09.08.2021 - 638 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 720 грн в якості процентів по кредиту та 638 грн сплати тіла кредиту, 18.08.2021 - 606 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 1031 грн в якості процентів по кредиту та 606 грн сплати тіла кредиту, 25.08.2021 - 576 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 1026 грн в якості процентів по кредиту та 576 грн сплати тіла кредиту, 05.09.2021 - 328 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 725 грн в якості процентів по кредиту та 328 грн сплати тіла кредиту.
В подальшому позикодавець ТОВ «Мілоан» на виконання умов п. п. 1.6, 2.3.1.2 кредитного договору почав здійснювати нарахування відсотків на стандартних (базових) умовах, які нараховував у період з 09.09.2021 по 19.10.2021 (43 днів).
Проте, 19.10.2021 відповідач внесла 100 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 827 грн в якості процентів по кредиту та 589 грн сплати тіла кредиту, у зв'язку із чим ОСОБА_2 нараховувались відсотки на пільгових умовах відповідно до п.п.1.5.2,.2.3.1 Договору до 03.11.2021.
В подальшому позикодавець ТОВ «Мілоан» на виконання умов п. п. 1.6, 2.3.1.2 кредитного договору почав здійснювати нарахування відсотків на стандартних (базових) умовах, які нараховував у період з 04.11.2021 по 16.11.2021 (13 днів).
Вказані обставини підтверджуються відомостями про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_2 за кредитним договором №3961771.
Таким чином, вищенаведені обставини вказують на те, що строк кредитування згідно кредитного договору №3961771 від 09.05.2021 закінчився 16.11.2021 та саме в цей день первісний кредитор припинив нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, що відповідає положенням зазначеного кредитного договору та вимогам закону, оскільки зі спливом строку кредитування позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до вимог статті 1048 ЦК України.
Відтак, враховуючи всі сплачені відповідачем суми та нараховані первісним кредитором суми, суд вважає, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 станом на дату закінчення строку кредитування за кредитним договором №3961771 від 09.05.2021 становить 25129,17 грн, в тому числі: 10028,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14851,17 грн - заборгованість за відсотками та 250 грн - заборгованість за комісією.
Водночас, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3961771 від 09.05.2021 в сумі 46187,97 грн, з яких: 10028,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14851,17 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення; заборгованість з комісії - 250 грн; нараховані відсотки зг. кр. дог. - 21058,80 грн.
Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №3961771 від 09.05.2021 вбачається, що позивачем безпідставно здійснювалось нарахування відповідачу процентів за користування кредитом за період з 13.01.2022 по 23.02.2022 в сумі 21058,80 грн, оскільки таке нарахування здійснювалось позивачем після закінчення строку кредитування.
Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №101628292 від 15.07.2021, Суд зазначає наступне.
Отримавши 15.07.2021 кредит у розмірі 15000 грн, строк повернення якого відповідно до п. 1.3 Договору становив 30 днів, відповідач до 14.08.2021 коштів у зазначеному розмірі з процентами не повернула, сплативши в зазначену дату 450 грн, що дорівнювало сумі комісії за пролонгацію кредиту, а відтак внесення коштів у зазначеному розмірі відповідно до п. 2.3.1.1 Договору свідчить про те, що ОСОБА_2 скористалася своїм правом на пролонгацію строку дії кредитного договору на пільгових умовах. В подальшому ОСОБА_2 неодноразово здійснювались вищевказані дії щодо пролонгації строку дії кредитного договору на пільгових умовах шляхом сплати суми комісії за пролонгацію кредиту в розмірах, передбачених пунктом 2.3.1.1 кредитного договору, зокрема 18.08.2021 відповідач внесла 1455 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 3113,00 грн в якості процентів по кредиту та 1455 грн сплати тіла кредиту, 31.08.2021 - 654 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 2032 грн в якості процентів по кредиту та 654 грн сплати тіла кредиту.
В подальшому позикодавець ТОВ «Мілоан» на виконання умов п. п. 1.6, 2.3.1.2 кредитного договору почав здійснювати нарахування відсотків на стандартних (базових) умовах, які нараховував у період з 10.09.2021 по 22.10.2021 (42 днів).
Проте, 22.10.2021 кошти з рахунку переплат в розмірі 100 грн були зараховані в якості сплати комісії за пролонгацію, у зв'язку із чим ОСОБА_2 нараховувались відсотки на пільгових умовах відповідно до п.п.1.5.2,.2.3.1 Договору до 03.11.2021.
В подальшому позикодавець ТОВ «Мілоан» на виконання умов п. п. 1.6, 2.3.1.2 кредитного договору почав здійснювати нарахування відсотків на стандартних (базових) умовах, які нараховував у період з 04.11.2021 по 22.11.2021 (19 днів).
Вказані обставини підтверджуються відомостями про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_2 за кредитним договором №101628292.
Таким чином, вищенаведені обставини вказують на те, що строк кредитування згідно кредитного договору №101628292 від 15.07.2021 закінчився 22.11.2021 та саме в цей день первісний кредитор припинив нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, що відповідає положенням зазначеного кредитного договору та вимогам закону, оскільки зі спливом строку кредитування позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до вимог статті 1048 ЦК України.
Відтак, враховуючи всі сплачені відповідачем суми та нараховані первісним кредитором суми, суд вважає, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 станом на дату закінчення строку кредитування за кредитним договором №101628292 від 15.07.2021 становить 41831,27 грн, в тому числі: 11750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 27831,27 грн - заборгованість за відсотками та 2250 грн - заборгованість за комісією.
Водночас, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №101628292 від 15.07.2021 в сумі 64156,27 грн, з яких: 11750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27831,27 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення; заборгованість з комісії - 2250 грн; нараховані відсотки зг. кр. дог. - 22325 грн.
Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №101628292 від 15.07.2021 вбачається, що позивачем безпідставно здійснювалось нарахування відповідачу процентів за користування кредитом за період з 17.01.2022 по 23.02.2022 в сумі 22325 грн, оскільки таке нарахування здійснювалось позивачем після закінчення строку кредитування.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 250 грн комісії за кредитним договором №3961771 від 09.05.2021 та 2250 грн комісії за кредитним договором №101628292 від 15.07.2021, то Суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення нараховувалася комісія в розмірі 250 грн та відповідно 2250 грн.
Разом із тим, у кредитних договорах позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Тому, в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 250 грн та 2250 грн, слід відмовити.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_2 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 в користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за кредитним договором №3961771 від 09.05.2021 в розмірі 24879,17 грн., з яких: 10028,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 14851,17 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та кредитним договором № 101628292 від 15.07.2021 в розмірі 39581,27 грн, з яких: 11750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27831,27 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення. Всього на загальну суму 64460,44 грн. Вказана сума відповідачем не спростована.
Щодо розподілу судових витрат Суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).
Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які вона очікує понести у даній справі становить 25 000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду: договір про надання правової допомоги за №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між адвокатом адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс та ТОВ «Коллект центр», пунктом 4.1. якого сторони погодили, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього Договору; заявку на надання юридичної допомоги за №306 від 01.04.2025 року, з якої вбачається, що ТОВ «Коллект центр» та адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на суму 25 000,00 грн; витяг з акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025, підписаний керуючим партнером адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «Коллект центр», згідно з яким адвокатським об'єднанням було надано ТОВ «Коллект центр» правову допомогу на загальну суму 25000 грн.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 року Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно витягу з акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025, підписаного керуючим партнером адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «Коллект центр» вбачається, що сторони Договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 погодили вартість наданих послуг, яка становить 25000 грн.
Поруч з цим, на переконання суду вказані позивачем види послуг мають необґрунтовано завищену вартість, тобто вбачається неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки віднесена до категорії малозначних справ.
Таким чином, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також із врахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд приходить до висновку за необхідне зменшити розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн до 5000,00 гривень, оскільки на думку суду, виходячи із складності даної справи, саме такий розмір витрат правової допомоги є необхідним і неминучим для позивача.
Водночас, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги те, що позов задоволено частково, а саме на 58,41 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1414,92 грн. (2422,40/100%х58,41%), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258, 259, 263, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Кредитним договором №3961771 від 09.05.2021 в розмірі 24879 (Двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 17 копійок, з яких: 10028,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14851,17 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Кредитним договором № 101628292 від 15.07.2021 в розмірі 39581 (Тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна) гривень 27 копійок, з яких 11750 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27831,27 грн. - заборгованість за відсотками.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 1414,92 гривень сплаченого судового збору та 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місця знаходження: вул.Мечнікова, 3, офіс 306, м.Київ, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Головуючий суддя В. Л. Дзюбич