Провадження № 2-др/537/7/26
Справа № 537/3520/22
05.05.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря судових засідань Бобровської К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
05.02.2026 Крюківським районним судом міста Кременчука було постановлено ухвалу у цивільній справі №537/3520/22 за позовом КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, якою позовну заяву КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.
23.02.2026 до суду звернулась представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Джумеля Н.Г. із клопотанням про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із залишенням позову без розгляду. В обґрунтування клопотання вказала, що у зв'язку із вимушеною участю у справі відповідач ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп., що підтверджує відповідними письмовими доказами.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, згідно змісту заяви її представника - адвоката Джумелі Н.Г., остання просила суд клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу провести без її участі та вказала, що клопотання про відшкодування судових витрат підтримує в повному обсязі.
Представник позивача, КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, згідно змісту поданої заяви, просив суд розгляд клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу провести без участі представника КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, просив відмовити в задоволенні зазначеного клопотання з підстав, вказаних у запереченні.
Згідно змісту заперечення, наданого представником КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Борисенко Л.М., остання вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат, понесених відповідачем на оплату професійної правничої допомоги, а саме 8 000 грн. 00 коп., є неспівмірним зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг, просила зменшити їх до розміру, не більше 2 000 грн. 00 коп.
Суд, приймаючи до уваги думку учасників справи, висловлену в їх письмових клопотаннях, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.
Згідно частини 5 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно частини 6 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Підставою для залишення позовної заяви КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості без розгляду, про що 05.02.2026 Крюківським районним судом міста Кременчука було постановлено відповідну ухвалу, було повторне неприбуття представника позивача в судове засідання без поважних причин, у зв'язку із чим суд вважає наявними підстави для компенсації відповідачу ОСОБА_1 здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, на підставі положень частини 5 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України.
Факт понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наявними в матеріалах справи: договором про надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2025, укладений між адвокатом Джумеля Н.Г. та ОСОБА_1 (а.с. 129); детальним описом робіт (наданих послуг) відповідачу ( ОСОБА_1 ) на виконання договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 14.07.2025 (а.с. 128); квитанцією б/н від 14.07.2025 (а.с. 131); ордером серії ВІ №1340536 (а.с. 127).
Відповідно до статті 1 Закону України № 5076-VI в редакції від 15.11.2024 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 30 Закону України № 5076-VI в редакції від 15.11.2024 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно пункту 12 частини 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;? 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що передбачено частиною 5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду?від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді "гонорару успіху", саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода? є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Таким чином, зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату "гонорару успіху" не є обов'язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин 4-5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.
Однак, вищенаведене не означає, що такі зобов'язання між адвокатом та клієнтом не є обов'язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого?2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Вирішуючи питання щодо розміру витрат, які підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 , понесених нею на правову допомогу при розгляді зазначеної вище цивільної справи, суд виходить з наступного.
Згідно змісту пункту 3.1 договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2025, укладеного між адвокатом Джумеля Н.Г. та ОСОБА_1 , вартість наданих адвокатом послуг у вигляді вивчення матеріалів справи, складання заяви про скасування заочного рішення, відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях, повний супровід в суді першої інстанції, склала 8 000 грн. 00 коп.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням складності справи та фактично виконаних адвокатом робіт, приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані представником відповідача письмові докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача суми витрат, понесених останньою на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 142, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Стягнути з позивача Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 31700972, місцезнаходження: 39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Софіївська, будинок 68) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Д.О. Зоріна