Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/2422/25
Провадження № 4-с/552/14/26
іменем України
05.05.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Руденької А.І.,
за участю
представника заявника Серьогіної І.М.,
стягувача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду скаргу ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шкурупій Олександра Юрійовича, -
Заявник ОСОБА_2 19.03.2026 звернувся в Київський районний суд м. Полтави зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шкурупій Олександра Юрійовича.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 80025725 від 19.01.2026 з примусового виконання виконавчого листа №552/2422/25 виданого 28.05.2025 Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття, починаючи з 27.03.2025.
Як зазначає заявник, за домовленістю зі стягувачем на старшого сина ОСОБА_3 було відкрито банківський рахунок, куди ним щомісячно перераховувалися кошти з призначенням платежу - аліменти на дітей.
Вказував, що в усній розмові державний виконавець повідомив, що станом на 01.02.2026 існує заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 77498,73 грн.
04.02.2026 представником заявника подано заяву про зарахування сум сплачених аліментів за період з квітня 2025 по січень 2026 разом з додатками платіжних інструкцій за відповідний період.
Листом від 03.03.2026 головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шкурупієм О.Ю. повідомлено, що оскільки в наданих платіжних інструкціях отримувачем не є стягувач, дані документи не можуть бути зараховані як виконання судового рішення. Також до листа було додано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 85306,40 грн станом на 01.03.2026.
Заявник вважає, що при нарахуванні розміру заборгованості головним державним виконавцем мала бути врахована добровільна сплата аліментів за період з квітня 2025 по січень 2026 в загальному розмірі 68900 грн.
В своїй скарзі просив визнати дії головного державного виконавця щодо не зарахування у рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів в межах виконавчого провадження за виконавчим листом №552/2422/25 квитанцій по сплату аліментів ОСОБА_2 на загальну суму 68900 грн неправомірними, зобов'язати головного державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості з урахуванням квитанцій про сплату аліментів на вищезазначену суму, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.
Державний виконавець Шкурупій О.Ю. надав заперечення на скаргу, просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
В судовому засіданні з розгляду скарги по суті представник заявника Серьогіна І.М. повністю підтримали вимоги скарги, посилаючись на викладені в ній обставини.
Стягувач ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечила, вказувала, що грошові перекази на рахунок старшого сина дійсно були, але кошти не були сплачені в рахунок аліментів, є кишеньковими коштами сина, вважаються додатковим забезпеченням дитини, а не сплата аліментів за рішенням суду.
Державний виконавець Шкурупій О.Ю. у відзиві просив розгляд справи проводити без його участі.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника та стягувача, розглянувши матеріали скарги та дослідивши зібрані докази, в тому числі з доступом до матеріалів виконавчого провадження № 80025725, приходить до таких висновків.
Встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28.05.2025 в справі № 552/2422/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття, починаючи з 27.03.2025.
28.05.2025 Київським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист по вказаній справі.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України та ст.ст. 2,18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Встановлено, що 19.01.2026 головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко М.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80025725 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 552/2422/25, виданого 28.05.2025.
06.02.2026 представник ОСОБА_2 адвокат Серьогіна І.М. звернулася до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про зарахування сум сплачених аліментів в розмірі 68900 грн та надання розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню.
Порядок стягнення аліментів визначено в ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно листа Київського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.03.2026 №15174 в наданих документах, а саме в інформації про окремі операції ОСОБА_2 наданої АТ КБ «Приватбанк» та платіжних інструкціях АТ КБ «Приватбанк», отримувачем не є стягувач, відповідно до виконавчого документа, тому дані документи не можуть бути зараховані державним виконавцем як виконання судового рішення.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03.03.2026 № 15173, виконаного згідно виконавчого листа №552/2422/25 від 28.05.2025, вбачається, що ОСОБА_2 за період з березня 2025 по лютий 2026 станом на 01.03.2026 має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у загальному розмірі 85306,40 грн.
Відповідно до ч. 8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_2 дійсно у період з квітня 2025 по січень 2026 здійснював переказ грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , яка видана на ім'я ОСОБА_3 , на загальну суму 68900 грн, призначення платежу - переказ власних коштів, аліменти на дітей.
Факт перерахування коштів підтверджується інформацією про окремі операції від 28.01.2026 № U5VGB0PS4SU7IAHH, виданої АТ КБ «ПриватБанк», а також платіжними інструкціями АТ КБ «ПриватБанк».
Стягувач ОСОБА_1 не оспорювала факт надходження грошових переказів, які вона мала можливість контролювати.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.10.2024 у справі № 545/1241/20 (провадження № 61-11846св24) зазначено, що: «35. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги послався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дітей, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку сина ОСОБА_1. Боржник звертав увагу суду на те, що грошові перекази були здійснені з метою виконання обов'язку з утримання дітей з частковою позначкою «аліменти». 36. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій порушили частину третю статті 195 СК та частину восьму статті 71 Закону № 1404-VIII (див. пункт 27). 37. В порушення статей 30-35 ЦК та статті 179 СК (див. пункти 31-34) суди не врахували, що з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. 38. Поряд із цим встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що ОСОБА_1 здійснив перерахування коштів по сплаті аліментів на рахунок неповнолітньої дитини ОСОБА_1. 39. Зокрема, платіжна інструкція Р24А1308628412С2960 (а.с.38) містить інформацію про переказ коштів в сумі 1100 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти; платіжна інструкція Р24А850295162С46516 (а.с.42) містить інформацію про переказ коштів в сумі 11200 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти. 40. Вказані суми (див. пункт 39) повинен був врахувати державний виконавець при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. 42. Таким чином суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права. […]».
Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі № 760/17498/22 (провадження № 61-15969св23) визначив, що: «дієздатність фізичної особи пов'язана з такими її невід'ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фізичних осіб і встановлюється ЦК з урахуванням їх віку та психічного стану здоров'я; фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою; за обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною; з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів».
Дослідженими судом платіжними документами встановлено, що всі перекази здійснені боржником ОСОБА_2 з відміткою в призначенні платежу про те, що має місце плата аліментів.
Таким чином, державний виконавець повинен був врахувати при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів кошти, які були перераховані заявником на банківську картку сина ОСОБА_3 , але починаючи з 01.06.2025, тобто після вирішення судом справи про стягнення аліментів та досягнення останнім чотирнадцятирічного віку.
За таких обставин суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
При вирішенні питання про відшкодування заявникові понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 12000 грн суд виходить з такого.
За змістом ч. 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина 3 ст. 137 ЦПК України передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як визначено ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначено Великою Палатою ВС у постанові по справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Із поданого до суду розрахунку від 30.01.2026 №б/н вбачається, що заявнику ОСОБА_2 дійсно були надані адвокатські послуги у розмірі 12000 грн за надання адвокатських послуг.
Проте, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, складність справи, кількість судових засідань, обсяг виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначений розмір витрат на правову допомогу є завищеним та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.
Тому суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та враховуючи часткове задоволення скарги стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шкурупій Олександра Юрійовича здійснити перерахунок розміру заборгованості з аліментів у виконавчому провадженні № 80025725 з примусового виконання судового рішення в цивільній справі № 552/2422/25 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 в частині аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням коштів, сплачених на рахунок неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі платіжних інструкцій:
№ Р24А4421769717D3148 від 07.06.2025 на суму 3000 грн;
№ Р24А4438460382D9547 від 10.06.2025 на суму 2500 грн;
№ Р24А44915952837D7352 від 22.06.2025 на суму 3000 грн;
№ Р24А4547015988D6750 від 06.07.2025 на суму 3000 грн;
№ Р24А4584881160D8371 від 14.07.2025 на суму 1000 грн;
№ Р24А4621265157D4713 від 22.07.2025 на суму 3000 грн;
№ Р24А4705685192D8654 від 13.08.2025 на суму 3000 грн;
№ Р24А4734148605D6631 від 19.08.2025 на суму 10000 грн;
№ Р24А4791444727D7644 від 02.09.2025 на суму 2000 грн;
№ Р24А4816044955D4205 від 08.09.2025 на суму 2000 грн;
№ Р24А4873631757D7608 від 21.09.2025 на суму 3000 грн;
№ Р24А4922615705D1696 від 02.10.2025 на суму 3000 грн;
№ Р24А5010331412D8402 від 22.10.2025 на суму 500 грн;
№ Р24А5117579850D5087 від 16.11.2025 на суму 400 грн;
№ Р24А5194582799D3106 від 04.12.2025 на суму 1500 грн;
№ Р24А5209835050D6231 від 08.12.2025 на суму 3000 грн;
№ Р24А5249630492D3403 від 15.12.2025 на суму 1500 грн;
№ Р24А5301601789D4729 від 27.12.2025 на суму 1000 грн;
№ Р24А5336065950D5924 від 06.01.2026 на суму 5000 грн;
№ Р24А5367400173D1749 від 13.01.2026 на суму 1500 грн;
№ Р24А5384692579D9110 від 16.01.2026 на суму 1500 грн;
№ Р24А5388389083D2491 від 17.01.2026 на суму 1500 грн.
Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Повний текст ухвали складено 06.05.2026.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко