Справа № 368/614/26
2/368/923/26
Рішення
Іменем України
"05" травня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженню за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
позивач просить суд розірвати шлюб між нею, ОСОБА_2 , та відповідачем, ОСОБА_1 , зареєстрований 16 серпня 2022 року (актовий запис № 334), реєстрацію здійснив Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та прізвище позивача залишити без змін, обґрунтовуючи позов наступним.
Шлюб між нею та відповідачем, ОСОБА_1 , зареєстрований 16 серпня 2022 року (актовий запис № 334). Реєстрацію здійснив (ла) Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Їхні подружні відносини з відповідачем фактично розірвані. Спільного господарства не ведуть. Шлюб має формальний характер.
Мають з відповідачем зовсім різні погляди на життя, за характером не сходяться, що суперечить подальшому сумісному проживанню.
Проживати однією сім'єю не здається для неї можливим, тому подальше збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.
Рішення позивача про розірвання шлюбу усвідомлене, добровільне та безпосередньо пов'язане з бажанням припинити подальше подружнє життя.
Від сумісного шлюбу мають неповнолітню дитину:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Надання строку для примирення не потрібно.
Після розірвання шлюбу дитина буде продовжувати проживати разом зі своєю матір'ю.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки вони проживають окремо і наміру примиритись не мають.
Суд, вислухавши відповідача та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК України).
Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_1 16.08.2022 року уклали шлюб, який був зареєстрований у Васильківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 334.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
Подружжя спільного господарства не ведуть і позивач має бажання розірвати шлюб.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню. Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище ОСОБА_5 .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 серпня 2022 року (актовий запис № 334), реєстрацію здійснив Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Позивач - ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_5 .
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його (її) проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06.05.2026 р.
Суддя І.І. Шевченко