"06" травня 2026 р. Справа № 363/2729/26
06 травня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
30 квітня 2026 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом, у якому просив встановити факт його народження, правильність запису по батькові в трудовій книжці російською мовою, факт видачі посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а також зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком із урахуванням пільгового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2019 році позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з питання призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, однак отримав відмову у зв'язку з тим, що посвідчення визнано недійсним через відсутність запису про рік його видачі, попри зазначення в ньому про безстроковість, а також через недостатність страхового стажу. Рішенням до ГУ ПФУ у Сумській області від 11.04.2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України №796-ХІІ та ст. 26 Закону України №1058-IV, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми і змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору необхідно з'ясувати характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Згідно ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (ч. 2). Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7).
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1). Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2).
У ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд встановив, що позивач звернувся до суду з позовом у порядку позовного провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та поєднав зазначені вимоги з вимогою про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Поєднання таких вимог свідчить про наявність публічно-правового спору, оскільки одна із сторін є суб'єктом владних повноважень, а спір виник у зв'язку з реалізацією ним владних управлінських функцій.
Вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним підсудні лише окремі категорії адміністративних справ, тоді як інші адміністративні справи підсудні окружним адміністративним судам. Оскільки даний спір виник з приводу рішення суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії, він підлягає розгляду окружним адміністративним судом.
Таким чином, Вишгородський районний суд Київської області не є належним судом для розгляду даної справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України суд роз'яснює заявнику, що спір щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 185 ЦПК України, суддя
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з позовними матеріалами надіслати заявникові.
Копію позовної заяви залишити при матеріалах справи.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя С.В. Олійник