Справа № 358/378/26 Провадження № 2/358/633/26
05 травня 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Буравової К.І.,
за участю секретаря судових засідань Зеленько О.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1.Стислий виклад позиції позивача
11.03.2026 до Богуславського районного суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. № 2) із позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 19 770,00 грн. та судових витрат по справі
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.03.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8838262, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором.
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на сайті creditplus.ua.
Приймаючи умови Кредитного Договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил.
24.12.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1. договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 24122025/3 від 24.12.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 770, 00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 970,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9 800,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Відповідач зобов'язання за договорами не виконав, що стало підставою звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №8838262 від 08.03.2025 в сумі 19 770, 00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 970,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9 800,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами та стягнути судові витрати.
2. Процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.03.2026 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 46).
Відповідно до частини восьмої статті 187 ЦПК України, 12.03.2026 суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю № 2451174 від 12.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Дата реєстрації: 14.06.2000. (а.с. 48)
Ухвалою судді від 13.03.2026 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 14 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв. Також за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» зазначені в клопотанні докази по справі (а.с. 49-51).
Розгляд справи призначений на 14 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв., було відкладено на 22 квітня 2026 року о 16 год. 00 хв., у зв'язку з неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про день, час і місце судового розгляду, з метою його повторного виклику (а.с. 63).
У судове засідання, призначене на 05.05.2026, представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 05.05.2026 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви, заяв про розгляд справи без його участі на адресу суду не подавав, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.
Матеріалами справи підтверджується, що суд здійснював повідомлення відповідача у передбачений законом спосіб шляхом направлення документів («Ухвала», «Судова повістка») в електронному вигляді відповідачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет.
Матеріалами справи підтверджується, що суд здійснював повідомлення відповідача у передбачений законом спосіб шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулися з відміткою «Адресат відсутній».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника; аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19 та від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який здійснює комунікацію з учасником справи через повідомлені ним засоби зв'язку, діє правомірно та добросовісно, а тому застосовується презумпція обізнаності особи про направлені їй судові повідомлення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді не скористався.
Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової конституційного принципу верховенства права, це зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову та вживати заходів для реалізації свого права на захист. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та фактичне самоусунення від участі у справі.
Суд бере до уваги, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах судового розгляду, що стосуються безпосередньо його прав та обов'язків, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі надані внутрішнім законодавством засоби для прискорення процедури слухання. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), відповідно до якої пасивна поведінка сторони у процесі, зокрема відсутність зацікавленості у перебігу справи, не може розцінюватися як підстава для покладення на суд обов'язку відкладати розгляд справи або створювати умови для штучного затягування судового процесу.
Отже, відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а їх невиконання не може перешкоджати суду у здійсненні правосуддя та забезпеченні розгляду справи у розумний строк.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він має право, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов'язком, і застосовується лише у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі сторін за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оскільки відповідач не з'явився на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи у його відсутності не надавав, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалою від 05.05.2026 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів, перейшовши на стадію ухвалення рішення.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 08 березня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №8838262, який підписано останнім за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора A7299 (а.с. 5-15).
Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору - сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000,00 грн., строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5 договору).
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
Пунктом 1.5.1. визначена стандартна процентна ставка, яка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.
Знижена процентна ставка 0,10% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 07.04.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту №8838262 від 08.03.2025 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, графік платежів.
В матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту до договору №8838262 від 08.03.2025, який містить відомості про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту аналогічні тим, які узгоджені сторонами у Договорі №8838262 від 08.03.2025, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора KQ6732 (а.с. 16-17).
Крім того, АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на виконання ухвали суду від 13.03.2026 про витребування доказів надав підтвердження, що банківська картка № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) емітована на ім'я ОСОБА_1 .
Також було надано виписку про рух коштів рахунку(ах) № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який належать ОСОБА_1 за період з 08.03.2025 до 13.03.2025, яка містить зарахування: 08.03.2025 на суму 5 000,00 грн.; (а.с. 60, 61-62).
24 грудня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників (а.с. 23-27).
Згідно з п. 1.1. договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників від 24.12.2025 до Договору факторингу № 24122025/3 від 24.12.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 19 770, 00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 970,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9 800,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.30).
Відповідно до розрахунку виконаного первісним кредитором, убачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 19 770, 00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 970,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9 800,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами. (а.с.19-22)
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов'язання за Договором не надано.
4. Застосовані норми права.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
На підставі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на положення ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено параграфом 2 («Кредит») і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
На підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
5.Мотиви та висновки суду
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування його доводів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не спростовано обставини щодо факту укладення нею зі сторони позичальника кредитного договору, факту належності йому платіжної картки, номер якої вказано у договорі, та факту отримання ним в межах договору кредитних коштів від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в поряду та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором, однак відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.
Оскільки, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №8838262 від 08.03.2025 у частині основного боргу та суми заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку про їх стягнення з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №8838262 від 08.03.2025 у розмірі 9 970, 00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 970,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за пенями та штрафами в розмірі 9 800,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Відповідно до п. 6.4 Договору №8838262 від 08.03.2025 сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 450, 00 грн. на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 100, 00 грн. починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
В свою чергу, 15 березня 2022 року прийнятий Закон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану", який набув чинності 17 березня 2022 року. Вказаним законом доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. До розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває й на даний час.
З огляду на вимоги пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки, оскільки її нарахування здійснено позивачем у період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором позики.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 800 грн 00 коп. заборгованості за пенею та штрафами задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення кредитної заборгованості.
Отже, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов'язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми заборгованості та процентів, а тому порушене право підлягає судовому захисту.
Враховуючи встановлений судом факт укладення сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою грошових коштів та невиконання ним обов'язку щодо їх повернення у визначені договором строки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», а саме: у частині стягнення заборгованість за кредитним договором №8838262 від 08.03.2025 в сумі 9 970, 00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 970,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
6. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн 00 коп. за подання позовної заяви.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог на суму 9 970 грн 00 коп., що становить 50,43 % від загального розміру заявлених позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 678 грн 31 коп. (3 028,00/100*52,95%), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпечення доказів, суд зазначає, що представником позивача було наведено лише попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у сумі 1 664,00 грн.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного понесення зазначених витрат, а також доказів на підтвердження їх розміру, у зв'язку з чим правові підстави для їх стягнення відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-283,353 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість за кредитним договором №8838262 від 08.03.2025 в сумі 9 970 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 00 коп., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 970,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (ЄДРПОУ: 35625014) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) гривень 31 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи:
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", місцезнаходження: код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. № 30.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя К. І. Буравова