Справа № 158/74/26
Провадження № 2-а/0158/31/26
06 травня 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Костюкевича О.К.
за участю секретаря - Хмілевської І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Лічмана О.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після оновлення військово-облікових даних через застосунок Резерв+ у позивача в застосунку відображається інформація: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК; Постанова №R228510 від 28.11.2025; Стаття порушення 210-1 КУпАП частина 3; Постанову виніс: ОСОБА_2 ».
Також, на одній із сторінок застосунку Резерв+ зазначено: «ТЦК та СП 28.11.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити Вас для складання протоколу. Причина: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
Позивач в добровільному порядку 29.11.2025 сплатив штраф в розмірі 8500 грн.. Однак сплативши штраф і оновивши Резерв+ у позивача відображається інформація: «Штрафи онлайн: 1) Не пройшли (відмовились від проходження ) ВЛК - сплачено; 2) Не пройшли (відмовились від проходження ) ВЛК - новий.
Таким чином, як видно з електронного застосунку позивача відповідач виніс дублюючу постанову про притягнення його до адміністративною відповідальності та сплату штрафу в розмірі 17000 грн. за те ж саме правопорушення за яке позивач сплатив в добровільному порядку штраф.
Зазначає, що позивач постанови №R228510 від 28.11.2025 та № R248382 від 12.12.2025 не отримував ні після розгляду справи, ні поштою. Також у позивача відсутні і самі протоколи на підставі яких було прийнято зазначені постанови.
Не погоджуючись з таким рішенням просить визнати протиправними та скасувати постанови №R228510 від 28.11.2025 та № R248382 від 12.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справах про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.03.2026 відкрито провадження у даній адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, передбаченими ст. 286 КАС України, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, до суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
При цьому за приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
Згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період, тягне адміністративну відповідальність.
За змістом ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції «2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Судом встановлено, що 28.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №R228510 відносно ОСОБА_1 , якою його визнано винним у тому, що він не пройшов/відмовився від проходження ВЛК, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зазначено, що 28.11.2025 є датою надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист, чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Також вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. На виконання постанови, 29.11.2025 Позивач сплатив накладений на нього штраф, що підтверджується відповідною квитанцією.
Згідно з ч. 1 ст. 300-3 КУпАП, у разі сплати особою протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили не менш як 50 відсотків розміру штрафу, така постанова вважається виконаною. Таким чином, позивачем було дотримано умови "спрощеного" порядку: добровільне визнання правопорушення та своєчасна оплата 50% від накладеної суми штрафу, відтак з моменту зарахування коштів адміністративне провадження вважається завершеним, а обов'язок особи перед державою - виконаним у повному обсязі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду і відповідно пройшов медичний огляд до 28.11.2025, суду не надано.
Натомість, 28.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про відмову від проходження ВЛК/не проходження ВЛК, що слідує з інформації наданої в постанові №R228510.
Викладені обставини свідчать про те, що станом на 28.11.2025 позивач не мав діючого висновку ВЛК та відмовся від його проходження, що в свою чергу є порушенням ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому твердження сторони позивача про те, що матеріали справи не містять доказів його відмови від проходження військово-лікарської комісії є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи.
Суд також звертає увагу, що електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного резервіста - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Таким чином, скористатися електронним кабінетом в додатку «Резерв+» може лише визначена особа, що пройшла ідентифікацію. Ніхто не може змусити особу подавати заяви через електронний кабінет, а також така заява не може бути сформована жодною іншою особою. До того ж, законодавством визначено, що заява за ст. 279-9 КУпАП подається про те, що особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Для того, щоб визначити чи оспорювати порушення, особа має розуміти його зміст та визнавати факт вчинення порушення. Подання такої заяви тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом, як то розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами розгляду. Позивач 28.11.2026 подав заяву через власний електронний кабінет в додатку «Резерв+», що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
На підставі зазначеного суд вважає, що постанова №R228510 від 28.11.2025 відносно ОСОБА_1 , прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволені в цій частині позовних вимог.
Разом з цим, 12.12.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №R249382 відносно ОСОБА_1 , якою його визнано винним у тому, що він не пройшов/відмовився від проходження ВЛК, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.. Також, вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.
Таким чином, в контексті обставин даної справи вчинене позивачем правопорушення, непроходження ВЛК, є триваючим, оскільки з об'єктивної сторони вказане правопорушення охоплюється одними діями, що в свою чергу становить склад одного правопорушення, а не декількох.
З огляду на наведене, зважаючи на те, що після притягнення ОСОБА_1 постановою №R228510 від 28.11.2025 до адміністративної відповідальності за не проходження ВЛК, відносно нього знову ж таки 12.12.2025 винесено постанову №R249382, якою його визнано винним у тому, що він не пройшов/відмовився від проходження ВЛК, а тому повторне притягнення його до відповідальності за це ж правопорушення порушує принцип правової визначеності та право, гарантоване ст. 61 Конституції України.
Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Суд зазначає, що позивач уже виконав свій обов'язок шляхом сплати 50% штрафу 29.11.2025 за цифровими алгоритмами, а винесення постанови №R249382 від 12.12.2025, хоч і за особисто поданою повторною заявою ОСОБА_1 , призводить до порушення принципу правової визначеності, який є невід'ємною складовою верховенства права, а також спричиняє фактичне повторне притягнення людини до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідно до постанови №R249382 від 12.12.2025 вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, тому ця постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
При оскарженні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності сплаті підлягає судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року становить 3 328 грн. 00 коп.) та складає 665 грн. 60 коп.
Поряд з цим, до базової ставки судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї позовної заяви було також застосовано понижуючий коефіцієнт«0,8», у зв'язку із поданням за допомогою функціоналу кабінету «Електронний суд» системи ЄСІТС, відтак його розмір складає 532 грн. 48 коп. за одну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а саме одну позовну вимогу, тому судовий збір у розмірі 532 грн. 48 коп. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 250, 268-272, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R249382 від 12.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Представник позивача: ОСОБА_3 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич