Справа № 156/186/26
Провадження № 2/156/251/26
Рядок статзвіту № 38
05 травня 2026 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Федечко М. О.,
за участю секретаря судового засідання Салатюк Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/186/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», представник позивача Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
учасники справи:
представник позивача Усенко М.І. - не з'явився,
відповідач ОСОБА_1 - не з'явився,
представник відповідача ОСОБА_2 - не з'явилася,
І. Короткий виклад обставин справи
23.02.2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги обґрунтовано тим, що 19.03.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №2162152 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти (далі - кредит) у розмірі 10200 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
У порушення вимог ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
30.10.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» уклали Договір відступлення № ККАУ-30102020. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2162152 від 19.03.2020 року.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 33456 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10200 грн.; заборгованість за процентами - 23256 грн.
У зв'язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 33456,00 грн., судовий збір 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.
Відповідач скористався своїм правом та через свого представника подав 21.04.2026 року відзив на позов в якому просив поновити пропущений строк для подання відзиву на позов, оскільки він уклав договір з адвокатом на представлення його інтересів лише 15.04.2026 року, а його представник ознайомився із цивільною справою через систему «Електронний суд» тільки 18.04.2026 року, а отже останнім днем для подання відзиву потрібно вважати 02.05.2026 року. У відзиві зазначив, що не заперечує факту укладення вказаного вище договору та отримання кредитних коштів. Окрім цього, визнає позов у частині стягнення 10 200,00 грн. тіла кредиту та відсотків у розмірі 5 814,00 грн. Проте, категорично не погоджується з позовними вимогами у частині стягнення відсотків у розмірі 17 422,00 грн, оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування.
Так, умовами кредитного договору №2162152 від 19.03.2020 сторони визначили, що: сума кредиту складає 10200,00 грн; строк кредиту 30 днів - до 18.04.2020; дата повернення кредиту (18.04.2020) вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Сторони визначивши строк кредитування у вказаному договорі погодили строк виконання зобов'язання. Зауважує, що строк дії спірного Договору збігається із терміном повернення кредиту та нарахованих процентів, а саме до 18.04.2020. Із розрахунку позивача, слідує, що проценти за користування кредитом у сумі 23256,00 грн нараховані відповідачу за період із 19.03.2020 до 17.07.2020, тобто поза межами строку кредитування, визначеного вказаним договором. Разом з цим, позовна заява не містить належних та допустимих доказів пролонгації спірного кредитного Договору, докази про продовження строку користування кредитом за ініціативою позичальника відсутні. Більше того, з розрахунку слідує, що відповідач не вносив на погашення кредитної заборгованості жодних сум, тобто пролонгація не могла відбутись у жодному випадку. Строк користування кредитом був погоджений між сторонами та становив 30 днів, доказів пролонгації строку дії Договору матеріали справи не містять. Таким чином, нарахування процентів після спливу строку дії Договору у розмірі 17422,00 є безпідставним, та не підлягають стягненню з нього. Разом з цим, він погоджується з тим, що позивач вправі вимагати сплати відсотків за користування кредитними коштами, які станом на 18.04.2020 склали 5814,00 грн (193,80х30=5814,00), що також відповідає наданому позивачем розрахунку заборгованості, а також загальній вартості кредиту за стандартною процентною ставкою (16014,00- 10200,00 = 5814,00).
Щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу зауважує, що дана справа є малозначною та типовою для сфери мікрокредитування. Позовні заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазвичай мають шаблонний характер, що не потребує значних трудовитрат чи вивчення великого обсягу доказів. Представник позивача навіть не бере участі в засіданнях, тому 8 000,00 грн за шаблонний текст позову є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову.Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17). Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20. Саме тому вважають, що сума правничої допомоги надана Позивачускладає не більше 3 000,00 гривень. У зв'язку з наведеним відповідач просить суд прийняти даний відзив та долучити до матеріалів справи №156/186/26, частково задовольнити позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у розмірі 10 200,00 грн тіла кредиту та відсотків у розмірі 5814,00 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у частині стягнення відсотків у розмірі 17 422,00 грн, як таких, що нараховані після спливу строку дії Договору. Просить також зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3 000,00 гривень (щодо стягнення з Відповідача) та стягнути з позивача на його користь судові витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.
ІІ. Позиція учасників процесу
Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з'явився, у позові просив розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить підтвердження в матеріалах справи.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 05.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано з банківської установи письмові докази, які становлять банківську таємницю щодо відповідача за клопотання позивача.
02.04.2026 року судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою відповідача.
22.04.2026 року судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою сторін у справі.
В судове засідання 05.05.2026 року сторони не прибули.
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Враховуючи те, що відповідач, лише 15.04.2026 року уклав договір про надання правничої допомоги із адвокатом Колодійчук Н.В., з метою недопущення порушення його права на захист, суд приходить до висновку, що строк для подання відзиву на позову заяву слід поновити та долучити відзив на позов до матеріалів цивільної справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приймаючи до уваги, що відповідачем частково визнано позов, судом встановлено наступне.
ІV. Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 19.03.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №2162152. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в сумі 10200,00 грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту 30 днів (п.1.4 Договору), знижена процентна ставка 1,43 % в день від суми кредиту зазначеного в п.1.4 Договору, процентна ставка 1,9 % в день від суми кредиту застосовується в межах строку надання кредиту (п.1.4 Договору) якщо споживач не виконав умови зниженої процентної ставки та в межах нового Договору, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 Договору та у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі на картку позичальника № НОМЕР_1 . Пролонгація кредиту зазначена в розділі №4 Договору. Даний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором С411785.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з яким укладено договір, було надіслано одноразовий ідентифікатор С411785 на номер його мобільного телефону НОМЕР_2 .
Згідно з відповіддю ТОВ ФК «ВЕР ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 року, 19.03.2020 року був здійснений успішний переказ від ТОВ «Авентус Україна» на картку № НОМЕР_1 в сумі 10200,00 грн.
30.10.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» уклали Договір відступлення № ККАУ-30102020. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2162152 від 19.03.2020 року, про що свідчить Витяг реєстру боржників до цього договору факторингу на суму заборгованості 33456,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2162152 від 19.03.2020 року, заборгованість відповідача складає 33456 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10200 грн.; заборгованість за процентами - 23256 грн (нараховані з 19.03.2020 по 17.07.2020).
VІ. Застосоване судом законодавство та висновки суду
Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення кредитної заборгованості.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Укладений 19 березня 2020 року ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту із ТзОВ «Авентус Україна» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5 підпункту 5.1. Договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 19 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідчем договору про надання споживчого кредиту №2162152 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Відповідач визнав позов у частині стягнення 10 200,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та відсотків у розмірі 5 814,00 грн.
Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Отже суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10 200,00 грн.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за період з 19 березня 2020 року по 17 липня 2020 року суд зазначає наступне.
Окрім основного боргу позивач просить стягнути проценти в розмірі 23256,00 гривень за період з 19 березня 2020 року по 17 липня 2020 року, що відображено у картці обліку Договору (розрахунок заборгованості) ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна».
Відповідач категорично не погоджується з позовними вимогами у частині стягнення відсотків, саме у розмірі 17 422,00 грн, оскільки вони, на його думку, нараховані поза межами строку кредитування (17.04.2020 по 17.07.2020).
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту п.1.5 договору №2162152 від 19.03.2020 року, стандартна процентна ставка становить 1,90% у день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася продовження строку користування кредитом відповідно до пункту 4.1-4.6 Договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України. Згідно із пунктом 4.1 Договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктом 4.2- 4.5 Договору. Відповідно до пункту 4.2 Договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.3 Договору. За пунктом 4.3 Договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі (пункт 4.4 Договору). Згідно із пунктом 4.5 Договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3 цього пункту Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті.
У даній справі строк кредиту закінчився 18 квітня 2020 року.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що задоволенню підлягає позовна вимога про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 19.03.2020 року по 17.04.2020 року у розмірі 5814 гривень (193,80*30).
Щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін - з 19.04.2020 року по 17.07.2020 року у розмірі 17422 гривень суд зазначає наступне.
Умовами договору (п. 4.3) передбачено пролонгацію договору за умови сплати процентів, нарахованих та несплачених на дату платежу. Однак, з картки обліку договору вбачається, що відповідач не здійснив жодного платежу на погашення тіла кредиту чи відсотків. Відтак, матеріали справи не містять інформації про пролонгацію договору. Автопролонгація умовами договору не передбачена.
Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Звертаючись до суду із цим позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Кредит-Капітал» не заявило вимогу про стягнення в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України відсотків річних за порушення строків повернення кредиту та несвоєчасне повернення процентів. Позивач не обґрунтовує нарахування процентів поза межами тридцятиденного строку кредитування у зв'язку з пролонгацією договору на новий строк. При цьому, зазначає, що термін повернення кредиту настав, не зазначаючи дати закінчення строку кредитування. Разом з цим, позовна заява не містить належних та допустимих доказів пролонгації спірного кредитного Договору, докази про продовження строку користування кредитом за ініціативою позичальника відсутні. З розрахунку слідує, що відповідач не вносив на погашення кредитної заборгованості жодних сум, тобто пролонгація не могла відбутись у жодному випадку.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами за період з 19.04.2020 року по 17.07.2020 року у розмірі 17422 гривень слід відмовити.
Отже, загальна сума заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №2162152 від 19 березня 2020 року, складає 16014,00 грн. (10200,00 грн. - тіло кредиту та 5814,00 грн. - відсотки).
VIІ. Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень (коефіцієнт 0,8).
З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (47,9%) у розмірі 1275,30 грн.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення на користь кожної сторони витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об?єднанням «Апологет» про надання правової допомоги, копію ордера, копію Акта №233 наданих послуг від 13.02.2026 року, згідно якого вартість наданих послуг складає 8000 грн. та детальний опис наданих послуг до Акту №233, в якому зазначено найменування послуги та час виконання.
На підтвердження понесених витрат відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги №249, копію ордера, копію попереднього розрахунку суми судових витрат, які поніс (понесе) відповідач в розмірі 8000,00 грн., копію Акту приймання та виконання робіт до договору про надання правничої допомоги на суму 8000,00 грн.
Судом встановлено, що фактично обидві сторони спору отримали від своїх адвокатів однаковий обсяг правничої допомоги (адвокати здійснили попереднє вивчення документів/матеріалів справи, підготовку позовної заяви та відзиву на позовну заяву). Справа за своєю сутністю є малозначною, судовий розгляд її здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на наведене, виходячи із встановленої реальності правничої допомоги та її необхідності, а також з урахуванням очевидної не співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити сторонам (позивачу та відповідачу) по справі розмір витрат на професійну правничу допомогу на суму 4000,00 грн., що відповідатиме засадам рівності сторін у цивільному судочинстві.
Керуючись ст. 11, 205, 207, 509, 512-514, 516, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», представник позивача Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2162152 від 19.03.2020 року в сумі 16014 (шістнадцять тисяч чотирнадцять) гривень, яка складається з тіла кредиту 10200,00 грн. та 5814,00 відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені позивачем витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) гривень 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236), місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, Львівська область.
Представник позивача Усенко Михайло Ігорович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Представник відповідача Колодійчук Наталія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: м. Київ, ел адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2
Повний текст рішення суду складено та підписано 05 травня 2026 року.
Суддя М. О. Федечко