Справа № 676/6753/25
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
06 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У вересні 2025 року до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 , у якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, що винесена ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 25 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку позивач отримав постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 564 від 12 серпня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Така постанова винесена у зв'язку із тим, що позивач вчасно не пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії на предмет визначення придатності до військової служби.
Водночас позивач стверджував, що в оскаржуваній постанові чітко не визначено положення нормативно-правових актів, що ним порушені, що, на його думку, свідчить про неправомірність такого рішення.
За результатами розгляду такого позову Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області 17 грудня 2025 року ухвалив рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що 04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року № 3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", яким з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення, як "обмежено придатний до військової служби" та "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час". Цим же нормативно-правовим актом передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Законом України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року внесено зміни до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" та установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
При цьому суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин перебував у статусі військовозобов'язаного, мав відстрочку від призову на військову службу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Останні відомості про проходження позивачем військово-лікарської комісії, яким його визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, датовані 21 квітня 2004 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в період з 04 травня 2024 року по 05 червня 2025 року у ОСОБА_1 , якого було визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час до набрання чинності згадуваним вище Законом (05 червня 2025 року), виник обов'язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Проте доказів того, що позивач самостійно звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста, як того вимагав закон, з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в зазначений період позивач не надав, як і не надав доказів проходження такого огляду до 05 червня 2025 року.
З огляду на наведене суд першої інстанції виснував, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 серпня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є правомірною та скасуванню не підлягає.
Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 мав статус особи з інвалідністю та діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". В свою чергу, відповідно до абзацу 3 пункту 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
З огляду на викладене представник апелянта вважає, що у діях його довірителя відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови її довіритель мав статус особи з інвалідністю та діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що виключає обов'язок проходження ОСОБА_1 повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № 564 від 12 серпня 2025 року не містить чітких посилань на норми права, які порушив ОСОБА_1 .
Окремо як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції представник апелянта вказує на порушення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Зокрема відповідно до приписів частини 9 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 не встановлено місця, часу та суті адміністративного правопорушення, що проігноровано і судом першої інстанції.
На думку представника скаржника, наведене в сукупності свідчить про те, що рішення суду першої інстанції прийнято без урахування всіх обставин справи та без об'єктивного дослідження наявних у справі доказів.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби рішенням військово-лікарської комісії від 21 квітня 2004 року і після цієї дати апелянт не проходив військово-лікарську комісію згідно із вимогами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, якими визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних з обліковою метою проводиться один раз на п'ять років (у мирний час), а під час дії воєнного стану військовозобов'язані мають проходити військово-лікарську комісію не рідше ніж раз на рік.
При цьому у відзиві на апеляційну скаргу зауважено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ зобов'язано громадян, які до 4 травня 2024 року були визнані обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року, проте позивач як військовозобов'язаний, якого визнано обмежено придатним до військової служби ще у 2004 році, у встановлений згаданим Законом строк не пройшов такий медичний огляд.
Наведене свідчить про недотримання позивачем правил військового обліку, у зв'язку із чим його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стислий виклад встановлених обставин
Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0066672 від 07 жовтня 2019 року підтверджується те, що ОСОБА_1 з 04 жовтня 2019 року по 01 листопада 2022 року встановлено ІІІ групу інвалідності. Дата чергового переогляду - жовтень 2022 року.
Відповідно до витягу із застосунку "Резерв+", сформованого станом на 05 червня 2025 року, ОСОБА_1 21 квітня 2004 року пройшов військово-лікарську комісію та його визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Також вказаний витяг підтверджує те, що ОСОБА_1 перебуває у статусі військовозобов'язаного та має відстрочку від призову на військову службу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до завершення мобілізації.
2 відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано повістку № 2920051, відповідно до якої ОСОБА_1 необхідно з'явитися до цього відділу 24 березня 2025 року для проходження медичного огляду.
01 серпня 2025 року інструктором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 564. Зі змісту такого протоколу слідує, що 01 серпня 2025 року при відвідуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 з'ясувалося, що ОСОБА_1 в порушення статей 1 та 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, пункту 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, в цілях військового обліку вчасно не пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії на предмет визначення придатності до військової служби.
Того ж дня позивач визнав факт порушення вимог військового обліку та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що власноручно написав відповідну заяву.
12 серпня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 564, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 17000 гривень.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено завдання цього кодифікованого нормативного акта, до яких віднесено охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України (частина 1 статті 2 КУпАП).
У статті 9 КУпАП під адміністративним правопорушенням (проступком) розуміється протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Так, постановою № 564 по справі про адміністративне правопорушення, що винесена тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 12 серпня 2025 року, на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 210 КУпАП України порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Особливий період відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України" - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває дотепер.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що диспозиція частини 3 статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про порушення військовозобов'язаними правил військового обліку в особливий період.
Вказана норма є бланкетною та відсилає до інших правових норм, якими встановлено певні обов'язки для військовозобов'язаних.
Так, за змістом статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з частиною 2 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Таким чином, законодавцем встановлено обов'язок громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності згаданим вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом і до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. При цьому такі громадяни повинні самостійно звернутися зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Відтак суд першої інстанції слушно зауважив, що позивач як військовозобов'язаний, якого військово-лікарською комісією визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, повинен був у строк з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Разом із тим судом першої інстанції не враховано наступного.
15 листопада 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», яка набула чинності з дня її опублікування, крім абзаців третього - шостого пункту 1, пунктів 7, 8 цієї постанови, які набули чинності з 1 січня 2025 року.
Відповідно до абзаців 11-13 пункту 3 цієї постанови у разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 року № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України" не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях:
чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов'язані у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р. пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;
інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" установлено, що у разі якщо особі інвалідність установлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа не проходила повторний огляду у медико-соціальних експертних комісіях, то такі особи, за виключенням визначених у постанові Уряду № 1338 осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, зобов'язані пройти оцінювання повсякденного функціонування особи у такий строк: чоловіки віком від 25 до 60 років - у період з 01 квітня 2025 року до 01 листопада 2025 року; інші особи - до 01 квітня 2026 року.
Згідно з пунктом 40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.
Так, встановленою є та обставина, що ОСОБА_1 з 04 жовтня 2019 року по 01 листопада 2022 року встановлено ІІІ групу інвалідності з датою чергового переогляду - жовтень 2022 року.
Відтак позивач повинен був пройти оцінювання повсякденного функціонування особи у період з 01 квітня 2025 року до 01 листопада 2025 року, за результатами якої експертна команда могла прийняти рішення про встановлення або невстановлення інвалідності.
В свою чергу, з огляду на наведені вище приписи у разі непроходження відповідачем зазначеного оцінювання за ним зберігається статус особи з інвалідністю до 01 листопада 2025 року.
16 травня 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 560, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до абзацу 3 пункту 63 цього Порядку військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Із системного аналізу наведеної норми слідує, що такою передбачено два випадки, коли особа не направляється на медичний огляд, а саме:
1) військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився;
2) особи, які хоча і визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби, проте визнані в установленому законом порядку особами з інвалідністю.
Вище уже йшлося про те, що 21 квітня 2004 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію та його визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0066672 від 07 жовтня 2019 року підтверджується те, що ОСОБА_1 з 04 жовтня 2019 року по 01 листопада 2022 року встановлено ІІІ групу інвалідності з датою чергового переогляду - жовтень 2022 року (тобто з датою, яка припала на період воєнного стану на території України).
При цьому з урахуванням приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" та постанови Кабінетом Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» інвалідність ОСОБА_1 вважається продовженою до 01 листопада 2025 року, а тому на позивача не покладався обов'язок проходити повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, на особливий період до цієї дати.
Водночас спірна постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнята 12 серпня 2025 року, тобто в той час, коли ОСОБА_1 вважався особою з інвалідністю ІІІ групи.
При цьому, як зазначалося вище, не направляються на медичний огляд особи, які хоча і визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби, проте визнані в установленому законом порядку особами з інвалідністю.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що позивач не допускав порушення правил військового обліку в особливий період, за яке частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, позаяк станом на 12 серпня 2025 року, маючи статус особи з інвалідністю ІІІ групи, не повинен був проходити повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час дії воєнного стану, на особливий період.
При цьому доводи представника апелянта про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності в частині нескладення протоколу про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року представником відповідача подано до суду копію протоколу про адміністративне правопорушення № 564 від 01 серпня 2025 року, у якому зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
За таких обставин апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач довів факт порушення позивачем правил військового обліку в особливий період, а тому винесена постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП України, є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою відкриття апеляційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому приймаються судом як належні.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на обгрунтованість доводів апеляційної скарги в певній частині колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, тому постанову по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати, а провадження в такій підлягає закриттю.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українии при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 605,60 гривень, а за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмірі 726,72 гривень.
З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1332,32 гривень (605,60 гривень + 726,72 гривень).
Керуючись статтями 139, 243, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову № 564 від 12 серпня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 32 копійки.
Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і не може бути оскаржене в касаційному порядку (частина 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.