Справа № 147/2121/25
Провадження № 1-кп/147/108/26
іменем України
06 травня 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Тростянець клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №12015020000000363, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -
До Тростянецького районного суду Вінницької області надійшло вказане клопотання, згідно якого прокурор просить закрити кримінальне провадження у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні слідчого відділення ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження №12015020000000363 від 15.09.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме факту крадіжки матеріальних цінностей з будинку ОСОБА_4 .
Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження проведено необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 в жовтні 2014 року у смт Тростянець організував та в подальшому сприяв скоєнню кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 , а саме незаконному заволодінню її майном. ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_6 вчинити крадіжку грошових коштів та цінностей з будинку ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_5 показував ОСОБА_6 місце розташування будинку потерпілої ОСОБА_4 , визначив її робочий розклад, надав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засоби для конспірації під час вчинення злочину, а також забезпечував приміщенням для перебування та ночівлі підозрюваних.
За вказаним фактом 15.09.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Також, у кримінальному провадженні були проведені необхідні слідчо-розшукові дії, зокрема допитані свідки. Проте, за результатами слідчих дій встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення не представилось можливим.
На даний час у зв?язку з значним проміжком часу, який пройшов з моменту вчинення злочину можливість отримання додаткових доказів втрачена.
Так, досудовим розслідуванням не встановлено особу, яка вчинила вищевказане кримінальне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 185 КК України та жодній особі не було повідомлено про підозру, тому з огляду на вказане, дане кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст.284 КПК України.
В судовому засіданні прокурор просила суд клопотання задовольнити із зазначених у ньому підстав. Зазначила, що в ході досудового розслідування вжитими заходами не вдалось встановити особу, яка могла б бути причетною до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, а тому завершення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
Потерпіла особа в судове засідання не з'явилася. Прокурором було спрямовано запити до органів ДРАЦС, які у телефонному режимі вказали про наявність актового запису про смерть потерпілої ОСОБА_8 . Інші особи у даному кримінальному провадженні потерпілими не визнавались.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення клопотання у відсутність потерпілої особи.
Дослідивши матеріали клопотання, вислухавши думку прокурора, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, які прокурор направив з клопотанням, - ОСОБА_5 в жовтні 2014 року у смт Тростянець організував та в подальшому сприяв скоєнню кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 , а саме незаконному заволодінню її майном. Так, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_6 вчинити крадіжку грошових коштів та цінностей з будинку ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_5 показував ОСОБА_6 місце розташування будинку потерпілої ОСОБА_4 , визначив її робочий розклад, надав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засоби для конспірації під час вчинення злочину, а також забезпечував приміщенням для перебування та ночівлі підозрюваних.
Прокурор зазначає у клопотанні, що у ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження проведено ряд слідчих (розшукових) дій, однак особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, наразі не встановлено. Під час досудового розслідування осіб, які можуть бути причетними до вчинення даного кримінального правопорушення не встановлено, жодній особі про підозру не повідомлялось.
Так, ч. 1 ст. 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ч. 1 п. 3-1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно п.1-1 ч.2 та абзацу четвертого ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України є тяжким злочином.
Пунктом 4 ч.1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.
Дане клопотання направлено до суду з підстав, передбачених п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява №55749/08 від 29.01.2015р.) п. 65 «…для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості». Як вбачається з п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03.10.2013 року, заява № 4299/03 «…державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності (див. вищезгадані рішення у справах «Начова та інші проти Болгарії» (Natchova et autres c. Bulgarie), пункт 113, та «Рамсахай та інші проти Нідерландів» (Ramsahai et autres c. Pays-Bas), пункт 324).
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З огляду на досудове розслідування кримінального провадження, суд вважає, що його розслідування не може відповідати вимозі ефективності.
Так, до матеріалів клопотання додано матеріали кримінального провадження №12025020000000363 в якому зокрема наявні: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань КП №12025020000000363 від 15.09.2015; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань КП №12025020000000357 від 04.09.2015; рапорти; доручення про проведення досудового розслідування; протокол огляду місця події від 11.10.2014 з фото-таблицями до нього; схему житлового будинку; протокол огляду предметів від 12.10.2014; протокол допиту потерпілої ОСОБА_8 від 15.10.2014; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 23.10.2014; висновок експерта №116 від 13.11.2014; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 19.12.2014; копію характеристики ОСОБА_5 від квітня 2011 р.; копію карточки засудженого ОСОБА_5 ; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 19.06.2015; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 23.06.2015; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 24.06.2015; протокол проведення слідчого експерименту від 29.06.2015; протокол одночасного допиту осіб від 07.07.2015; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 17.07.2015; протокол одночасного допиту осіб від 24.07.2015; копію висновку експерта №203/116 від 27.07.2015; копію висновку експерта №611 від 07.07.2015; копію постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 15.09.2015.
Будь-яких даних про проведення інших слідчих дій матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, не містять.
Таким чином, судом встановлено, що слідчим не проведено всебічного та повного дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, зокрема, в матеріалах кримінального провадження єдиною слідчою дією спрямованою на встановлення фактичних обставин події є лише допит свідків та огляд місця події. Відомостей про вчинення будь яких інших слідчих дій матеріали справи не містять, таким чином клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №12015020000000363, внесеного в ЄРДР 15.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, є безпідставним та передчасним.
Зокрема, зі змісту протоколів допиту підозрюваних від 19.06.2015 та від 24.06.2015 вбачаються дані, які свідчать про те, хто саме міг вчинити дане правопорушення. Разом з тим, суду є не зрозумілим, чому визначені особи не були притягнуті до кримінальної відповідальності, їх покази не перевірені та не проведено інших слідчих дій.
Зазначені у клопотанні відомості не свідчать про повноту досудового розслідування.
У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст.2 КПК).
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).
Зокрема, суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що в провадженні, де вказується на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи (постанова Верховного Суду від 05.06.2025, справа № 552/6926/23).
Статтею 9 КПК України встановлено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ч. 5 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Обов'язок доведення зазначених обставин, як випливає з ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Надані суду матеріали кримінального провадження не свідчать, що під час здійснення досудового розслідування стороною обвинувачення були вжиті всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективного досудового розслідування, а тому є передчасним твердження про те, що у кримінальному провадженні не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Досудове розслідування не може вважатися повним, а закриття кримінального провадження буде суперечити зазначеним вище завданням та засадам кримінального провадження якщо не буде дотримано вказаних вимог.
Таким чином, рішення про закриття кримінального провадження можливе після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності, а тому у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Суд зауважує, що використання органами досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження шляхом закриття судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України без проведення усіх можливих слідчих дій, суперечить вимогам ст. 9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталеній практиці Європейського суду з прав людини, завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.
Більш того, встановлена законодавцем можливість закриття провадження на підставі п. 3-1 ч.1ст. 284 КПК України не звільняє прокурора та слідчого від виконання обов'язків, встановлених ст. ст.9, 25 КПК України, а бездіяльність органу досудового розслідування по кримінальному провадженню задля прихованого досягнення мети спливу строків притягнення до кримінальної відповідальності і подальшого звернення з клопотанням про його закриття, суд вважає неприпустимим, оскільки це порушує принципи кримінального судочинства і права потерпілої особи.
Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284, 314, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №12015020000000363, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Вінницької області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 06.05.2026 року об 15.00 год.
Суддя ОСОБА_12