Справа № 346/1447/26
Провадження № 2/346/1883/26
06 травня 2026 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого судді Сольського В. В.
за участю секретаря судового засідання Пігуляк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова Компанія «ЕЙС» звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 12 вересня 2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 525390844 на суму 13 500 грн. Договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5K66V.
Відповідач не виконав умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 525390844 від 12.09.2020 року в розмірі 42 912,48 грн та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою від 25 березня 2026 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 12 вересня 2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №525390844 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5K66V.
Відповідач самостійно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора, зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнила та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані та пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, ознайомився та підтвердив згоду з офертою, отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний ідентифікатор та надав згоду на пропозицію первісного кредитора щодо укладення кредитного договору.
Відповідач підписав Кредитний договір № 525390844 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV5K66V.
Відповідно до п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 3 400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
П.1.2. Кредить надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
На період строку, визначеного п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,44 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (п.1.3).
П.1.4 У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов?язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).
Базова процентна ставка за користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору (п.1.5).
Позичальник зобов'язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно до п.1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п.1.2. цього Договору (п.1.6).
15.10.2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 525390844 від 12.09.2020 року. Сторони продовжили строк, на який був наданий Кредит за договором № 525390844 від 12.09.2020 року на 30 днів. Починаючи з 12.10.2020 року Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,47 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою.
13.09.2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 525390844 від 12.09.2020 року. Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 400 грн з 13.09.2020 року на строк дії Договору.
13.09.2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 525390844 від 12.09.2020 року. Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1 350 грн з 13.09.2020 року на строк дії Договору.
14.09.2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 525390844 від 12.09.2020 року. Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2 450 грн з 14.09.2020 року на строк дії Договору.
14.09.2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 525390844 від 12.09.2020 року. Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 800 грн з 14.09.2020 року на строк дії Договору.
14.09.2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 525390844 від 12.09.2020 року. Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1 300 грн з 14.09.2020 року на строк дії Договору.
16.09.2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 525390844 від 12.09.2020 року. Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 3 400 грн з 16.09.2020 року на строк дії Договору.
18.09.2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 525390844 від 12.09.2020 року. Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 400 грн з 18.09.2020 року на строк дії Договору.
Вказаний договір та додатки було підписано сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно розрахунку заборгованості відповідача за договором № 525390844 від 12.09.2020 року, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість становить - 42 912,48 грн, яка складається з наступного: 13 499,21 грн - заборгованість по кредиту; 29 413,27 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Згідно платіжних доручень ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" від 13.09.2024 вбачається, що відповідачу здійснено переказ коштів на загальну суму 3 400 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до відповіді з АТ КБ "ПриватБанк" підтверджується належність відповідачу номера телефону, на який направлено однаразовий ідентифікатор, а також належність на його ім'я карти №, НОМЕР_2 . Повідомлено, що по рахунку(а) НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 3400 UAH за період 12.09.2020-23.09.2020 р. А також, по даному рахунку було зарахування коштів на суму:
- 13.09.2020 р. 5168742232661227 Зарахування переказу 1350.00 UAH
- 18.09.2020 р. 5168742232661227 Зарахування переказу 400.00 UAH
- 13.09.2020 р. 5168742232661227 Зарахування переказу 400.00 UAH
- 14.09.2020 р. 5168742232661227 Зарахування переказу 1300.00 UAH
- 14.09.2020 р. 5168742232661227 Зарахування переказу 800.00 UAH
- 14.09.2020 р. 5168742232661227 Зарахування переказу 2450.00 UAH
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 підписав договір за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5K66V.
Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
28.11.2018 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу № 28/1118-01.
ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 112 від 15.12.2020, за яким від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
05.08.2020 між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" укладено Договір факторингу № 05/0820-01.
ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" на виконання договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
11.07.2025 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників №Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 42 912,48 грн.
Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування (строку, на який надавалась позика) внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному договорі, або внаслідок реалізації кредитором свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом (позикою) в порядку ст.1050 ч.2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором (договором позики) проценти за користування кредитом, а також неустойку. В таких правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов'язання від дати спливу строку кредитування (строку, на який надається позика). Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані уст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто за період до прострочення виконання зобов'язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. При цьому кредитний договір (договір позики) може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем (позикодавцем) й після спливу визначеного кредитним договором (договором позики) строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Наведена вище правова позиція знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 25 травня 2021 року по справі №149/1499/18, від 18 січня 2022 року по справі №910/17048/17, а також у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі №5017/1987/2012.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у десять днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив тридцять днів. Також строк кредитування був уточнений сторонами в додатковій угоді від 15.10.2020 року та становив 30 днів з 12 жовтня 2020 року. Цією ж додатковою угодою було визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує 1,47 відсотки в день від суми кредиту.
Згідно наданого позивачем розрахунку відповідач станом на 15.10.2020 року показив заборгованість по процентах та частково погасив борг за кредитом. Станом на 15.10.2020 року заборгованість відповідача становила 13 499,21 грн за тілом кредиту.
З врахуванням положень укладеної сторонами додаткової угоди від 15.10.2020 року правомірно нарахованими суд вважає відсотки в розмірі 5 953,15 грн (13 499,21 грн х 1,47% х 30 дн).
З врахуванням тіла кредиту загальна сума зобов'язань за кредитом становить 19 452,36 грн (13 500 грн - тіло кредиту + 5 953,15 грн - відсотки).
Таким чином, з урахуванням обставин справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 206,87 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, Протокол погодження вартості послуг до договору, додаткову угоду, Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.08.2025 року на суму 7 000,00 грн, з яких за складання позовної заяви 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту 500,00 грн, підготовка клопотання про витребування інформації 500,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, витрати на правничу допомогу підлягають до стягнення у розмірі 3 173,12 грн, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 137, 141, 211, 223, 263, 265, 280, 285 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 525390844 від 12 вересня 2020 року в розмірі 19 452,36 гривень.
В решті частин позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 206,87 грн та 3 173,12 грн витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційногоперегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Сольський В. В.