Справа № 216/7794/24
провадження 2/216/314/26
іменем України
06 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судових засідань Таганської Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Зміст позовних вимог
ТОВ «ФК «Профіт Капітал» (позивач) просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість в загальному розмірі 283950,17 грн. та судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 4259,25 грн., на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн.
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що між первісними позикодавцями та відповідачем були укладені кредитні договори, за яким відповідач отримав грошові кошти у кредит та взяв на себе зобов'язання повернути їх позикодавцям у строки, обумовлені договороми, а також сплатити проценти за користування грошовими коштами. Однак, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У подальшому, між первісним позикодавцем та позивачем були укладені договори факторингу, за умовами яких позивач отримав право вимоги до відповідача. Оскільки заборгованість відповідачем наразі не погашена, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Підстави розгляду справи за відсутності сторін
Представник позивача у позовній заяві заявив клопотання, згідно з яким просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.
Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.
Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.
Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
05.01.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду № С-409-005004-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної Картки.
Відповідно до договору кредиту № С-409-005004-18-980 від 05.01.2018 року, Банк відкриває поточний рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебеер-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору, у том числі для розміщення коштів та відображення платіжна операцій здійснених використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку.
Як йдеться в п - 3 Договору Банк надає Клієнту Кредит шляхом встановлення відповідної Ліни по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн(п.п. 3.1 Договору 1). Ліміт кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Угоди, становить 3000,00 грн (п.п.2.2 Договору кредиту 1). Згідно п.п. 3.3. Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 24% річних.
Банк на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 3000,00 грн строком до 05.01.2024 року, а Позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами (відповідно до тарифів Банку, які розміщені на сайті Банку)Як йдеться в п. 4 Угоди Клієнт ознайомлений з умовами Угоди, ДКБО, Тарифами Банку та іншими умовами обслуговування, які оприлюднені на інтернет-сторінці Банку та які йому роз'яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний. Згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна процентна ставка складає 124,74% (п. 5.11 Договору кредиту 1). Банк свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено та надавши кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн в межах кредитного ліміту визначеного в п.п. 3.2 Договору 1. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
Також 11.10.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № Р20.00409.005809602.
Відповідно до умов Договору кредиту № Р20.00409.005809602 від 11.10.2019 року, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 40000,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п. 1.3 Договору Кредиту 3 за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 15% річних від залишкової суми кредиту. Також, відповідно до п.п. 1.5 Договору Кредиту 3 за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів. Банк на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 40000,00 грн строком на 11.10.2024 року, а Як йдеться по тексту Договору кредиту, Позичальник погоджується, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБОФО), Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід'ємними складовими цього Договору та зобов'язується виконувати їх умови, а також підтверджує, що ознайомлений з ДКБОФО і Тарифами, в тому числі з паперовими версіями розміщеними у відділенні Банку або Кредитного посередника (п.п. З до Договору кредиту 2).
Згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна процентна ставка складає 124,74% (п. 4 додатку до Договору кредиту 2). В п. 4 додатку до Договору кредиту 2 наведено «Графік щомісячних платежів за кредитним договором». Банк свої зобов'язання за Договором кредиту 3 виконав у повному обсязі надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 40000,00 грн. в строки визначені умовами Договору.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
Також 17.04.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № Z62.00409.005156335.
Відповідно до умов Договору кредиту № Z62.00409.005156335 від 17.04.2019 року, Банк надає ичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 60600,00 грн, включаючи витрати на ховий платіж, а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п. 1.3 Договору Кредиту 3 за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 15% річних від залишкової суми кредиту. Також, відповідно до п.п. 1.5 Договору Кредиту 3 за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів. Банк на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 60600,00 грн строком на 17.04.2024 року, а Позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами згідно з умовами цього Договору.
Як йдеться по тексту Договору кредиту, Позичальник погоджується, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБОФО), Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід'ємними складовими цього Договору та зобов'язується виконувати їх умови, а також підтверджує, що ознайомлений з ДКБОФО і Тарифами, в тому числі з паперовими версіями розміщеними у відділенні Банку або Кредитного посередника (п.п. З Договору кредиту 3). Згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна процентна ставка складає 101,48% (п. 4 додатку до Договору кредиту 3). В п. 4 додатку до Договору кредиту 3 наведено «Графік щомісячних платежів за кредитним договором». Банк свої зобов'язання за Договором кредиту 3 виконав у повному обсязі надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 60600,00 грн. в строки визначені умовами Договору.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023.
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються ( передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі ( боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Так, ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» зобов'язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк» суму на користь АТ «Ідея Банк».
22.12.2023 року між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов, якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права Вимоги за кредитними договорами укладеними між первісними кредитодавцями та відповідачем ОСОБА_1 .
У зв'язку з неповерненням заборгованості за Договорами кредиту та відповідно до Довідкирозрахунку заборгованості ОСОБА_1 :
за Договором № С-409-005004-18-980 від 05.01.2018 року станом на 19.12.2023 року відступлення) становить 26506,92 грн, яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 8985,51 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 17521,41 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 0,00 грн.
Договором № Р20.00409.005809602 від 11.10.2019 року станом на 19.12.2023 року відступлення) становить 104182,51 грн, яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 39037,07 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 19668,15 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 45477,29 грн.
Договором № Z62.00409.005156335 від 17.04.2019 року станом на 19.12.2023 відступлення) становить 153260,74 грн, яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 57059,54 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 27898,94 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 68302,26 грн/
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1054 ЦК Українитакож передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК Українивстановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідност. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування (постанова Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20).
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).
Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Мотиви суду
Щодо позовних вимог
Розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд вважає доведеним, що між первісними кредиторами та відповідачем укладені кредитні договори.
Право грошової вимоги до відповідача, що виникло у кредитора на підставі вказаних договорів, набув позивач згідно вищезазначеного договору факторингу.
Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вказаними вище кредитними договороми складає 283950,17 грн.
Відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір заборгованості, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, та задовольняє позов у повному обсязі.
Щодо судових витрат
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн.
Згідно з договором № 02-24 від 01.07.2024 про надання правничої допомоги та додатковою угодою № 1/1 до нього від 01.07.2024, укладеними між позивачем та адвокатським об'єднанням «Правничий курс», останнє зобов'язалось надавати позивачу правову допомогу.
Як вбачається з акту прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 від 05.09.2024 та акту № 1 прийому передачі Реєстру боржників за Договором про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024, адвокатське об'єднання «Правовий курс» надало позивачу правничу (правову) допомогу в даній справі щодо надання консультацій, здійснення вивчення документів та підготовки проекту позовної заяви загальною вартістю 21000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 918 від 05.09.2024, позивач на підставі вказаного вище акту перерахував адвокатському об'єднанню «Правовий курс» грошові кошти в розмірі 182000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4ст.137ЦПК Українирозмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц висловлено висновки щодо застосування норм права, згідно яких із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (п. 40). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44). Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (п. 47).
Ураховуючи факту тотожність приписів ст. 137 ЦПК України та ст. 126 ГПК України, суд під час вирішення даної справи вважає за можливе також врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, яка звернула увагу на такі особливості розподілу витрат на правничу допомогу: «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19) (п. 127).
Гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106).
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (п. 143).
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (п. 144).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (п. 145).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147)».
Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що гонорар адвоката встановлений у сумі 21000,00 грн.
Ураховуючи вказані вище положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, у суду відсутні підстави за власною ініціативою надавати оцінку співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката та вирішувати питання щодо наявності підстав для їх зменшення.
Ураховуючи, що справу розглянуто в заочному порядку та розмір витрат позивача на правову допомогу не заперечувався відповідачем, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн.
Також у відповідності дост. 141 ЦПК Українисуд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмір 4259,25 грн.
Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у загальному розмірі 25259,25 грн.
Керуючисьст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280 282, 352, 354 ЦПК України
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитними договороми в загальному розмірі 283950,17 грн (двісті вісімдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень сімнадцять копійок), яка складається з заборгованості:
за Договором № С-409-005004-18-980 від 05.01.2018 року станом на 19.12.2023 року відступлення) становить 26506,92 грн, яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 8985,51 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 17521,41 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 0,00 грн.
за Договором № Р20.00409.005809602 від 11.10.2019 року станом на 19.12.2023 року відступлення) становить 104182,51 грн, яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 39037,07 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 19668,15 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 45477,29 грн.
заДоговором № Z62.00409.005156335 від 17.04.2019 року станом на 19.12.2023 відступлення) становить 153260,74 грн, яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 57059,54 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 27898,94 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 68302,26 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 25259, 25 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень двадцять п'ять копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8; код ЄДРПОУ 39992082)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення складено 06 квітня 2026 року.
Суддя О.В. Цимбалістенко