Справа № 216/5809/24
провадження 2/216/268/26
іменем України
29 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Таганської Є.Р.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП,-
Адвокат Негробов Олександр Вікторович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП,-.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 19 грудня 2023 року на а/д Н 08 435 км + 800 м Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: Hyundai Tucson р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності та DAF р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , забезпечений полісом ОСЦПВ № 214692927, виданий Страховою Компанією «ББС ІНШУРАНС».
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року (справа № 175/4290/24) водія транспортного засобу DAF р.н. НОМЕР_2 Відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Оскільки цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди Відповідача ОСОБА_2 була забезпечена полісом ОСЦПВ № 214692927, то Позивач з метою компенсації спричинених внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків звернувся до Страхової Компанії «ББС ІНШУРАНС».
За результатами розгляду поданої заяви на виплату страхового відшкодування Страхова Компанія «ББС ІНШУРАНС» узгодила із Позивачем розмір страхового відшкодування (заява від 09 лютого 2023 року) та виконала покладений на неї Законом обов'язок, здійснивши Позивачеві виплату страхового відшкодування в повному обсязі в розмірі 160 000,00 грн.
Згідно змісту Звіту № 154112 про оцінку вартості матеріального збитку від 20 січня 2024 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Hyundai Tucson р.н. НОМЕР_1 складає 329 499,75 грн, а зі змісту Звіту № 154112 про ринкову вартість транспортного засобу в пошкодженому стані від 29 січня 2024 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля Hyundai Tucson р.н. НОМЕР_1 у пошкодженому стані (після ДТП) складає 77 770,00 грн.
Відповідно до положень ст. 30 Закону розмір збитків, заподіяних Позивачеві в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди складає 251 729,75 грн (329 499,75 грн - 77 770,00 грн = 251 729,75 грн).
У сторони Позивача наявні обґрунтовані підстави вважати, що заподіювач шкоди Відповідач ОСОБА_2 станом на момент настання дорожньо- транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з Відповідачем ТОВ «ВАЙТ».
Тож Відповідач ТОВ «ВАЙТ», як особа, яка на момент настання дорожньо- транспортної пригоди перебувала у трудових відносинах із заподіювачем шкоди, має відшкодувати Позивачеві матеріальні збитки в розмірі 94 309,75 грн, які складають різницю між розміром заподіяних в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди збитків (251 729,75 грн) та сумою виплаченого страхового відшкодування (160 000,00 грн) з урахуванням витрат Позивача на дефектування автомобіля (2 580,00 грн) (251 729,75 грн - 160 000,00 грн + 2 580 00 грн = 94 309,75 грн).
Крім цього позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 як заподіювача шкоди, моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що виплаченого Страховиком відшкодування недостатньо для покриття збитків, яких було завдано Позивачеві у дорожньо-транспортній пригоді, через що позивач відчував і досі відчуває негативні емоції, що відображається на його загальному самопочутті. Відповідач ОСОБА_2 , як заподіювач шкоди, жодним чином не намагався сприяти вирішенню питання щодо відшкодування збитків, завданих Позивачу внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди. Вважають, що такими діями Відповідач ОСОБА_2 демонструє повну зневагу до прав позивача, які гарантовані і надані йому законом. Позивачем витрачалися кошти на отримання правової допомоги для вирішення питання про відшкодування заподіяних йому збитків. Тобто позивач вкладав додатково кошти для вирішення питання про відшкодування йому завданих матеріальних збитків та не знає, чи зможе він повернути свої витрачені на це кошти. Позивач відчував та відчуває моральні переживання з приводу настання негативних наслідків в результаті дорожньо-транспортної пригоди та подальшої необхідності витрачати час на вирішення спору у суді. Всі ці обставини є очевидними і однозначно не приносять позитивних емоцій позивачу. Таким чином, з метою захисту своїх порушених прав, Позивач змушений звернутись до суду з цими вимогами.
У зв'язку з чим позивач представник позивача просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 94309,75 грн;
- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Процесуальні дії суду та учасників справи.
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, а також витребувано додаткові докази.
На виконання вимог ухвали від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли витребувані документи.
25 листопада 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі.
В оґрунтування позиції зазначила, що ОСОБА_2 з 11 червня 2020 року по теперішній час працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БАЙТ» на посаді водія автотранспортних засобів.
У день, коли відбулась дорожньо-транспортна пригода водій керував транспортним засобом DAF СF 85.380 реєстраційний номер: НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 . Зазначений транспортний засіб був переданий ТОВ «ВАЙТ» на підставі договору найму (оренди) транспортних засобів №444/02/23 від 01.02.2023 року. На підтвердження моральних страждань позивача, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача, позивачем не надано жодних доказів. Вважаємо, що підстави для стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення моральної шкоди.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрально-Міського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, від 26 грудня 2024 року визначено головуючу суддю у справі: Цимбалістенко О.В. Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи стало Рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2024 року № 3509/0/15-24, яким суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В. від 16 січня 2025 року справу прийнято до провадження та вирішено розглядасти справу порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзиву на позовну заяву.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Судом встановлено, що 19 грудня 2023 року на а/д Н 08 435 км + 800 м Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: Hyundai Tucson р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності та DAF р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , забезпечений полісом ОСЦПВ № 214692927, виданий Страховою Компанією «ББС ІНШУРАНС». Зі змісту полісу ОСЦПВ № 214692927 вбачається, що страхувальником є ТОВ «ВАЙТ».
У день, коли відбулась дорожньо-транспортна пригода водій керував транспортним засобом DAF СР 85.380 реєстраційний номер: НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 . Зазначений транспортний засіб був переданий ТОВ «БАЙТ» на підставі договору найму (оренди) транспортних засобів №444/02/23 від 01.02.2023 року
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року (справа № 175/4290/24) водія транспортного засобу DAF р.н. НОМЕР_2 Відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до відповідальності. Постанова не оскаржена та набрала законної сили.
Оскільки цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди Відповідача ОСОБА_2 була забезпечена полісом ОСЦПВ № 214692927, то позивач з метою компенсації спричинених внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків звернувся до Страхової Компанії «ББС ІНШУРАНС».
Згідно змісту Звіту № 154112 про оцінку вартості матеріального збитку від 20 січня 2024 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Hyundai Tucson р.н. НОМЕР_1 складає 329 499,75 грн, а зі змісту Звіту № 154112 про ринкову вартість транспортного засобу в пошкодженому стані від 29 січня 2024 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля Hyundai Tucson р.н. НОМЕР_1 у пошкодженому стані (після ДТП) складає 77 770,00 грн.
За результатами розгляду поданої заяви на виплату страхового відшкодування Страхова Компанія «ББС ІНШУРАНС» узгодила із Позивачем розмір страхового відшкодування та виконала покладений на неї Законом обов'язок, здійснивши позивачеві виплату страхового відшкодування в повному обсязі в розмірі 160 000,00 грн. Вказане підтверджується скріншотом з телефону долученого до матеріалів справи. Зарахування коштів відбулось 12.02.2024 р.
ОСОБА_2 з 11 червня 2020 року по теперішній час працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ» на посаді водія автотранспортних засобів, вказане підтверджується довідкою наданою ТОВ «ВАЙТ та робочою інструкцією.
Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, вказане підтверджується долученою документацією, а саме оглядом сімейного лікаря від 20.12.2023 в КНП «МІСЬКА ПОЛІКЛІНІКА № 9» Харківської міської ради та довідкою КНП «МКБЛ № 25» ХМР віл 19.12.2023.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо стягнення матеріальної шкоди з відповідача ТОВ «ВАЙТ»
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно із частинами другою та п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)
ТОВ «ВАЙТ» надало до суду підтверджуючі документи про те, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ВАЙТ». У день, коли відбулась дорожньо-транспортна пригода водій керував транспортним засобом DAF СР 85.380 реєстраційний номер: НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 . Зазначений транспортний засіб був переданий ТОВ «БАЙТ» на підставі договору найму (оренди) транспортних засобів №444/02/23 від 01.02.2023 року.
З огляду на настання дорожньо-транспортної пригоди, в якій винним постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року (справа № 175/4290/24) визнано відповідача ОСОБА_2 , який станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у Відповідача ТОВ «БАЙТ»,а причинно-наслідковий зв'язок між настанням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням автомобіля Hyundai Tucson р.н. НОМЕР_1 , який станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди належав Позивачеві на праві власності
За частиною 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення,які набрали законної сили,є обов'язковими для суду,що розглядаєсправу проправові наслідкидій чибездіяльності особи,стосовно якоїухвалений вирок,ухвала абопостанова суду,лише впитанні,чи малимісце цідії (бездіяльність)та чивчинені воницією особою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі N° 755/18006/15-ц (провадження №° 14-176цс18) зробила висновок про те, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі N° 147/66/17 (провадження №° 14-95цс20) підвередила зазначений вище висновок, вказавши, що «внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №° 426/16825/16-ц (провадження №° 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Разом з тим, якщо між власником транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки та водієм, який керував цим транспортним засобом на підставі цивільно-правової угоди, не встановлено наявності трудових відносин, правові підстави для відшкодування заподіяної шкоди власником транспортного засобу відсутні. Така правова позиція викладена у постанові ККС ВС від 28.05.2019 у справі 672/1537/17.
Тож Відповідач ТОВ «ВАЙТ», як особа, яка на момент настання дорожньо- транспортної пригоди перебувала у трудових відносинах із заподіювачем шкоди, має відшкодувати позивачеві матеріальні збитки в розмірі 94 309,75 грн, які складають різницю між розміром заподіяних в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди збитків (251 729,75 грн) та сумою виплаченого страхового відшкодування (160 000,00 грн) з урахуванням витрат позивача на дефектування автомобіля (2 580,00 грн) (251 729,75 грн - 160 000,00 грн + 2 580 00 грн = 94 309,75 грн).
Щодо стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 , суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 по справі №815/7401/16.
Для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 90 постанови від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц(провадження №14-538цс19).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з відповідача, позивач посилався на те,що що виплаченого Страховиком відшкодування недостатньо для покриття збитків, яких було завдано Позивачеві у дорожньо-транспортній пригоді, через що позивач відчував і досі відчуває негативні емоції, що відображається на його загальному самопочутті. Відповідач ОСОБА_2 , як заподіювач шкоди, жодним чином не намагався сприяти вирішенню питання щодо відшкодування збитків, завданих Позивачу внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди. Вважають, що такими діями Відповідач ОСОБА_2 демонструє повну зневагу до прав позивача, які гарантовані і надані йому законом. Позивачем витрачалися кошти на отримання правової допомоги для вирішення питання про відшкодування заподіяних йому збитків. Тобто позивач вкладав додатково кошти для вирішення питання про відшкодування йому завданих матеріальних збитків та не знає, чи зможе він повернути свої витрачені на це кошти. Позивач відчував та відчуває моральні переживання з приводу настання негативних наслідків в результаті дорожньо-транспортної пригоди та подальшої необхідності витрачати час на вирішення спору у суді. Всі ці обставини є очевидними і однозначно не приносять позитивних емоцій позивачу.Розмір душевних страждань позивач оцінює в 20000 грн.
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимоги розумності й справедливості, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 12500 грн як грошової компенсації моральної шкоди з відповідача. Зрозуміло, що пошкодження належного позивачу транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди викликає переживання і незручності, проте, виходячи з обставин справи та наданих доказів, ці страждання не досягли аж такого рівня моральних страждань, як оцінив позивач.
Таким чином позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розглядаючи розподіл судових витрат, суд приходить до такого.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього ж Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Щодо судових витрат то представник позивача заявив про їх понесення, а також вказав, що докази будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно дане питання буде вирішуватись у встановлений законом строк шляхом винесення відповідного процесуального рішення.
В порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України представники до закінчення судових дебатів зробили заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, та зазначили, що докази на підтвердження понесених витрат будуть надані до суду протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення.
Згідно п.3 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Крім цього, сплачена сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 833,69 грн.також підлягаєстягненню звідповідача накористь позивача. Тобто по 416,84 грн з кожного.
(106809,75*100:114309,75=93,43%; 968,96*86,04:100=833,69 грн.).
Керуючись статтями 11,22,23,1167,1172,1187,1192,1194 ЦК України, статтями 76, 81, 82, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ», на користь ОСОБА_1 , у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 94309 (дев'яносто чотири тисячі триста дев'ять) грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового у розмірі 416 (чотириста шыстнадцять ) гривень,84 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового у розмірі 416 (чотириста шыстнадцять ) гривень,84 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 246, пункту 5 частини 7 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 27 квітня 2026 року о 08.40 год. Засідання відбудеться в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Великого Кобзаря, буд. 12
Зобов'язати представника позивача Негробова Олександра Вікторовича протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення з позивача.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач Товариство з обмеженою відповідідальністю «ВАЙТ», ЄДРПОУ 37215550, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 129-ї територіальної оборони, буд. 128;
- відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення складено 29 квітня 2026 року.
Суддя О.В. Цимбалістенко