Справа № 216/7396/20
провадження 2/216/73/26
іменем України
20 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,
за участі секретаря Таганської Є.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей,-
Суть справи
До суду 30 грудня 2020 року надійшла вказана позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача одноразово додаткові витрат на дітей, а саме в розмірі 373,50. Окрім цього просила стягнути з ОСОБА_2 , користь ОСОБА_1 , додаткові витрати у розмірі - 4528,00 грн. щомісячно на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 починаючи з 01 вересня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
29 листопада 2021 року надійшла уточнена позовна заява (збільшення позовних вимог), в якій позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача одноразово додаткові витрат на дітей, а саме в розмірі 17319,18 грн. Окрім цього просила стягнути з ОСОБА_2 , користь ОСОБА_1 , додаткові витрати у розмірі - 4528,00 грн. щомісячно на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 починаючи з 01 вересня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовної заяви від 30 грудня 2020 року та уточненої позовної заяви від 29 листопада 2021 року зазначено, що 11.03.2006 року ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровано у Жовтневому відділі реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №150.
Від шлюбу сторони мають двох синів ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , які проживають разом з позивачем і перебувають на її утриманні.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28.05.2020 року шлюб між сторонами було розірвано.
Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає, в зв'язку з чим позива була змушена звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу. Судовий наказ по даній справі видано 17.06.2020 року.
ОСОБА_2 сплачує аліменти не регулярно, частинами. Участі в додаткових витратах не приймає.
Так, на утримання дітей позивач постійно витрачає значні кошти, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються в школі з поглибленням ними вивченням англійської мови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Так як позивач та діти мешкаємо за адресою: АДРЕСА_2 , то кожного дня позивач змушена витрачати кошти на проїзд дітей до школи. Сумарно це складає 2541 грн. НА місяць. Також, на харчування ОСОБА_3 сплачується 315 грн. на місяць. Крім того, діти відвідують додатково позашкільні секції та займаються з репетиторами вартість яких сумарно становить 6200 грн., а саме:
- студія акторської майстерності - 2000 грн. на місяць (1000 грн. на місяць за одну дитину);
- секція по карате - 1800 грн. (внесок, змагання); Репетитор з математики - 1200 грн. (100 грн. зг одне зайняття 3 рази на тиждень);
- репетитор для початкових класів - 1200 гри. (. 300 грн. за одне зайняття 3 рази на тиждень).
Також кошти витрачались на лікування сина ОСОБА_3 . Таким чином щомісячні витрати сягають 9056 грн. Щомісячно та 747 грн одноразово.
Крім цього позивач згідно уточненої позовної заяви зазначає, що витратила на оздоровлення дітей в 2021 році 33892,62 грн.
Відповідно до вищевикладеного позивач хоче зобов'язати відповідача платити на користь позивача 1/2 частину зазначених витрат.
Процесуальні дії суду та учасників справи
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 20 січня 2021 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
24 лютого 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначив, що факти та обставини, викладені в позовній заяві є не обґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України. Відповідач вважає, що перелічені витрати, не відносяться до категорії додаткових витрат, що викликані особливими обставинами ( розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом) , а є загальними витратами на утримання дітей, обов'язок, який покладено на двох батьків. На підтвердження сплати аліментів відповідачем доличені квитанції.
02 квітня 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Наполягала на зодоволенні позовних вимог.
20 квітня 2021 року в судовому засіданні було розглянуто клопотання позивача про виклик та допит свідків, яке було задоволено частково.
29 листопада 2021 року надійшла уточнена позовна заява від позивача ОСОБА_1 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрально-Міського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, від 26 грудня 2024 року визначено головуючу суддю у справі: ОСОБА_5 . Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи стало Рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2024 року № 3509/0/15-24, яким суддю ОСОБА_6 звільнено з посади судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою суду прийнято справу до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
19 лютого 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме квитанцій про сплату аліментів за 2025 рік.
23 лютого 2026 року позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 будучи належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи не з'явились. До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з відрядженням до м. Дніпро. На підтвердження вказаного представником жодного належного доказу надано не було.
Засідання було відкладено на 20 квітня 2026 року у зв'язку з клопотанням представника.
В судове засідання 20 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 будучи належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи не з'явились. До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з зайнятістю в іншій кримінальній справі. На підтвердження вказаного представником жодного належного доказу надано не було.
Свідків позивачем та його представником в чергове судове засідання не забезпечено.
В судове засідання 20 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 будучи належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи не з'явились.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокусуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом справи та вирішенню питань.
Крім цього частиною 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПКУкраїни щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, враховуючи процесуальний строк розгляду позовної заяви, а також зважаючи на те, що розгляд справи триває з 2020 року та те, що справа неодноразово відкладалась у зв'яку з клопотаннями представника позивача, а також те, що з 2021 року позивачем та його представником не забезпечено свідків суд вважає, що підстави для повторного відкладення розгляду справи відсутні, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які належним чином повідомлені про розгляд справи і не з'явилися у судове засідання.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст.247Цивільного процесуального кодексуУкраїни за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180СК України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зістаттею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відтак, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.
Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий із батьків зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках, за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
На відміну від аліментів,за своїм цільовим призначенням додаткові витрати не є коштами спрямованими на утримання дитини. Сплачуються вони лише у зв'язку із настанням в житті дитини певних особливих обставин, перелік яких не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конкретному випадку.
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 127/16614/15-ц (провадження № 61-2371св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі».
За частиною другою статті 185СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 201/15248/16-ц.
Системне тлумачення частини другої статті 185СК України і статті 182СК України дозволяє констатувати, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:
- навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір'ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;
- розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;
- оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров'я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там);
- лікування (систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено наступні обставини справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження та не заперечується сторонами.
Щлюб між сторонами розірвано 28 травня 2020 року, що підтверджується рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області справа № 216/1492/20 (арк. 11 том. 1).
Судовим наказом Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2020 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) боржника, до досягнення дітьми повноліття (арк. 13 том. 1).
Згідно з довідки виданої ГО «Криворізька федерація спортивного карате» вбачається, що ОСОБА_9 2012 року народження дійсно відвідує сецію карате (арк. 14 том. 1).
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нагороджено дипломами по карате, які видано ГО «Криворізька федерація спортивного карате» (арк. 109-112 том. 1).
У зв'язку з відвідуванням спортивної школи для розвитку здібностей, а також враховуючи нагороди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , діти потребують додаткових витрат на розвиток здібностей.
Отже, виходячи з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат в даній справі суд відносить наступні документально підтверджені позивачем витрати на дітей у зв'язку з розвитком здібностей :
- оплата занняття з карате, сума 410 грн, квитанція від 12.10.2020 р. (арк.16 том. 1).
Суд не відносить до додаткових витрат проживання і харчування позивача та дітей в санаторії «Коблево» та понесені там витрати, оскільки позивачем не доведено, що для покращення стану здоров'я дітей вони потребувала відпочинок та оздоровлення саме там. Окрім цього направлень від лікарів, щодо необхідності такого відпочинку та оздоровленя дітей до суду надано не було.
Згідно з проаналізованою судовою практикою до додаткових витрат не відноситься купівля продуктів харчування,побутових речей, іграшок,одягу, гаджетів, ком'ютерної миші, зошитів, квитків на проїзд. Також суд не бере до уваги квитанці на придбання ліків, які були придбані без призначення лікарів. Виходячи з викладеного суд не бере до уваги долучені до матеріалів справи наступні квитанції/квитки:
- квитанції на купівлю продуктів, іграшок,гаджетів, ліків, які придбані без призначення лікаря, одягу, гаджетів, зошитів, квитків на про'їзд, квитанції відвідування закладів харчування, оплату комунальних послуг, квитки в кінотеатр/театр, квитанції на оплату туристичних послуг (том 1, арк. спр. 19-34; том. 1 арк. спр 104-108; том. 1 арк. спр 118-143; том. 2 арк. спр 21-107).
Суд не відносить також до дотакових витрат те, що діти сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються в школі з поглибленим вивченням англійської мови, оскільки згідно судової практики таке навчання має бути погоджене з батьком/матір'ю та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі. Позивачем не додадно належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність у навчанні їх дітей в такій школі.
Посилання позивача на те, що остання несе додаткові витрати на дітей у зв'язку з відвідуванням дітей інших спортивних секцій та репетиторів не заслуговує уваги, оскільки позивачем не надано жодної квитанції про оплату послуг репетиторів для почтакових класів, репетиторів з математики, а також оплату послуг за відвідування студії акторської майстерності.
Також суд не приймає до уваги долучені виписки щодо хвороб дітей та виписані рецепти (арк. 35-37, том. 1), оскільки копії вказаних документів є нерозбірливими та нечитабельними. Також не зазначено лікарню в якій обстажувались діти, а також посадової особи яка робила обстеження.
Нормами ч. 1 ст.81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1-3ст.12ЦПКУкраїни передбачено,що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що у даному випадку додаткові витрати позивача на дітей зумовлені особливими обставинами, а саме необхідністю розвитку здібностей. Такі витрати не можуть покриватись щомісячними аліментами, оскільки аліменти необхідні, щоб забезпечити лише базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін. В той час, розвиток здібностей дитини є не щоденною необхідністю з утримання дитини, а зумовлено особливими обставинами.
За даних конкретних обставин справи суд визнає витрати позивача в частині розвитку здібностей дітей - додатковими витратами, які позивач понесла на суму 410,00 грн.
Суд також вважає, що відповідач, як батько, теж повинен брати участь в додаткових витратах на утримання спільних дітей, що викликані особливими обставинами.
Враховуючи, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, вони повинні брати участь в додаткових витратах на утримання дитини, що підрозуміває обопільний обов'язок як батька, так і матері, оплачувати та розділяти такі витрати, відтак, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині сплати відповідачем половини вартості додаткових витрат, понесених позивачем, а саме у розмірі 205,00 грн.
Інша позовна вимога позивача щодо стягненя з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , додаткових витрат у розмірі - 4528 грн. щомісячно на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. Частиною 3 статті 12ЦПКУкраїни передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що її сини відвідують різні секції, займаються з репетиторами, відвідують школу з поглибленим вивченням мови, їздять на громадському транспорті, відпочивають на курорті. Витрати на вказані обставини сягають 9056 тисячі гривень щомісячно. У зв'язку з цим вона просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати у розмірі - 4528,00 грн. щомісячно на утримання дітей.
Як вбачається з наданих ОСОБА_1 копій чеків, вона оплачувала додаткові витрати дитини на відвідування сецій в яких її діти мають певні здобутки, однак, щомісячно ці витрати не перевищували 4528,00 гривень.
Тобто, доказів того, що її діти потребують оплату за відвідування секції з карате щомісячно на суму 4528,00 грн, як вона зазначила та яку просила стягувати з відповідача ОСОБА_2 не надано.
Виходячи з вищевикладеного, підстав для стягнення з відповідача додаткових витратах на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 4528,00 тисяч гривень на місяць за позовом у цій справі не вбачається.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч.1,2ст. 141ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про стягнення судового збору суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, тому у порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір за позовну заяву майнового характеру, пропорційно розміру задоволених позовних вимог грн.
З 1 грудня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб ставновив - 2270 грн. Позов подано 30 грудня 2020 року.
(205*100: 17319,80=1,18%; 908,00*1,18:100=10,71 грн.).
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10,12-13, 80, 81,89, 141, 247, 258,259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 185 Сімейного Кодексу України, суд -
ухвалив:
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 додаткові витрати на дітей, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50% понесених витрат,одноразово, пов'язаних з розвитком дітей, а саме у розмірі 205 (дві п'ять гривень) грн. 00 коп.
3.Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 10 (десять) гривень 71 копійку.
4.В іншій частині позовних вимог відмовити.
5.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
8. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9.Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення складено 20 квітня 2026 року.
Суддя О.В Цимбалістенко