Справа № 192/2792/25
Провадження № 2/192/530/26
Іменем України
06 травня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Щербини Н.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чернишкіної А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8466669 від 09 листопада 2024 року в розмірі 34 970 гривні 00 копійок.
На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 09 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 8466669 на суму 13 000 гривень 00 копійок на строк 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1,00 % на день та зниженою ставкою 0,93% на день.
17 липня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем було укладено Договір факторингу, відповідно до якого позивач отримав право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 8466669.
Позивачем з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 17 липня 2025 року не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій, а заборгованість за кредитним договором № 8466669 становить 34 970 гривні 00 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 000 гривень 00 копійок, по відсоткам в розмірі 15 470 гривень 00 копійки та 6 500 гривень 00 копійок - штрафні санкції, яка не погашена.
Оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав та ним не було здійснено погашення кредитної заборгованості, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Представник позивача в позовній заяві просив проводити судовий розгляд без участі представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.76).
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, звідки повістка повернулася з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній» (а.с.62,122). Причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа у відповідність до ст. 19 ЦПК України є малозначною.
Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зм іст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 09 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем сторонами за допомогою веб сайту https://creditplus.ua було укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту № 8466669 (а.с.5-14).
Відповідно до умов укладеного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 13 000 гривень 00 копійок строком на 360 днів зі сплатою за цей період 1,00 % за день користування грошовими коштами та передбачена знижена відсоткова ставка - 0,93% на день.
Суд вважає, що укладення Договору в електронній формі між сторонами підтверджується комбінацію літер та цифр, що розташовані на останній сторінці Договору та являють собою електронний підпис відповідача (а.с.14). Отже Договір був укладений в електронній формі, а кожен примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, є оригіналом такого документа.
Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 7/13235 про перерахування суми кредиту за кредитним договором № 8466669 від 09 листопада 2024 року (а.с.19) відповідач отримав кредит в розмірі 13 000 гривень 00 копійок.
Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за його користування та неустойку в разі її нарахування.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Судом встановлено, що 17 липня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем було укладено Договір факторингу № 17072025, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу заборгованість та право вимоги основного зобов'язання, відсотків, комісії, неустойки, штрафу, пені та інших платежів, зокрема і за Кредитним договором № 8466669 від 09 листопада 2024 року, який був укладений з відповідачем (а.с.20-27).
Згідно п. 1.1. Договору факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управлінням кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Судом встановлено, що згідно наданого розрахунку, виконаного ТОВ «Авентус Україна» станом на 16 липня 2025 року у відповідача існує заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 000 гривень 00 копійок, по відсоткам в розмірі 3 627 гривень 00 копійок - за зниженою відсотковою ставкою та 15 600 гривень 00 копійок - за стандартною відсотковою ставкою, а також нарахований штраф в розмірі 6 500 гривень 00 копійок, від сплати яких відповідач ухиляється. У розрахунку заборгованості враховані здійснені відповідачем платежі на загальну суму 3 757 гривень 00 копійок (а.с.28-30).
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідач не погасив своєчасно заборгованість за кредитом та відсотками відповідно до умов укладеного Кредитного договору, а право вимоги перейшло до позивача. Відповідач докази про погашення заборгованості суду не надав.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 13 000 гривень 00 копійок заборгованості за тілом кредиту та 15 470 гривень 00 копійок заборгованості за нарахованими відсотками, а тому суд розглядає спір в межах пред'явлених позовних вимог і вважає що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Однак вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6 500 гривень 00 копійок задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що Договір про надання споживчого кредиту № 8466669 був укладений 09 листопада 2024 року. Пунктами 6.4.1 та 6.4.2 вказаного договору передбачено відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту у виді штрафу за неналежне виконання умов договору (а.с.9 зворот).
Станом на дату нарахування штрафних санкцій, як і на дату укладання кредитного договору, було введено воєнний стан на всій території України.
Отже, нарахування неустойки у виді штрафу в розмірі 6 500 гривень є не обґрунтованими, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 3 028 гривні 00 копійок, сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с. 59).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код в ЄДРЮОФОПГФ - 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 35625014) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8466669 від 09 листопада 2024 року по тілу кредиту в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість по відсоткам в розмірі 15 470 гривень 00 копійок (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок, а всього 28 470 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок, відмовивши в задоволенні решти позову.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 35625014) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 06 травня 2026 року.
Суддя Н. О. Щербина