Справа № 206/2775/26
Провадження № 1-кс/206/593/26
05 травня 2026 року слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчої СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
До Самарського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , яке обґрунтовано тим, що старший солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її в посаді старшого стрільця 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 11 вересня 2023 року, не з'явився до місця несення служби - розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташоване в АДРЕСА_1 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), звідки прибув до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до місця несення служби не приймав, за наявної можливості до цього, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 04 травня 2026 року.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто нез'явлення на службу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Вина підозрюваного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
-повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення;
-доповіддю за фактом самовільного залишення тимчасового місця забезпечення;
-наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 18.07.2023;
-наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 11.09.2023;
-актом службового розслідування;
зібраними матеріалами по кримінальному провадженню в цілому.
Враховуючи викладене, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про реальне покарання у вигляді позбавлення волі, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
- про наявність ризику передбаченого у п.3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 знаходячись на свободі, може вмовляннями, чи іншими способами з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно вплинути на потерпілих та свідків, щодо їх показань відносно нього, а також те, що у разі повернення ОСОБА_5 до місця несення служби, останній може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу, що в подальшому негативно вплине на досудове розслідування.
- про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного продовжуваного злочину, оскільки з 11.09.2023 та по теперішній час, ОСОБА_5 не виконує обов'язки пов'язані з військовою службою, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований.
На підставі викладеного, слідча вважала, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищезазначеним ризикам застосування більш м'яких запобіжних заходів не доцільно.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання, просив суд врахувати наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому наполягав на задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував щодо обставин викладених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання слідчої.
Вислухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного та захисника, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові матеріали до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як вбачається зі змісту клопотання, ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170030002038 від 08.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
04 травня 2026 року слідчою СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 було оголошено та вручено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено підозрюваному та його захиснику за призначенням 04 травня 2026 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У силу ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказує слідчий; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначених у клопотанні ризиків.
Слідчий суддя, при вирішенні даного клопотання, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цими злочинами, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.
Дослідивши матеріали клопотання вважаю, що наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, а саме: повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення; доповіддю за фактом самовільного залишення тимчасового місця забезпечення; наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 18.07.2023; наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 11.09.2023; актом службового розслідування; зібраними матеріалами по кримінальному провадженню в цілому.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення матеріали та встановленні в судовому засіданні обставини, слід прийти до висновку, що в своїй сукупності вони доводять наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Клопотання та матеріали, надані слідчою, дійсно свідчать про реальне існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 408 КК України.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про реальне покарання у вигляді позбавлення волі, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
Про наявність ризику передбаченого у п.3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 знаходячись на свободі, може вмовляннями, чи іншими способами з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно вплинути на свідків, щодо їх показань відносно нього, а також те, що у разі повернення ОСОБА_5 до місця несення служби, останній може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу, що в подальшому негативно вплине на досудове розслідування.
Також, про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного продовжуваного злочину, оскільки з 11.09.2023 та по теперішній час, ОСОБА_5 не виконує обов'язки пов'язані з військовою службою, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Викладене вище, у своїй сукупності, є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку та виключає об'єктивну можливість щодо застосування більш м'якого виду запобіжного заходу за умови дійсного підтвердження наявності ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак, з урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України, підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Отже, клопотання слідчої про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що підозрюваний не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
Таке застосування запобіжного заходу не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184,193-194, 196, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчої СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 05 травня 2026 року до 03 липня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 03 липня 2026 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1