Справа № 206/2654/26
Провадження № 1-кп/206/428/26
05 травня 2026 року в залі суду у м. Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий, суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 30.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, № 12025042230000806, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника, адвоката ОСОБА_8 ,
30.04.2026 кримінальне провадження № 12025042230000806, відомості про яке внесені 30.10.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України надійшло до Самарського районного суду міста Дніпра.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 01 травня 2026 року призначене підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
05.05.2026 прокурором в підготовчому судовому засіданні подано клопотання про застосовування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, поклавши на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за першою вимогою до прокурора та Самарського районного суду міста Дніпра; заборонити залишати житло цілодобово за місцем фактичного мешкання; не відлучатися із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та представником потерпілого у кримінальному провадження, окрім, як під час участі у слідчих та процесуальних діях. Прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені під час досудового розслідування та продовжують існувати, а саме:
- про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить та обставина, що неповнолітній ОСОБА_3 розуміє, що обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, тому, усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду;
- про наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить та обставина, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи те, що обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, базується, у тому числі, на показаннях свідків, які є його близькими родичами та знайомими, тому обвинувачений може впливати на них шляхом вмовляння, іншими психологічними методами впливу як безпосередньо, так і з застосуванням сторонніх осіб, з метою схилення свідків до зміни показань та спотворення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення (злочину), чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам підозрюваного переховуватися від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурори подане клопотання підтримали та просили задовольнити.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначив, що не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту, оскільки зазначені прокурором ризики є непоґрунтованими, надуманими, безпідставними. Також зазначив, що обвинувачений має потреби у відвідуванні медичних закладів та особистому догляді, хронічних захворювань немає, тому просив застосувати до обвинуваченого нічний домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_3 та законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 повністю погодився з позицією захисника.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурорів.
Вислухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, законного представника обвинуваченого, представника потерпілого, суд вважає за необхідне застосувати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частини 1,2 ст. 181 КПК України передбачає, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду та впливати на свідків.
Таким чином, вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як нічний домашній арешт.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язалися за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу не виявилося, застосування до ОСОБА_3 такого виду запобіжного заходу як нічний домашній арешт не є можливим.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, однак застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру інкримінованого злочину.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_3 , суд констатує наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які є наявними і не відпали. Так, ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти життя особи, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років. Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки наслідки та ризик втечі для нього можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання і процедура його виконання, а також може впливати на свідків, які є його близькими родичами та знайомими шляхом вмовляння, іншими психологічними методами впливу як безпосередньо, так і з застосуванням сторонніх осіб, з метою схилення свідків до зміни показань та спотворення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення (злочину), чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Усе перелічене вище вказує на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на менш суворий запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Також, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та загрозу призначення покарання, і зважаючи на характер та обставини злочину, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому, існують, обрання іншого, більш м'якого виду, суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Такий чином, вказаний запобіжний захід, на думку суду, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 196, 197, 205, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 04 липня 2026 року включно та покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до Самарського районного суду міста Дніпра;
- заборонити залишати житло цілодобово за місцем фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 крім, як виклику до суду, а також у випадку надання невідкладної медичної допомоги та необхідності отримання документів про освіту;
- утримуватися від спілкування зі свідками та представником потерпілого у даному кримінальному провадження.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, мають право з'являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю у разі його застосування.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Головуючий, суддя ОСОБА_1