06 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/24230/24 пров. № А/857/14359/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року (головуючий суддя Клименко О.М., м.Львів) у справі №380/24230/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,
02.12.2024 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області № 844-РЛ від 15.11.2024 року про відмову у видачі ліцензії ТОВ «Мартін Енерджі Груп»; зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області видати ТОВ «Мартін Енерджі Груп» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 б на підставі поданої заяви із вхідним номером №36286/АП від 28.10.2024 року.
Позов обґрунтовує тим, що на виконання вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», при зверненні із заявою до Головного управління ДПС у Львівській області щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним було надано всі необхідні, визначені законодавством копії документів, а відмова відповідача у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є безпідставною та необґрунтованою. Щодо підстав відмови у видачі ліцензії, позивач наголошує, що набув право користування земельною ділянкою із кадастровим номером 4610137200:08:009:0093, площею 0,5941 га, незважаючи на відсутність окремо укладених договорів оренди відповідних земельних ділянок, на підтвердження чого податковому органу були надані належні документи. Також, позивач зазначає, що у нього не виникло обов'язку щодо отримання актів вводу в експлуатацію об'єкта або актів готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального для провадження підприємницької діяльності за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 б - Кукурудзяна. На думку позивача, оскаржуване рішення не є конкретизованим, ні чітким, ні вмотивованим. Просить врахувати усталені правові позиції Верховного Суду стосовно аналогічних спірних правовідносин.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області № 844-РЛ від 15.11.2024 «Про відмову у видачі ліцензії». Зобов'язано Головне управління ДПС у Львівській області видати ТОВ «Мартін Енерджі Груп» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: вул. Б. Хмельницького, 192 б, м. Львів, 79024, на підставі поданої заяви із вхідним номером №36286/АП від 28.10.2024.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що Головним управлінням ДПС у Львівській області розглянуто заяву подану ТОВ «Мартін Енерджі Груп» щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 28.10.2024 № 36286/АП/П) на адресу місця роздрібної торгівлі: 79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 192 б разом із поданими до заяви копіями документів. При дослідженні поданих, разом з заявою завірених копій документів позивача встановлено, що заявником не подано разом із заявою на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт роздрібної торгівлі пальним чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення. Також, заявником не подано разом із заявою на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним завірену копію акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 б. Враховуючи вищенаведене, Головним управлінням ДПС у Львівській області розпорядженням від 15.11.2024 № 844-РЛ «Про відмову у видачі ліцензії» відмовлено ТОВ «Мартін Енерджі Груп» (код ЄДРПОУ 43759280) у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на підставі поданої заяви від 28.10.2024 № 36286/АП/П та копій документів, які були подані товариством разом із заявою, у зв'язку з встановленням порушення вимог абз. 2 та 3 ч. 42 ст. 15 Закону № 481. Апелянт також зазначає, що договір від 01.01.2024 року №01/01/2024 укладено між ПП «ГАЛФ» та позивачем на користування частиною автостоянки загальною площею 40 кв. м (об'єкт оренди), який розташований за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 б, а не на користування земельною ділянкою із кадастровим номером 4610137200:08:009:0093, площею 0,5941 га за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького - вул. Кукурудзяна. Однак, в п.1.1 Договору від 01.01.2024 року №01/01/2024 зазначено, що об'єкт оренди не являється окремою земельною ділянкою чи окремим об'єктом нерухомого майна чи їх частиною, а тому відсутнє право користування земельною ділянкою. Крім того, апелянт зауважує, що до матеріалів справи долучено витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 4610137200:08:009:0093, площею 0,5941 га, яка належить до комунальної власності Львівської міської ради і надана в оренду ПП «ГАЛФ» 17.08.2020 реєстраційний номер 37854896 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу з місцем розташування земельної ділянки: м. Львів, вул. Б. Хмельницького - вул. Кукурудзяна та відноситься до зони особливого режиму забудови, тож у відповідача виникли застереження щодо правомірності укладення такого договору. Також, наголошує, що акт введення в експлуатацію основних засобів від 01.09.2024 та висновок експерта про результати будівельно-технічної експертизи № 62/24 від 10.09.2024 року, не відповідають вимогам ст. 15 Закону № 481 для отримання ліцензії зважаючи на наступне: акт затверджений посадовою особою позивача, а не уповноваженим органом, відповідно до вимог чинного законодавства, судовий експерт не має повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю, відповідно, не має права вирішувати питання щодо видачі документів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Разом з тим, вказує, що експлуатація АЗС у тому числі модульної АЗС потребує обов'язкового вводу в експлуатацію та без цього документа об'єкт АЗС не може використовуватися за призначенням, більше того, може призвести до негативних наслідків для життя та здоров'я людей, оскільки цей об'єкт у силу приписів ст.1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» має ознаки об'єктів підвищеної небезпеки та таке обмеження визначено відповідним законодавством та направлено на дотримання загальновизнаних умов безпеки. Таким чином, апелянт вважає, що контролюючого органу були підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
13.03.2026 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що у позивача не виникло обов'язку щодо отримання актів вводу в експлуатацію об'єкта або актів готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального для провадження підприємницької діяльності за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 б - Кукурудзяна. Зазначені обставини були належно встановлені та оцінені судом першої інстанції та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Крім того, вказує, що позивач набув право користування земельною ділянкою із кадастровим номером 4610137200:08:009:0093, площею 0,5941, незважаючи на відсутність окремо укладеного договору оренди відповідної земельної ділянки, на підтвердження чого податковому органу були надані належні документи, що було встановлено судом першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ТОВ «Мартін Енерджі Груп» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 43759280. Видами діяльності позивача (КВЕД) є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.
У цілях здійснення діяльності із роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Мартін Енерджі Груп» подано заяву щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 28.10.2024 № 36286/АП) на адресу місця роздрібної торгівлі: 79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 192 б.
Для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним до розгляду подано наступні документи: Заява щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним; Платіжна інструкція № 1167 від 29.09.2024; копія Договору оренди від 01.01.2024 № 01/01/2024; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.10.2024; копія Договору про співробітництво (партнерство) від 18.10.2024; копія Акту введення в експлуатацію основних засобів; копія Висновку Експерта по результатах будівельно-технічної експертизи за зверненням директора ТОВ «Мартін Енерджі Груп» Ковальського О.Р. від 10.09.2024 №62/24; копія дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки від 24.07.2024 року № ДЗ-3164/ЗХ/1-24; копія дозволу на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 20.08.2024 року № ДЗ-3584/ЗХ/1-24.
За наслідками розгляду даної заяви ГУ ДПС у Львівській області 15.11.2024 прийнято розпорядження № 844-РЛ, яким відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у зв'язку із встановленням порушення вимог абз. 2 та 3 ч. 42 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: не подано разом із заявою на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт для виробництва пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; не подано разом із заявою на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним завірену копію акта вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 б.
Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (Закон № 481/95-ВР в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших
Відповідно до ч. ч. 35, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43 ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років. Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам). У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах. У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Частинами 47 та 49 ст. 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вказує, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». У цьому переліку, крім іншого, визначено документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою та акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства. Підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження стало те, що позивачем не подано разом із заявою на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт для виробництва пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; завірену копію акта вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 б.
Щодо цього апеляційний суд вказує, що Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі № 340/3135/20 зазначив, що правомірною є відмова у видачі ліцензії суб'єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб'єктом акта вводу в експлуатацію об'єкта, акта готовності об'єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а саме - стаціонарного заправного комплексу.
Разом тим, встановлення АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачалося будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов'язку щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 09 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.
Отже, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб'єкт господарювання зобов'язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об'єкта, акт готовності об'єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов'язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.
Аналогічний висновок викладно Верховним Судом у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 140/1784/22.
Визначення поняття «автозаправна станція» (АЗС) наводиться у п. 3.2. ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій», згідно з яким це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).
Відповідно до пункту 3.38 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» модульна автозаправна станція - автозаправна станція з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту; характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива.
В таблиці 10.9 ДБН Б.2.2-12:2019 зазначено, що заправки з роздільним (модульним) наземним резервуаром ємністю до 80 м куб., включно (наземне розташування) відносяться до типу В (категорія потужності - ІІ середня).
Як встановлено колегією суддів та підтверджено матеріалами справи, у складі документів для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позивачем було подано Акт введення в експлуатацію основних засобів від 01.09.2024 року, зі змісту якого слідує, що об'єкти, які знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 Б складаються із: паливороздавальної колонки «Шельф, зав. № 15005, 15006, рік випуску 2022, країна виробник Україна; Резервуар РГС-10, зав. №2, рік виготовлення - 2017, країна виробник - Україна; Резервуар РГС-4,9, зав. №030524, рік виготовлення - 2017, країна виробник Україна. У даному Акті також зазначено про відповідність об'єктів технічним умовам та придатність до експлуатації за цільовим призначенням. Відповідно, наведене свідчить, що роздрібна торгівля пальним, яку планує здійснювати позивач, проводиться через модульні автозаправні станції, які відносяться до автозаправних станцій з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, улаштування яких здійснюється без проведення будівельних робіт, оскільки обладнання та споруди розміщуються без фундаменту та без підземного розміщення резервуарів.
Щодо доводів апелянта про те, що законодавство, яке регулює питання роздрібної торгівлі пальним, не прив'язує отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним виключно до того, чи є обладнання об'єктами нерухомого чи рухомого майна і якщо дане обладнання є рухомим майном, то відповідно ліцензія видається без акту вводу в експлуатацію об'єкта або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
На виконання вимог абз. 3 ч. 42 ст. 15 Закону №481/95-ВР, позивачем разом із заявою подано Висновок експерта про результати будівельно-технічної експертизи № 62/24 від 10.09.2024 року, у якому зазначено, що міні АЗС, яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Б. Хмельницького-вул. Кукурудзяна та складається із паливороздавальної колонки «Шельф, зав. № 15005, 15006, рік випуску 2022, країна виробник Україна, резервуару РГС-10, зав. №2, рік виготовлення - 2017, країна виробник - Україна, резервуару РГС-4,9, зав. №030524, рік виготовлення - 2017, країна виробник - Україна, не являється об'єктом нерухомого майна та не підлягає під визначення - об'єкт завершеного будівництва. У відповідності до чинного законодавства дозвіл на початок будівництва та прийняття в експлуатацію міні АЗС, яка розташована на орендованій земельній ділянці за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Б. Хмельницького- вул. Кукурудзяна, не потрібно, тому, що дана міні АЗС не являється об'єктом нерухомого майна та відповідає п. 7 Постанови КМ України «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію».
Отже, обладнання, яке позивач мав намір використовувати для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, є наземним обладнанням, яке складається з декількох частин, та не має фундаменту.
Варто зазначити, що згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон № 3038-VI) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру». Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
При цьому, згідно пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» від 7 червня 2017 року № 406 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), до будівельних робіт, які не потребують документів належить розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Оскільки при влаштуванні модульної автозаправної станції позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, обладнання останнього розміщено на бетонному майданчику, без улаштування фундаменту, розміщення таких АЗС не потребує документів, що дають право на їх будівництво, та, відповідно, вони не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що не було враховано відповідачем.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що модульні заправки (міні-АЗС) є рухомим майном, тобто матеріальним об'єктом, який може бути переміщеним без заподіяння йому шкоди.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача не виникло обов'язку щодо отримання актів вводу в експлуатацію об'єкта або актів готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним за адресою: вул. Б. Хмельницького, 192б, м. Львів, 79024.
Також, матеріалами справи підтверджено, що Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці 20.08.2024 видано дозвіл на експлуатацію наведеного вище обладнання, що призначене для використання в потенційно вибухонебезпечених середовищах за адресою Львівська обл., м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192 Б. Крім того, Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці 24.07.2024 видано дозвіл, яким позивачу дозволено виконувати газонебезпечені роботи та роботи у вибухопожежонебезпечених зонах, технічне обслуговування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, злив, очистка резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів. Отже, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці дозволило позивачу експлуатувати основні засоби, які наведені вище, що у свою чергу спростовує твердження відповідача про те, що експлуатація АЗС, у тому числі модульної АЗС потребує обов'язкового вводу в експлуатацію та без цього документа об'єкт АЗС не може використовуватися за призначенням.
Щодо доводів апелянта про відсутність документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт для виробництва пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення, апеляційний зазначає наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, на підтвердження права користування земельною ділянкою на якій розташована модульна автозаправна станція, позивачем до заяви щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 28.10.2024 № 36286/АП) надано: Договір про співробітництво (партнерство) від 18.10.2024 року укладений між ПП «ГАЛФ» (Сторона 1) та ТОВ «Мартін Енерджі Груп» (Сторона 2). Предметом даного Договору є взаємодія і співробітництво сторін Договору з метою шляхом об'єднання спільних зусиль та активів з метою підвищення господарської та економічної ефективності їх діяльності (п.1. вищенаведеного Договору). Згідно п. 1.2. даного Договору, Сторона 1 надає Стороні 2 право розміщувати та використовувати у комерційних цілях об'єкти придорожнього сервісу, зокрема мобільні авто-заправні комплекси з необхідною інфраструктурою на земельних ділянках, які належать Стороні 1 на праві оренди, а Сторона 2 надає право Стороні 1 використання розміщених об'єктів у власних та спільних комерційних цілях, зокрема: на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького - Кукурудзяна, кадастровий номер 4610137200:08:009:0093, площею 0,5941 га, яка належить Стороні 1 на праві оренди, вид використання - для експлуатації об'єктів дорожнього сервісу; Витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку із кадастровим номером 4610137200:08:009:0093, площею 0,5941 га, яка належить ПП «ГАЛФ» на праві оренди, у якому вказано, що цільове призначення земельної ділянки: 12.11. Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу; Договір оренди №01/01/24 від 01.01.2024 року укладений між ПП «ГАЛФ» та ТОВ «Мартін Енерджі Груп». Згідно п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в платне користування частину автостоянки, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192б, площею 40 кв.м. Відповідно до умов п. 2.1. Договору, Орендар має право використовувати Об'єкт для здійснення господарської діяльності у відповідності з вказаним в п. 1.2. Договору цільовим призначенням, розміщати на об'єкті оренди тимчасові споруди для провадження діяльності, здійснювати з дозволу Орендодавця за власні кошти та без відшкодування, реконструкцію, технічне переоснащення та інші зміни об'єкта оренди, що покращують його стан; Акт приймання-передачі об'єкта оренди як додаток № 1 до Договору оренди від 01.101.2024 року, зі змісту якого слідує, що відповідно до умов Договору оренди №01/01/24 від 01.01.2024 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування частину автостоянки, що розташований за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 192б, площею 40 кв.м. З моменту фактичної передачі та підписання цього Акту право користування на об'єкт оренди переходить від Орендодавця до Орендаря.
Зі змісту вказаних договорів, а також відомостей Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності слідує, що право користування земельною ділянкою, на якій розташована орендована позивачем частина автостоянки, належить ПП «ГАЛФ», що власне не заперечується податковим органом.
Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що при укладанні договору найму об'єкта (споруди, окремої частини, ін.) презюмується, що наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об'єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Передача земельної ділянки у користування за вказаними правилами проводиться незалежно від того, чи існують у договорі умови щодо прав на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти (споруди, ін.), що передаються у найм. Крім того, норми, які встановлюють наведені правила, не мають характеру диспозитивності, тобто застосовуються й поза волею наймодавця та наймача. Важливим є той факт, що надання наймачу права користування земельною ділянкою є обов'язковим не тільки для сторін за договором оренди об'єкта, що знаходиться на земельній ділянці, а й для власника земельної ділянки у разі, коли такою особою не є наймодавець. Презюмується, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування нею, якщо інше прямо не встановлене договором наймодавця з власником земельної ділянки.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 10 листопада 2023 року у справі № 440/2474/20.
Таким чином, у спірній ситуації позивач набув право користування земельною ділянкою із кадастровим номером 4610137200:08:009:0093, на підтвердження чого контролюючому органу були надані належні документи, які детально проаналізовані судом вище, а тому твердження апелянта про ненадання позивачем документів, що підтверджують право користування земельними ділянками, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти роздрібної торгівлі пальним, чинні на дату подання заяв та/або на дату введення таких об'єкта в експлуатацію, є безпідставними та спростовані долученими до матеріалів справи належними та допустимими доказами.
Разом з тим, доводи апелянта щодо правомірності укладення договору оренди, належність земельної ділянки до комунальної власності та необхідність державної реєстрації прав користування та оренди земельною ділянкою, колегія суддів оцінює критично, оскільки однією з підстав для винесення спірного розпорядження була саме відсутність документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, а не застереження щодо їх змісту.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне розпорядження ГУ ДПС у Львівській області № 844-РЛ від 15.11.2024 року про відмову у видачі ліцензії ТОВ «Мартін Енерджі Груп» необхідно визнати протиправним та скасувати та про необхідність зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області видати ТОВ «Мартін Енерджі Груп» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: вул. Б. Хмельницького, 192б, м. Львів, 79024, на підставі поданої заяви із вхідним номером №36286/АП від 28.10.2024.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 380/24230/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар