Справа № 183/4810/26
№ 2-н/183/382/26
01 травня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Дубовенко І.Г., ознайомившись із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, -
15 квітня 2026 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 58570,59 грн., а також судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 266,24 грн.
Перевіривши надані матеріали, вважаю, що у видачі судового наказу необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно з п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України в заяві про видачу судового наказу зазначаються вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
П. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Так, заявником заявлено вимогу про стягнення ОСОБА_2 , зокрема, заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 58570,59 грн. за адресою: АДРЕСА_1 .Однак до заяви не додановідповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг саме ОСОБА_1 ..
Так, відповідно до відповіді№2669818 від 29 квітня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру гр. ОСОБА_1 адресою: АДРЕСА_1 - не зареєстрований, а зареєстрований по АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді № 2674700 від 30 квітня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 не є власником будинку АДРЕСА_1 .
Підсумовуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для відмови у видачі судового наказу, оскільки заява подана з порушеннями вимог п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України: із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
В той же час, суд вважає за необхідне роз'яснити заявникові, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 165, 166, 260 ЦПК України, суддя, -
Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газвідмовити.
Роз'яснити заявникові його право звернутися повторно з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.
Ухвала суду складена і підписана 01 травня 2026 року.
Суддя І.Г.Дубовенко