Справа № 182/656/26
Провадження № 2/0182/3023/2026
Іменем УКРАЇНИ
06.05.2026 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
05.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із даним позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Позовна заява мотивована тим, що позивач перебувала з відповідачем у шлюбі, який в 2023 році за рішенням суду був розірваний. Від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина залишилась проживати з матір'ю та перебуває на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
Враховуючи викладене вище, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття дитини.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 року відкрито провадження по справі, постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та роз'яснено відповідачеві його право подати відзив на позов (а.с.11-12).
Позивач належним чином повідомлялась про розгляд справи в суді, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження на адресу її проживання. Додаткових заяв або клопотань на адресу суду не направила.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення на адресу його реєстрації копії ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками, про що свідчить поштовий конверт (а.с.14), який повернувся на адресу суду, як не вручений, за відсутністю адресата за вказаною адресою. Своїм правом на підготовку відзиву на позовну заяву не скористався. Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, вважається доставленою.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, та у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд дійшов наступного висновку.
На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено судом, позивач перебувала з відповідачем в офіційно зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). На підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 року шлюб між сторонами був розірваний (справа №182/2389/22). Дитина залишилась проживати з матір'ю, що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади (а.с.4,6). Позивачка стверджує, що відповідач ухиляється від утримання свого сина та в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судовий захист майнових прав дитини передбачає звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання її майнових прав, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються.
На підставі ст. 180 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини відповідно до ст. 179 СК України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Із наведеної норми слідує, що аліменти підлягають стягненню на користь того з батьків, з ким проживає дитина. При цьому спосіб стягнення аліментів (частина від доходу чи тверда грошова сума) обирається саме стягувачем аліментів.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн.
Вирішуючи питання про розмір аліментів суд має виходити із приписів статті 182 ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі). Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.
При отриманні доходу в натурі проводиться грошова оцінка такого натурального надання особі, а потім з отриманих сум стягуються аліменти. Проте вартість натурального надання може суттєво варіюватися, а крім того, щомісяця вчиняти переоцінку натурального надання дуже складно. Тому замість частки від доходу платника аліментів у якості аліментів суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. Неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути, наприклад у випадках, коли платник аліментів постійно проживає на території іноземної держави та відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини, є стягнення аліментів у випадках, коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.
При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів.
Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
При визначенні способу стягнення аліментів, суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів та вважає, що він повинен бути визначений у твердій грошовій сумі за вибором позивача, з якою проживає дитина, в силу вимог ч.3 ст.181 СК України. При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач має обов'язок брати участь в утриманні свого неповнолітнього сина, а також те, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини.
Обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі, матеріали справи не містять.
З метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів дитини, враховуючи покладення законом на батьків обов'язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відсутність заперечень з боку відповідача, який є працездатним, суд вважає обраний позивачем розмір аліментів в сумі 5 000,00 грн. достатнім та таким, що не буде порушувати майнові права дітей та сторін.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, за наявності підстав, має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти стягуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1.ч.1 ст.430 ЦПК України стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 179, 181, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 10-13,76-81,141,258,263,265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч грн. 00 коп.) щомісяця, починаючи з 05.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.
Суддя: О. В. Рунчева