Справа № 496/3188/26
Провадження № 1-кп/496/587/26
30 квітня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі колегії:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України,
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
Прокурором до суду було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки останній підозрюється у скоєнні тяжких злочинів, за вчинення найтяжчого з яких законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення полі на строк від п'яти до десяти років, тому є підстави вважати, що обвинувачений, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_5 до правоохоронних органів про вчинене кримінальне правопорушення не повідомив, після вчинення кримінального правопорушення вживав заходи конспірації. Крім того, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, обвинувачений ОСОБА_5 ухиляється від військової служби, а тому, на думку прокурора, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, перебуваючи на волі, з метою кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_5 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, у зв'язку з цим у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього. Також обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, оскільки відповідно до ст. 221 КПК України ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, а отже: доказами, здобутими в ході досудовою розслідування, йому відомі анкетні відомості свідків та їх місце мешкання, які допитані у кримінальному провадженні, та яких не допитано в суді, тому у разі обрання йому запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, може вплинути на них з метою примушування до зміни показів у суді або уникати від прибуття до суду для дачі показів, які викривають останнього у вчиненні злочину. Окрім іншого, оскільки суду не надано належних доказів, того, що обвинувачений працевлаштований, отже не має постійного джерела доходу, крім того, вчинив декілька корисливих кримінальних правопорушень за незначний проміжок часу.
Крім того, ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України. ОСОБА_6 може спробувати ухилитись від кримінальної відповідальності. При цьому, обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлюючи, що за військовослужбовцями закріплена зброя та боєприпаси може використати їх, задля залякування свідків та/або в інших злочинних цілях, зокрема продовжити вчиняти збут бойових припасів, що підпадає під п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, застосування більш м'якого запобіжного заходу на думку прокурора унеможливить запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні. Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню обвинуваченого від органі досудового слідства, суду. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до обвинуваченого у зв'язку із тим, що він не працює, джерел доходів не мас, отже об'єктивно не зможе виконати вказаний запобіжний захід. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки, та особистого зобов'язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як вчинення нових злочинів.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив задовольнити.
Захисник в підготовчому судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечувала, зазначивши, що обвинувачений має постійне місце проживання, а розмір застави, який просить прокурор, є дуже великим, тому просила визначити мінімальний розмір застави, та обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні думку захисника підтримав.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд погоджується з доцільністю тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з того, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Так, судом встановлено, що обвинувачений, не працевлаштований, не має законних джерел для існування, не одружений, тобто наразі існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Таким чином, обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків та вчинити інший злочин.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, суті обвинуваченого - збут бойових припасів (грант), розміру отриманої неправомірної винагороди, а тому обвинуваченому необхідно визначити розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 грн 00 к., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 314, 331, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 30.04.2026 року до 28.06.2026 року в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн 00 к. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок), яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30.04.2026 року у справі № 496/3188/26 (провадження № 1-кп/496/587/26) відносно ОСОБА_5 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з Одеського району без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 05.05.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1