П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42157/25
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі № 420/42157/25 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 03.12.2025 року ВП №78171922, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.12.2025 року ВП №78171922.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.12.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України “Про судовий збір» у розмірі 2422,40 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, надання додатків до позовної заяви належним чином оформлені у паперовому вигляді, надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з відповідними доказами про отримання оскаржуваної постанови 11.12.2025 року.
06.01.2026 представником позивача до канцелярії суду подано заяву про неможливість подати докази сплати судового збору у встановлені судом строки та клопотання про відстрочення його виплати або продовження строку на його виплату. Також, позивачем не надано додатків до позовної заяви належним чином оформлені у паперовому вигляді.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.01.2026 продовжив строк на усунення недоліків позовної заяви.
13.01.2026 представником позивача до канцелярії суду подано заяви про неможливість подати докази сплати судового збору у встановлені судом строки та клопотання про відстрочення його виплати або його зменшення.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.02.2026 у справі № 420/42157/25 позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.12.2025 року ВП №78171922 - повернув позивачеві.
Постановляючи вищевказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем недоліки, зазначені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду в повному обсязі не усунуті, а саме: не надано доказів сплати судового збору та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду , згідно п. 1 ч.4 ст.169 КАС України, наявні підстави для повернення адміністративного позову позивачеві.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію зазначає, що повернення позовної заяви з формальних підстав, без надання реальної можливості усунути недоліки, є непропорційним обмеженням права на суд
Апелянт зауважує, що було вчинено дії, спрямовані на існування об'єктивних обставин, (воєнний стан, службові обов'язки, перебування в зоні бойових дій, обмеження доступу до документів тощо), які унеможливлювали своєчасне усунення недоліків, а також відсутність фінансування з боку Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. При цьому, з метою усунення недоліків поданої позовної заяви, у термін визначений чинним законодавством, тимчасово виконуючим обов'язки помічника начальника відділу з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_1 подано рапорт стосовно здійснення оплати судового збору за подачу позовної заяви у сумі 2422,40 грн. на відповідні рахунки.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, суд повертає позивачу позовну заяву, якщо ним не були усунуті недоліки, якщо вона залишалась без руху у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої позовної заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
Відповідно до пункту першого частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (далі - Законом №3674-VI).
Відповідно до ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Тобто, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, частина перша статті 133 КАС України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
В той же час, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, сторона, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору.
Сторона, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України.
Як вказала Велика палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, на яку також посилається апелянт, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Відтак, не зважаючи на критерії, визначені у статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд вправі вирішувати питання відстрочення, розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб.
Водночас, як вказав Верховний Суд у в ухвалі від 02.06.2022 у справі № 640/28106/20, від звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі №0940/2276/18 не можуть бути застосовані до суб'єктів владних повноважень у питаннях щодо сплати ними судового збору. Окрім того, в ухвалі від 19.05.2022 у справі № 340/6875/21 Верховний Суд відхилив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, оскільки відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов'язком.
У свою чергу, щодо оцінки майнового критерію для цілей звільнення/відстрочення/розстрочення сплати судового збору суб'єктам владних повноважень, то суд апеляційної інстанції приймає до уваги висловлену Верховним Судом позицію, що у питаннях сплати судового збору держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж (постанови від 15.05.2018 по справі № 804/2979/17 та від 07.06.2018 по справі № 822/276/17). Якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 357/12145/16-а).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в том у числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Відтак, оскільки скаржник є суб'єктом владних повноважень, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відстрочення/розстрочення чи звільнення його від сплати судового збору.
Суд враховує, що апелянт залучений до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації, проте зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні позовної заяви встановлена законом, а тому позивач подаючи позовну заяву без документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права, однак уважав, що наведення лише загальних аргументів щодо обмеженого фінансування, за відсутності належних та допустимих доказів, є підставою для заявлення клопотання про відстрочення його сплати.
Щодо посилання заявника на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 по справі № 560/16696/23, суд зазначає, що в даній постанові Верховний Суд зауважив, що відповідачем у клопотанні було зазначено, що грошові кошти на оплату судового збору на момент подання клопотання відсутні, проте, для оплати судового збору військовою частиною було замовлено кошти з Державного бюджету України, в підтвердження чого долучено розрахунок та додаткову заявку-розрахунок з додатком 2.
Водночас Верховний Суд зазначив, що відповідач продемонстрував суду добросовісну поведінку щодо направлення заявки [у межах строку на усунення недоліків апеляційної скарги] до начальника забезпечувального фінансового органу про надання бюджетних асигнувань для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду у цій справі, що є належним підтвердженням наміру виконати обов'язок щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
Проте, в даному випадку, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наміру виконати обов'язок щодо сплати судового збору, зокрема, не надано розрахунку та додаткову заявку-розрахунку замовлення коштів з Державного бюджету України для оплати судового збору.
Водночас доданий до клопотання про відстрочення сплати судового збору лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та рапорт тимчасово виконуючого обов'язки помічника начальника відділу з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_1 не може вважатися належними доказами, якій би підтверджував намір виконати обов'язок щодо сплати судового збору.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.12.2025 року ВП №78171922.
Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.
За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі № 420/42157/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк