05 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6763/25
Суддя І інстанції - Савонюк М.Я.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)»
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» (код ЄДРПОУ 08563777) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), при звільненні зі служби 05.09.2025 року, грошової компенсації вартості не отриманого речового майна за час служби у розмірі 33437,03 грн;
- зобов'язати Державну установу «Кропивницька виправна колонія (№6)» (ЄДРПОУ 08563777) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна за час служби у розмірі 33437,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що при звільненні йому не було виплачено компенсацію за неотримане речове майно.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позовні вимоги було задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Кропивницька виправна колонія (№6)» звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на відсутність бюджетних асигнувань, а тому виплата грошової компенсації за невикористане речове майно буде здійснена за умови наявності відповідних асигнувань та їх фактичного надходження на рахунок установи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 13.09.1999 по 05.09.2025 (а.с. 8-9).
Наказом Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» підполковника внутрішньої служби начальника відділу нагляду і безпеки державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» ОСОБА_1 05.09.2025 звільнено за пунктом 2 частини 1 статті 77 (за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 10).
У день звільнення (05.09.2025) позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації вартості не отриманого речового майна за час служби (а.с. 11).
22.09.2025 повторно подав заяву щодо виплати йому грошової компенсації вартості не отриманого речового майна за час служби (а.с. 12).
У відповідь на вказане звернення відповідач листом №11/Т-39/11 від 26.09.2025 надав довідку №6/717 від 23.09.2025 щодо наявності заборгованості з виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (а.с. 13).
Згідно з довідки відповідача №6/717 від 23.09.2025 розмір заборгованості з виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 становить 33437,03 грн. Державна установа «Кропивницька виправна колонія (№6)» повідомила, що виплати будуть відбуватися при виділенні додаткового фінансування (а.с. 14).
Поряд із тим, позивачу надано відповідачем довідку №13/406 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу на суму 33437,03 грн (а.с. 15).
Позивач, не погоджуючись із наведеними діями відповідача щодо ненарахування та невиплати йому при звільненні компенсації за неотримане речове майно, за цінами, які діяли на день звільнення з військової служби, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність фінансового забезпечення не є обставиною, яка звільняла б відповідача від виконання обов'язку щодо виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV)
Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом. (частина четверта статті 21 Закону №2713-IV).
Відповідно до частини другої статті 23 Закону №2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною п'ятою статті 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» від 14.08.2013 № 578, затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок № 578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби: осіб рядового і начальницького складу; спеціалістів, які не мають спеціальних звань; працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 2 Порядку № 578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктом 3 Порядку № 578 визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Пунктом 23 Порядку № 578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Згідно з довідкою № 13/7406 від 05.09.2025, яка видана відповідачем, виплаті позивачу підлягає сума компенсації за належні до видачі предмети речового майна - 33437,03 грн.
Однак, відповідачем таку компенсацію позивачу не виплачено.
Доводи відповідача щодо не виплати грошової компенсації на за неотримане речове майно зводяться до відсутності коштів та той факт, що бюджетні асигнування на компенсацію за речове майно установі виділені не були.
Спростовуючи такі доводи відповідача суд першої інстанції вірно виходив з того, що виплата компенсації за неотримане речове майно не поставлена в залежність від наявності бюджетних асигнувань на відповідні цілі, а відтак не може бути підставою позбавлення позивача визначеного законом права на таку компенсацію.
Відсутність фінансового забезпечення не є обставиною, яка звільняла б відповідача від виконання обов'язку щодо виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно.
, , . , 09.07.07. 6-/2007 , ? соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
Важливим є і те, що ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин у справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 05 травня 2026 року
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Кальник