Справа № 548/364/26
Провадження № 2/548/406/26
06.05.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,
розглянувши у приміщенні суду м. Хорола у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Сімутіна Альона Андріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Представник позивача 23.02.2026, діючи в інтересах свого довірителя, звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24.04.2024 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010-RO-82-269382694.
На підставі договору відступлення прав вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'', до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 010-RO-82-269382694 від 24.04.2024.
У зв'язку із невиконанням відповідачкою умов договору, заборгованість останньої перед позивачем становить 46507,09 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу.
Посилаючись на те, що відповідачка свої зобов'язання за договором не виконала, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі.
Крім того, 30.01.2025 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8718091.
12.09.2025 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 12092025, у результаті чого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 8718091 від 30.01.2025.
У зв'язку із невиконанням відповідачкою умов договору, заборгованість останньої перед позивачем становить 15400,00 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 4000,00 грн; заборгованості за відсотками - 4160,00 грн, заборгованості за пенею (штрафами) - 7240,00 грн. Посилаючись на те, що відповідачка свої зобов'язання за договором не виконала, позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі.
Крім того, 26.01.2025 між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 56767-01/2025.
27.05.2025 між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 27052025, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 56767-01/2025 від 26.01.2025.
У зв'язку із невиконанням відповідачкою умов договору, заборгованість останньої перед позивачем становить 12540,00 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 3000,00 грн; заборгованості за відсотками - 3240,00 грн, заборгованості за штрафами - 6000,00 грн, заборгованості за комісією за видачу кредиту - 300,00 рн. Посилаючись на те, що відповідачка свої зобов'язання за договором не виконала, позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі.
Ураховуючи вищевикладене, позивач прохає стягнути на свою користь із ОСОБА_1 загальну заборгованість в сумі 74447,09 грн та судові витрати.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 позовну заяву було передано для розгляду судді Старокожку В.П.
Ухвалою судді від 25.02.2026 було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду у межах спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідачки не надходив.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, слід вважати відповідачку ОСОБА_1 належним чином повідомленою про відкриття провадження у справі, оскільки відповідні судові документи, що повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата, надіслані безпосередньо за місцем її реєстрації - АДРЕСА_1 .
Представник позивача у позовній заяві прохала про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні за її відсутності.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 24.04.2024 АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 підписали заяву про надання кредиту "Кредитна картка" № 10-RO-82-269382694 та заяву на отримання кредиту за програмою кредитування "Кредитна картка", а також паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" /а.с. 9-16/.
Вказані документи підписані стронами за допомогою електронних цифрових підписів представника кредитодавця та позичальника ОСОБА_1 .
Відповідно до умов договору про надання кредиту "Кредитна картка" розмір поточного ліміту на дату його підписання склав 30000,00 грн, проценти за користування кредитом становлять 45 % річних. Відповідно до заяви № 10-RO-82-269382694 від 24.04.2024 позичальниця прохала встановити вказаний кредитний ліміт за тарифною моделлю кредитної картки "Хочу-картка 2.0", строк кредитування - 300 місяців /а.с. 11 зворот/.
Для надання послуги споживчого кредиту банк відкриває клієнту картковий рахунок в гривні, випускає та надає клієнту платіжну картку тарифна модель якої - кредитна картка "Хочу-картка 2.0".
Кредит надається шляхом зарахування коштів на кредитну картку позичальника.
24.07.2025 між АТ ''Райффайзен Банк Аваль'' та ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'' укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-79 /а.с. 29-30/, відповідно до якого позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 10-RO-82-269382694 від 24.04.2024, що підтверджується також копією реєстру боржників /а.с. 32/.
Відповідно до копії реєстру боржників загальна заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 46507,09 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу.
Згідно з випискою з рахунку ОСОБА_1 за період з 01.05.2024 по 07.07.2024 та розрахунком заборгованості по картковому рахунку останньої, виготовлених первісним кредитором, станом на 29.07.2025 заборгованість останньої відповідає вищевказаній /а. 24-28/.
Як вбачається із позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 на час звернення з позовом до суду залишилася незмінною та становить 46507,09 грн, тобто додаткові нарахування позивач не здійснював /а.с. 37 зворот/.
Крім того, 30.01.2025 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_3 у електронній формі було укладено договір № 8718091 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачка отримала кошти в сумі 4000,00 грн на строк 360 днів, тобто до 25.01.2026, безготівковим шляхом, стандартна процентна ставка - 1,00 % в день /а.с. 36-48/.
Кредитодавцем кошти позичальнику ОСОБА_1 перераховані 30.01.2025 в сумі 4000,00 грн на вказану нею банківську картку, що підтверджується копією повідомлення ТОВ "Пейтек" від 17.09.2025 за вих. № 20250917-1.1.
12.09.2025 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 12092025 /а.с. 55-56/, у результаті чого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 8718091 від 30.01.2025, що підтверджується копією цього договору факторингу та витягу із реєстру боржників № 2 до нього від 12.09.2025 /а.с. 59. Згідно із вказаним витягом та розрахунком заборгованості за зазначеним кредитним договором за період з 30.01.2025 по 11.09.2025 /а.с. 50-54/заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 15400,00 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 4000,00 грн; заборгованості за відсотками - 4160,00 грн, заборгованості за пенею (штрафами) - 7240,00 грн.
Як вбачається із вказаних письмових доказів та позовної заяви, нарахування подальшої заборгованості позивачем по вказаному кредитному договору після укладення договору факторингу не здійснювалися.
Крім того, 26.01.2025 між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ОСОБА_3 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 56767-01/2025 /а.с. 65-70/, відповідно до умов якого відповідачка отримала кошти в сумі 3000,00 грн строком на 120 днів, тобто до 25.05.2025, безготівковим шляхом на вказану позичальником банківську картку, денна процентна ставка - 0,90%, одноразова комісія за видачу кредиту - 300,00 грн.
Відповідно до копії повідомлення сервісу онлайн платежів IPay.ua від 08.01.2026, на банківську картку ОСОБА_1 , вказаною нею кредитору, 26.01.2025 було перераховано кредитні кошти в сумі 3000,00 грн /а.с. 71/.
27.05.2025 між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 27052025 /а.с. 72-73/, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 56767-01/2025 від 26.01.2025, що підтверджується копією цього договору факторингу та витягу із реєстру боржників до вказаного договору від 27.05.2025. /а.с. 76/.
Згідно із вказаним витягом та розрахунком заборгованості за зазначеним договором заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 12540,00 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 3000,00 грн; заборгованості за відсотками - 3240,00 грн, заборгованості за штрафами - 6000,00 грн, заборгованості за комісією за видачу кредиту - 300,00 грн.
Як вбачається із вказаних письмових доказів та розрахунку заборгованості за кредитним договором від 26.01.2025, нарахування подальшої заборгованості позивачем по вказаному кредитному договору після укладення договору факторингу не здійснювалися.
У зв'язку із невиконанням відповідачкою умов вищевказаних кредитних договорів, заборгованість останньої перед позивачем становить 74447,09 грн, яку позивач прохає стягнути із останньої на свою користь разом із судовими витратами.
Відзив на позов від відповідача не надходив.
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; - він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 12 ЗУ ''Про електронну комерцію'', якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Мотивована оцінка аргументів сторін.
Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копіями досліджених судом: кредитного договору № 010-RO-82-269382694 від 24.04.2024, договору № 8718091 про надання споживчого кредиту від 30.01.2025, договору про надання фінансового кредиту № 56767-01/2025, укладених в електронній формі, підписаних відповідачкою у день укладення за допомогою одноразового ідентифікатора та копіями договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24.07.2025, договору факторингу № 12092025 від 12.09.2025 та договору факторингу № 27052025 від 27.05.2025, відповідно до яких позивач набув права вимоги до відповідачки за вказаними кредитними договорами.
Відповідно до умов вищевказаних кредитних договорів, між сторонами було чітко визначено строк їхньої дії та терміни, у які відповідачка мала би повернути отримані кошти та сплатити відсотки та інші платежі за користування ними.
Суду ні позивачем, ні відповідачкою не надано доказів погашення заборгованості за цими договорами останнім як первісним кредиторам, так і позивачеві.
Судом встановлено, що за кредитними договорами № 8718091 від 30.01.2025 та № 56767-01/2025 від 30.01.2025, заборгованість за тілом кредиту (сумою кредиту) та відсотками за користування ними нарахована на момент відступлення прав вимоги, у межах строку дії договорів та на умовах, які передбачені кредитними договорами, у подальшому жодні нарахування позивачем не здійснювалися. Правомірно також нараховано одноразову комісію за видачу кредиту, відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, альтернативного розрахунку не надано.
За таких умов суд доходить висновку про задоволення позову в частині позовних вимог, що стосуються стягнення із відповідачки тіла кредиту і відсотків за користування ним за кредитним договором № 8718091 від 30.01.2025, що становить 8160,00 грн (4000,00 грн тіло кредиту + 4160,00 грн відсотки).
Також частково підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 56767-01/2025 від 30.01.2025, що складається із заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією, яка становить 6540,00 грн (3000,00 грн тіло кредиту + 3240,00 грн відсотки + 300,00 грн одноразова комісія).
Щодо стягнення заборгованості за пенею (штрафом) по обох вищевказаних кредитних договорах, суд доходить висновку про таке.
Відповідно до ЗУ ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану'' від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Ці наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Кредитні договори між сторонами укладені у 2025 році, діяли до 2025 та 2026 років відповідно, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Норма закону, яка передбачає списання кредитодавцем нарахованих неустойки (штрафу, пені) включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, наразі дії і не скасована. Тому суд доходить висновку, що нарахування позивачем відповідачу пені (штрафу) у сумі відповідно 7240,00 грн та 6000,00 грн за цими договорами є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 010-RO-82-269382694 від 24.04.2024, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як описано вище, судом встановлено, що 24.04.2024 між АТ ''Райффайзен Банк'' та ОСОБА_1 у електронній формі був укладений кредитний договір № 010-RO-82-269382694. Доказів неукладення договору відповідачкою не надано.
За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Закон України ''Про платіжні послуги'' визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Главою 3 цього Закону визначено порядок виконання платіжних операцій.
Так, статтями 39, 40 даного Закону визначено, що положення цієї глави застосовуються до платіжних операцій, що виконуються на території України, у тому числі до тих, що розпочинаються або завершуються на території України. Форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (аб овідмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Однак, первісним банківських документів чи інших письмових доказів, які б підтверджували перерахування відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів матеріали справи не містять.
Також відсутні у матеріалах справи і докази відкриття останній поточного рахунку у відповідності до умов договору.
Із наведеного вбачається, що саме по собі підписання цього договору не є підтвердженням перерахування коштів за його умовами та не доводить факту видачі (перерахування) позичальнику кредитних коштів.
Не надано також доказів того, що позичальниці на виконання умов кредитного договору встановлено кредитний ліміт саме у розмірі 30000,00 грн, як і того, чи цей ліміт був збільшений чи зменшений у період користування останньою кредитними коштами. Сума заборгованості, заявлена до стягнення позивачем та обрахована первсним кредитором, перевищує вказаний ліміт та становить 46507,00 грн і складається виключно із заборгованості за основною сумою боргу, як про це вказано у позовній заяві та додатках до неї. Про стягнення відсотків за кредитом не йдеться.
Щодо наявності заборгованості за договором та її розміру, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність''. Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.
Позивач до позовної заяви надав виписку з рахунку № НОМЕР_1 , де зазначено, що його відкрито на ім'я ОСОБА_1 , дата проводки - з 24.04.2024 по 29.07.2025, а також розрахунок заборгованості по картковому кредиту, договір № 010-RO-82-269382694 від 24.04.2024, рахунок № НОМЕР_1 , позичальник ОСОБА_1 . Однак, вказана виписка з рахунку не містять відомостей щодо руху коштів та розрахунку заборгованості по зазначеному банківському рахунку за період з часу укладення кредитного договору - 24.04.2024 по 01.05.2024, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит та з'ясувати правильність нарахування заборгованості. Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідачки за укладеним кредитним договором позивачем суду не надано. Також суду, як зазначено вище, не надано доказів відкриття банківського рахунку саме № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 за конкретним вказаним кредитним договором № 010-RO-82-269382694 від 24.04.2024 із зазначенням розміру встановленого кредитного ліміту.
Положеннями ст. 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд звертає увагу сторін, що згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Однак клопотань про витребування доказів на підтвердження, зокрема факту перерахування коштів відповідачу чи щодо розміру заборгованості від позивача до суду не надходило.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У той же час доказів на підтвердження виконання первісним кредитором умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів відповідачці позивачем надано не було.
Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність належних та допустимих доказів отримання позичальницею ОСОБА_1 кредитних коштів, суд доходить висновку, що у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача загальної заборгованості в сумі 14700,00 грн, що складається із:
- заборгованості за кредитним договором № 8718091 від 30.01.2025, що становить 8160,00 грн (4000,00 грн тіло кредиту + 4160,00 грн відсотки);
- заборгованості за кредитним договором № 56767-01/2025 від 30.01.2025, що складається із заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією, яка становить 6540,00 грн (3000,00 грн тіло кредиту + 3240,00 грн відсотки + 300,00 грн одноразова комісія).
У іншій частині позовних вимог слід відмовити з вищевикладених підстав.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати в розмірі 3328,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 15982 від 06.02.2026 по сплаті судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів та їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1664,00 грн.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 19,75% сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції № 15982 від 06.02.2026, що становить 657,28 грн.
Щодо іншої частини судових витрат, на які вказує позивач в сумі 1664,00 грн, суд констатує, що позивачем не надано доказів на підтвердження їх понесення, тому в стягненні цієї частини судових витрат із відповідача слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610-612, 1050, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Сімутіна Альона Андріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' заборгованість в загальній сумі 14700 (чотирнадцять тисяч сімсот) грн 00 коп, що складається із:
- заборгованості за кредитним договором № № 8718091 від 30.01.2025, що становить 8160,00 грн,
- заборгованості за кредитним договором № 56767-01/2025 від 30.01.2025, що складається із заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією, яка становить 6540,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' 657 (шістсот п'ятдеся сім) грн 28 коп понесених ним судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий