Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/565/26
Провадження № 2/553/957/2026
Іменем України
05.05.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Летюченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №553/565/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
17.02.2026 року позивач звернувся до Подільського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позов тим, що 23.10.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3095877, відповідно до умов якого Відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 15000 грн на строк 30 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Згідно п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки позичальника № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем з метою отримання кредиту. На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано повідомлення від провайдера, що надає послуги ТОВ «Авентус Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішно проведені кошти в системі на рахунок позичальника.
26.05.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір № ККАУ-26052032021 про відступлення прав вимоги. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3095877 від 23.10.2020 року. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №3095877 від 23.10.2020 року становить 39860,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 15000,00 грн; заборгованість за відсотками - 24860,00 грн, заборгованість за неустойкою - 0,00 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 24.02.2026 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подана заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, але надав на адресу суду письмове клопотання про зменшення заявлених позивачем до стягнення сум, а саме: зменшити розмір відсотків, як неспівмірні з розміром кредитних коштів та розмір витрат на правову допомогу. В обгрунтування даного клопотання відповідачем зазначалось про те, що останній має єдиний дохід у вигляді соціальної допомоги, який становить 2 595 грн на місяць та те, що останній не працює та має інвалідність ІІІ групи. При цьому, відповідачем не заперечувався факт укладення кредитного договору від 23.10.2020 року та суму отриманого кредиту.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
23.10.202 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3095877 у формі електронного документа шляхом використання позичальником ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 15 000 грн. на строк 30 днів. Знижена процентна ставка 0,38% в день від суми кредиту, застосовується в межах строку надання кредиту, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості. Стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту застосовується в межах строку надання кредиту, якщо споживач виконав умови зазначені п.п.15.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах повного строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 Договору, тау межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст1048 ЦК України.
Відповідно до п.1.8 Договору Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 16710,00 грн., за стандартною ставкою 23550,00 грн.
Відповідно до п.1.9 Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство та Споживач виконають свої зобов'язання на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому орієнтована реальна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою застосовані виходячи з умов застосування цієї ставки, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Споживачем зобов'язань за Договором.
23.10.2020 року грошові кошти в сумі 15000,00 грн. перераховані на банківську картуку НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3095877 від 23.10.2020 року, ОСОБА_1 станом на 25.05.2021 має непогашену заборгованість в розмірі 39 860 грн., з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 860 грн - сума заборгованості за відсотками.
26.05.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір № ККАУ -26052021 про відступлення прав вимоги. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3095877 від 23.10.2020 року.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного стану. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1ст.612 Цивільного кодексу України).Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Згідно ч. 1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором № 3095877 від 23.10.2020 року становить 39860 грн, що складається з наступного: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту; 24860 грн заборгованість по відсотках.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору за визначених в ньому умов. Зазначений договір недійсним не визнано.
З наданих позивачем до суду доказів встановлено, що відповідач кредитні кошти отримав, ними користувався, що не заперечувалось відповідачем у письмових поясненнях. Однак, у повному обсязі свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 39860 грн, що складається з наступного: 15 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 24860 грн заборгованість по відсотках та підтверджується розрахунком заборгованості. Будь-яких доказів про повне або часткове спростування позовних вимог відповідачем не надано.
Суд не може зменшувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких сторони погодили в укладеному в письмовому вигляді договорі, та не може застосувати приписи ст.551 ЦК України, на яку посилається відповідач, оскільки приписи даної статті дозволяє суду зменшити розмір неустойки, а не проценти, про які домовилися сторони.
Оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не представив, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору № 3095877 від 23.10.2020, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 39 860 грн, що складається з наступного: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту; 24860 грн заборгованість по відсотках.
Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 662 грн. 40 коп. в відшкодування судового збору.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 8 000,00 грн, які підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, № ККАУ 26052021 від 26.05.2021, Акт наданих послуг правової (правничої) допомоги за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, детальний опис наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, копія ордера на надання правничої (правової) допомоги.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Як зазначено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом 6 частини 1статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 8000,00 гривень. Так, зважаючи на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.
Дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин. Крім того, представником позивача окрім позовної заяви не було складено та направлено до суду будь-яких інших процесуальних документів, що передбачено пунктом 4 акту приймання-передачі наданої правничої допомоги.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 8000,00 грн не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.
Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) заборгованість за Кредитним договором № 3095877 від 23.10.2020 року в розмірі 39 860,00 грн (тридцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят грн 00 коп.), суму сплаченого судової збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 05.05.2026 року.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна