06 травня 2026 р. Справа № 440/2336/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кам'янопотоківської сільської ради на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 р. (постановлену суддею Сич С.С.) по справі № 440/2336/26
за позовом Кам'янопотоківської сільської ради
до Полтавської обласної державної адміністрації
про визнання незаконним та нечинним положення, зобов'язання вчинити певні дії,
Кам'янопотоківська сільська рада звернулася до суду з адміністративним позовом до Полтавської обласної державної адміністрації, у якій просила: визнати незаконним та нечинними положення Регіонального плану управління відходами у Полтавській області до 2033 року в частині, що стосуються Кам'янопотоківської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області; зобов'язати Полтавську обласну державну адміністрацію враховувати вимоги Закону України "Про співробітництво територіальних громад" під час формування кластерів управління відходами у Полтавській області.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (примірник для суду та її копії відповідно до кількості учасників справи), у тому числі, із зазначенням змісту позовних вимог щодо предмету позову; копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
16.03.2026 р. позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог та позивачем при поданні позовної заяви до суду першої інстанції подано опис вкладення в цінний лист та поштова накладна № 3962503138333 від 25.02.2026 р. на адресу Полтавської обласної державної адміністрації.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 р. позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не надано до суду позовну заяву, оформлену, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, (примірник для суду та її копії відповідно до кількості учасників справи), у тому числі, із зазначенням змісту позовних вимог щодо предмету позову; копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з ч. 9 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається з заяви Кам'янопотоківської сільської ради про усунення недоліків позовної заяви, позивач, зокрема, зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, у зв'язку з чим Кам'янопотоківською сільською радою дотримано вимоги п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 7 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Водночас нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про залишення позовної заяви без руху окремо від рішення суду (нормами 294 Кодексу адміністративного судочинства України установлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду). У разі оскарження особою ухвали суду про повернення позовної заяви її доводи в апеляційній скарзі щодо відповідності нормам процесуального права ухвали про залишення позовної заяви без руху підлягають перевірці, оскільки це стосується підстав повернення позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 р. у справі № 990/150/23.
Встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.
Відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.
Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами Кодексу адміністративного судочинства України) може провести підготовче судове засідання для з'ясування відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2024 р. у справі № 320/14843/23.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.
Щодо не надання позивачем копій доданих до позовної заяви документів, відповідно до кількості учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з позовною заявою подано опис вкладення в цінний лист та поштова накладна № 3962503138333 від 25.02.2026 р. на адресу відповідача Полтавської обласної державної адміністрації.
Тобто, позивачем виконано вимоги ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 26.03.2026 р. у справі № 160/24701/25.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 р. з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 205, 240, 243, 308, 320, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Кам'янопотоківської сільської ради - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 р. по справі № 440/2336/26 - скасувати.
Справу № 440/2336/26 направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін