Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/344/26
Провадження № 2/528/550/26
Іменем України
28 квітня 2026 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Вітківського М.О.,
при секретарі - Коваленко О.В.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Гребінка без проведення технічної фіксації в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Коваль Лариси Миколаївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» про визнання договору укладеним,
Представник позивача адвокат Коваль Л.М., звернулася до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить: визнати дійсним, реальним та виконаним Договір купівлі-продажу, реєстровий №НГР-213 від 10.05.2000 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А-1, а, А1-1, а1» загальною площею 74,80 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., до складу якого входять: житлова кімната - 15,1 кв.м., житлова кімната - 10,4 кв.м., житлова кімната - 11,2 кв.м., коридор - 10,7 кв.м., коридор - 7,2 кв.м., коридор - 3,9 кв.м., кухня - 11,7 кв.м., санвузол - 2,8 кв.м., котельна - 1,8 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай «Б», сарай «б», гараж «В», сарай «Г», навіс «г», літній душ «Д», погріб «Е», вбиральня «Ж», вольєр «З», ворота з хвірткою «№4», огорожа «№5», пробойний колодязь «№7», водопровідний колодязь «№6», водопровідний колодязь «№7», зливна яма «№8», «№9», «№10»;
земельна ділянка, площею 0,0476 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5320810100:52:015:0004;
земельна ділянка, площею 0,136 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320810100:03:015:0003.
В обґрунтування позову вказує, 10 травня 2000 року через ТОВ «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА» за Договором купівлі - продажу № НГР - 213 (Біржовий контракт БК № 700499) позивачем ОСОБА_1 було придбано у ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,1836 га, призначену для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу № НГР - 213 того ж дня був зареєстрований ТОВ «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА».
У п. 6.5 Договору купівлі-продажу було зазначено, що на підставі ст. 15 Закону України «Про Товарну біржу» цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню, у зв'язку із чим сторони вважали, що договір є належним правовстановлюючим документом, який посвідчений у встановленому порядку, тому до нотаріальної контори для посвідчення договору купівлі-продажу не звертались.
У березні 2026 року позивачу стало відомо з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 467813608 від 12.03.2026 року про те, що ні за нею, ні за ОСОБА_2 , як і ні за ким іншим не зареєстровано право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, на підставі Договору купівлі - продажу № НГР - 213 від 10.05.2000 року позивач володіє та користується нерухомим майном: житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, проте її право власності на це майно до дійсного часу не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При зверненні позивача ОСОБА_1 до державного реєстратора Гребінківської міської ради з питання проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на належне їй майно, їй було повідомлено про неможливість вчинення такої реєстраційної дії тому, що вона не є власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки договір купівлі-продажу будинку, який був зареєстрований ТОВ «Українська універсальна біржа», належним правовстановлюючим документом не являється, в силу положень ст. 227 ЦК УРСР чинного на час укладення договору, згідно яких договір купівлі-продажу будинку мав бути посвідчений нотаріально.
Враховуючи викладене, вказані обставини змушують позивача звернутись до суду з цим позовом.
30 березня 2026 року до суду надійшла відповідь Відділу ведення реєстру територіальної громади та реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Гребінківської міської ради, згідно якої встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.38).
Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче судове засідання на 28.04.2026 о 11-30 год. (а.с.39-41).
28.04.2026 року позивач та його представник адвокат Коваль Л.М. у судове засідання не з'явились, вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, натомість представником позивача подано заяву про відмову від частини позовних вимог у частині, яка стосується земельних ділянок. Просить розгляд справи провести без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує.
28.04.2026 року відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, вона належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, натомість через канцелярію суду, подала заяву в якій позовні вимоги визнала, не заперечує проти задоволення позову, просила розгляд справи провести без участі відповідача.
28.04.2026 року представник третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа», у судове засідання не з'явивсь, він належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Від представника третьої особи не надходило заяв/клопотань про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України в підготовчому засіданні суд ухвалює судове рішення у разі визнання позову в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
10 травня 2000 року через ТОВ «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА» за Договором купівлі - продажу № НГР - 213 (Біржовий контракт НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 було придбано у ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,1836 га, призначену для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В пункті 2.3. Договору купівлі - продажу № НГР - 213 від 10.05.2000 року, щодо складу нерухомого майна, яке є предметом купівлі-продажу, внесено наступне: «А-1» жилий будинок, «Е» погріб, «Б» сарай, «В» гараж, «№ 1, 2» паркан, «1/2 № 3» водогін; щодо земельної ділянки наводиться таке: «земельна ділянка, площею 0,1836 га, для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства». В пункті 2.4. Договору купівлі - продажу № НГР - 213 зазначено, що житлова площа будинку становить 22,0 кв.м.
Договір купівлі-продажу № НГР - 213 дня був зареєстрований ТОВ «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА». (а.с.8,8 зворот).
На підставі Договору купівлі - продажу № НГР - 213 від 10.05.2000 року (Біржовий контракт НОМЕР_1 ) Гребінківським районним відділом земельних ресурсів виконкому Гребінківської міської ради Полтавської області 10.08.2007 року позивачу ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 677922, з якого вбачається, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,0476 га, та призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; а також було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 677923, з якого вбачається, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,1360 га, та призначена для ведення особистого селянського господарства. (а.с.9,9зворот,11,11 зворот).
Право власності позивача на земельну ділянку, площею 0,0476 га, кадастровий номер 5320810100:52:015:0004, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зареєстровано 17.02.2026, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер 465076181 від 20.02.2026). (а.с.12).
Право власності позивача на земельну ділянку, площею 0,136 га, кадастровий номер 5320810100:52:015:0003, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, зареєстровано 17.02.2026, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер 465107998 від 20.02.2026). (а.с.10).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 467813608 від 12.03.2026 року вбачається, що право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано. (а.с.13).
Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу та Звіту про незалежну оцінку об'єкту нерухомого майна від 19.02.2026 року ринкова вартість об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,80 кв.м. складає 230 931 ( двісті тридцять тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. Відповідно до запису в технічному паспорті власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 . (а.с.14-30).
Із Інформаційної довідки ФОП ОСОБА_3 від 19.02.2026 року №0391 вбачається, що житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Лубенському МБТІ в книзі №10 реєстровим №1099 за ОСОБА_1 . Документи, що стверджують право особистої власності: договір купівлі-продажу виданий Українською універсальною біржею від 10.05.2000 року, реєстровий №НГР-213. (а.с.25 зворот).
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правостворюючі юридичні факти або правовідносини.
У відповідності з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК).
За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв'язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
За положеннями ст.128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві.
Статтею 227 ЦК УРСР передбачалась необхідність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.
Таким чином, на дату укладання Договору купівлі - продажу № НГР - 213 від 10.05.2000 року (Біржовий контракт БК № 700499) у законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз'яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.
У даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод можливе лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне оформлення угоди не вимагається.
Згідно із ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору ( стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Таке правове регулювання правовідносин щодо права власності на майно застосовується до справ, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року. Відповідні правові положення унормовано в ЦК України.
За приписами частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України при вирішенні питання про правомірність набуття права власності суд враховує презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість (постанова Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 665/2266/16-ц ).
Документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).
До 01.01.2004 право власності в набувача майна за договором виникало з моменту передання речі. Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові № 640/2034/15-ц.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
За наслідком судового розгляду судом встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку було оформлено сторонами на Українській універсальній біржі, визначено всі істотні умови договору та передано предмет договору покупцю позивачу. Проте, спірний договір залишився не посвідчений нотаріально, а позивач втратив можливості посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна. Таким чином, суд вбачає підстави для визнання правочину дійсним відповідно до положень ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин у цій справі та визнання за позивачем права власності.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги адвоката Коваль Лариси Миколаївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» про визнання договору укладеним - задовольнити.
Визнати правочин дійсним, реальним та виконаним Договір купівлі-продажу, реєстровий №НГР - 213 від 10.05.2000 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА» між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Житловий будинок «А-1, а, А1-1, а1», загальною площею 74,80 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., до складу якого входять: житлова кімната - 15,1 кв. м., житлова кімната - 10,4 кв. м., житлова кімната - 11,2 кв. м., коридор -10,7 кв. м., коридор - 7,2 кв. м., коридор - 3,9 кв. м., кухня - 11,7 кв. м., санвузол - 2,8 кв. м., котельна - 1,8 кв.м.; з господарськими будівлями та спорудами: сарай «Б», сарай «б», гараж «В», сарай «Г», навіс «г», літній душ «Д», погріб «Е», вбиральня «Ж», вольєр «З», ворота з хвірткою «№4», огорожа «№5», пробойний колодязь «№6», водопровідний колодязь «№7», зливна яма «№8», «№9», « АДРЕСА_3 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 08.05.2026 року.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ).
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа», ЄДРПОУ 25158707 (адреса місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 52).
Повний текст рішення складено 06.05.2026.
Суддя М. О. Вітківський