Справа № 527/286/26
провадження 2/527/503/26
іменем України
05 травня 2026 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Олефір А.О.,
за участю секретаря
судового засідання - Семенової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 527/286/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», поданим представником позивача Пархомчуком Сергієм Валерійовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02 лютого 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим в системі «Електронний суд» 30.01.2026.
В обґрунтування позову представник зазначив, що 17.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 106132. Згідно з умовами кредитного договору товариство надало відповідачу кредит в сумі 2000,00 грн, дата надання кредиту 17.01.2020, строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка - 2% в день. 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 24.11.2025 розмір заборгованості за кредитним договором становить 9880,00 грн, з яких: 2000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7880,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача 9880,00 грн, з яких: 2000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7880,00 грн - прострочена заборгованість за процентами, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн.
16 березня 2026 року представник направив до суду заяву про розподіл, відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, у якій просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача 10500,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві зазначив, що просить проводити розгляд справи у його відсутність та не заперечує проти винесення заочного рішення судом.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 09:00 год 17.03.2026 повернулася до суду не вручена з відміткою «адресат відсутній» та як вбачається з трекінгу відстеження поштових відправлень судова повістка про виклик на 09.00 год 30.04.2026 не вручена відповідачу.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.
Відзиву відповідач не подала.
Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав складення та проголошення судового рішення до 16:30 год 05 травня 2026 року.
Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, повно, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, встановив наступне.
17 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 106132. Згідно з умовами договору товариство надає відповідачу кредит в сумі 2000,00 грн (п.1.1.), кредит надається строком на 30 днів, тобто до 15.02.2020. Строк дії договору становить 30 днів, але в будь якому випадку договір діє до повного його виконання Сторонами (п.1.2), клієнт сплачує відсотки 2% на добу (п.1.3.) (а.с.14-17).
17 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 було підписано Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 106132 у якому викладено графік розрахунків та орієнтована сукупна вартість кредиту (а.с. 16).
Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора KL9702 (а.с.10).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» виконало зобов'язання та надало відповідачу грошові кошти в сумі 2000,00 грн (а.с.25).
28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.17-20).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договір факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 106132 від 17.01.2020 (а.с.9).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 106132, укладеним 17.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ».
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 24.11.2025 розмір заборгованості за кредитним договором № 106132 від 17.01.2020 становить 9880,00 грн, з яких: 2000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7880,00 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с.8).
Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 2000,00 грн зобов'язання з їх повернення не виконала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення 7880,00 грн простроченої заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.
Згідно з умовами договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 15.02.2020. Строк дії договору становить 30 днів, але в будь якому випадку договір діє до повного його виконання Сторонами (п.1.2), клієнт сплачує відсотки 2% на добу (п.1.3.)
Суд зазначає, що термін дії кредитного договору є істотною умовою. Термін дії кредитного договору вказує на період, протягом якого позичальник зобов'язаний повернути кредит, а кредитор має право вимагати його повернення.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відсотки за договором підлягають стягненню у визначений договором строк, а саме 30 днів з моменту укладення кредитного договору.
17.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 було підписано Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 106132 у якому викладено графік розрахунків та орієнтована сукупна вартість кредиту, визначено, що сума нарахованих процентів за користування кредитом протягом строку на який надано кредит становить 1200,00 грн.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у розмірі та за період встановлені кредитним договором в сумі 1200,00 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Вирішення питання стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 9880,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 3200,00 грн, що становить 32,38 % від ціни позову.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 862,08 грн, що складає 32,38 % від 2662,40 грн.
Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Пархомчук С.В. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 10500,00 грн (а.с.11-13,27,46-47,49).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав. Крім того, суд враховує, що розмір заявлених витрат на правову допомогу перевищує розмір заявлених позовних вимог, що не є співмірним.
За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10500,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, відповідачем не доведено не співмірність заявлених судових витрат, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1295,20 грн, що складає 32,38 % від 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ: 42228158 заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 106132 від 17.01.2020:
2000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту,
1200,00 грн - прострочена заборгованість за процентами
а всього 3200 грн (три тисячі двісті гривень 00 копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у сумі 862,08 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1295,20 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158);
відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ).
Суддя А.О. Олефір