Справа №755/5967/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2241/2026 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
30 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6 ,
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 ,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 27 вересня 2001 року за нововиявленими обставинами повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи заяву, суд зазначив, що зважаючи на положення ч. 1 ст. 463 КПК України, засуджений звернувся із заявою не до того суду, який, на його думку, першим допустив помилку внаслідок незнання про існування нововиявлених обставин.
Водночас, колегія суддів вважала, що відповідно до положень п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК України, саме Верховний Суд наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, який за КПК 1960 року виконував функції касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім, як судом першої інстанції.
Не погоджуючись з рішенням суду, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року, просить її скасувати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК.
Частиною 1 статті 459 КПК встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Як вбачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_6 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 27 вересня 2001 року.
Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 звернувся із заявою не до того суду, який, на його думку, допустив помилку внаслідок незнання про існування нововиявлених обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 463 КПК, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.
У ч. 4 ст. 33 КПК зазначається, що кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.
Одним із принципів побудови судоустрою України є інстанційність, в рамках якої систему судоустрою складають місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд (частини 1, 3 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та судова система в Україні організована таким чином, щоб забезпечити право на перегляд судом вищої інстанції рішення суду нижчої інстанції (а не навпаки) під час судових проваджень з перегляду судових рішень (принцип інстанційності).
Згідно з цим підходом, КПК 1960 року та чинний КПК не передбачали і не передбачають можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами судом нижчої інстанції.
За правовим висновком Об'єднаної плати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 15 квітня 2024 року (справа №1-33/04), відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК саме Верховний Суд наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, який за КПК 1960 року виконував функції суду касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім, як судом першої інстанції.
Зі змісту заяви ОСОБА_6 слідує, що ухвалу Верховного Суду України від 27.09.2001 було постановлено за результатом розгляду касаційної скарги на вирок Київського міського суду від 19.03.2001, при цьому касаційний розгляд здійснено в порядку КПК 1960 року, який діяв на той час.
Відповідно до п. 15 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Таким чином, звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 27 вересня 2001 року до Дніпровського районного суду м. Києва, засуджений не дотримався вимог ч. 1 ст. 463 КПК, оскільки зважаючи на положення ч. 3 ст. 33 цього Кодексу, кримінальне провадження у суді касаційної інстанції здійснює Верховний Суд.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_6 , тому що Дніпровський районний суд м. Києва є судом першої інстанції та відповідно не є тим судом, який повноважний здійснювати перегляд ухвали суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 34 КПК.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року та підстав для її скасування не вбачає, у зв'язку з чим апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року, якою заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 27 вересня 2001 року за нововиявленими обставинами повернуто особі, яка її подала - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3