Справа №755/4792/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2280/2026 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
30 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12025105040000164 від 15.02.2025 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієве Донецької області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: - вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6 ,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року, до покарання за даним вироком, з урахуванням положень ст. 72 КК України, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 будучи засудженим 18.11.2024 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_7 , який періодично вживає психотропні речовини, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час та місці, але не пізніше 14:00 год. 15.02.2025 року, а саме до часу фактичного виявлення працівниками поліції, незаконно придбав згорток з ізоленти чорного кольору, всередині якого містився поліетиленовий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною білою кольору, яка містять в собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, та почав її незаконно зберігати при собі для власного вживання без мети збуту.
У подальшому, 15.02.2025 року в період часу з 14:37 год. до 14:42, за адресою: м. Київ, вул. Шумського, 8-А, співробітниками поліції було проведено особистий обшук затриманого ОСОБА_7 , в ході якого з правої, верхньої кишені куртки в яку останній був одягнений, працівниками поліції, в присутності двох понятих, виявлено та вилучено згорток з ізоленти чорного кольору, всередині якого поліетиленовий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною білою кольору, яка містять в собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено -PVP, яку він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта надана на дослідження кристалоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,669 г.
PVP, згідно зі Списком № 2 «Особливо небезпечних психотропних речовини, обіг яких обмежено» Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини невеликого розміру - 0,15 г.
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року змінити в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та призначити ОСОБА_7 покарання у межах ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2024 виконувати самостійно.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник вказує, що суд, застосовуючи до ОСОБА_7 вимоги ст. 71 КК України, фактично не врахував те, що останній за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2024 був раніше судимий за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду, а не іспитового строку.
Апелянт вважає, що ОСОБА_7 можливо призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України у виді штрафу, оскільки дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому захисник вказує, що судом фактично не враховано особистість та стан здоров'я ОСОБА_7 , який проживає в м. Києві; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; його молодий вік; стан здоров'я (страждає на інфекційне захворювання Хронічний вірусний гепатит «С»; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме його класифікацію за ст. 12 КК України, що відноситься до не тяжкого злочину, особливості й обставини вчинення: характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, а тому, з урахуванням ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційна скарга розглядається без участі обвинуваченого, явка якого не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду, та учасниками судового провадження не оспорюються, як і правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , а тому, згідно із ст. 404 КПК України апеляційному оскарженню та перегляду не підлягають
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника з приводу суворості призначеного його підзахисному покарання та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 71, 72 КК України,то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як слідує з оскаржуваного вироку, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Так, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; відсутність завданої шкоди; поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 під час та після вчинення протиправних дій; його ставлення до скоєного - вину не визнав; дані про його особу, а саме: не одружений, не працює, стан здоров'я - має хронічний вірусний гепатит С; під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення під час пробаційного нагляду, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 нових злочинів буде покарання в межах, установлених санкцією інкримінованої їй статті, відповідно до положень КК України у виді позбавлення волі, а також визначив вид і розмір остаточного покарання на підставі 71, 72 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Посилання захисника на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 не в повному обсязі було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та стан його здоров'я, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції зазначені дані врахував, у тому числі і ті, на які є посилання у апеляційній скарзі захисника, надав їм правову оцінку і призначив обвинуваченому таке покарання, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Те, що обвинувачений не перебуває на спеціальних медичних обліках, має інфекційне захворювання (хронічний вірусний гепатит С), то ці обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, оскільки ці обставини не є такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, до того ж наведені обставини не стали стримуючим фактором у вчиненні ОСОБА_7 через короткий проміжок часу після його засудження нового аналогічного злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин.
Підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Щодо посилань захисника на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 71, 72 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Зазначені приписи закону мають імперативний характер і унеможливлюють (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.
Відповідно до п.п. а-1) п.1 ч.1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.
Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував, що останній раніше судимий вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2024 за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, яке останнім не відбуте та призначив йому остаточне покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці.
Отже, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, врахував всі, передбачені законом обставини у їх сукупності та правильно призначив покарання як за злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, так і за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України.
Додаткових доводів, які б могли бути підставою для зміни вироку захисником до апеляційного суду не надано.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які б ставили під сумнів правильність висновків суду, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_7 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року у кримінальному провадженні №12025105040000164 від 15.02.2025 щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 309 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3