КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
01 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва управління нагляду та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 19 березня 2026 року, щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,-
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 19 березня 2026 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визнано невинуватими та виправдано за частиною другою статті 111 КК України, на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю в їх діях складу кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор другого відділу процесуального керівництва управління нагляду та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Вишгородського районного суду Київської області від 19 березня 2026 року скасувати, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнати винуватими у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією майна. Просить провести часткове судове слідство та допитати свідків, дослідити письмові докази, надані стороною обвинувачення.
Перевіривши відповідність апеляційної скарги вимогам ст. 396 КПК України, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі, в числі інших визначених законом обставин, повинно бути відображено вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Всупереч вказаним положенням в апеляційній скарзі обвинуваченого захисника відсутні чіткі та зрозумілі обґрунтування того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.396 КПК України апеляційна скарга має містити клопотання про дослідження певних доказів у тому разі, якщо апелянт посилається на неповноту їх дослідження або неправильну оцінку судом першої інстанції, із зазначенням їх конкретного переліку із посиланням на аркуш справи та обґрунтування необхідності їх повторного дослідження.
Згідно частини 3 статті 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Разом із цим прокурор, в поданій апеляційній скарзі, заявив клопотання про допит свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 . Разом з тим, всі вказані свідки відповідно до матеріалів справи і змісту вироку суду першої інстанції , окрім ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , були безпосередньо допитані судом першої інстанції і прокурор не був позбавлений можливості задавати питання особам які допитуються.
Прокурор не вказав в апеляційній скарзі які конкретно порушення були допущені судом першої інстанції при допиті вищевказаних осіб як того вимагає частина 3 статті 404 КПК України і які нові або невстановлені обставини можуть бути з'ясовані під час такого допиту, враховуючи , що при їх допиті приймав участь і прокурор а також яке значення для правильного вирішення справи має повторний допит зазначених свідків. Тобто заявлене клопотання не містить належного обґрунтування доцільності повторного допиту свідків судом апеляційної інстанції.
Зокрема, апелянт обмежується загальними посиланнями на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не конкретизуючи, які саме обставини потребують додаткового з'ясування шляхом повторного допиту свідків, які саме суперечності містяться у їхніх показаннях та яким чином такі суперечності можуть вплинути на висновки щодо винуватості осіб.
Крім того, стороною обвинувачення в апеляційній скарзі не наведено чіткого обґрунтування важливості (цінності) показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що не були допитані в суді першої інстанції, та які обставини можуть вказати останні щодо винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , хоча суд першої інстанції неодноразово вживав вичерпних заходів для їх явки до суду.
Таким чином, фактично доводи апеляційної скарги зводяться до формального клопотання про повторний допит вже допитаних осіб під час судового провадження в суді першої інстанції і повторне дослідження вже оцінених доказів без наведення нових обставин чи підстав, які б об'єктивно обумовлювали необхідність таких процесуальних заходів.
Апеляційний перегляд не є повторним повним судовим розглядом справи та не передбачає автоматичного відтворення всіх процесуальних дій, здійснених судом першої інстанції, зокрема повторного допиту свідків, які вже були безпосередньо допитані судом.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява №11370/02) від 21 червня 2007 року, повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами, які прокурором який подав апеляційну скаргу не були зазначені.
З огляду на це, відсутність у апеляційній скарзі належного обґрунтування необхідності повторного допиту свідків свідчить про недодержання вимог кримінального процесуального закону при її поданні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
Оскільки апеляційна скарга подана без додержання вимог ст. 396 КПК України, апеляційну скаргу слід залишити без руху.
Керуючись ст. ст. 396, 399 КПК України, суддя,-
Апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва управління нагляду та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 19 березня 2026 року, щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ? залишити без руху, встановивши строк на усунення виявлених недоліків 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_1
Справа 366/2168/23
Апеляційне провадження 11-кп/824/4533/2026
Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_37
Суддя-доповідач в суді апеляційної інстанції ? ОСОБА_1