Апеляційне провадження
№22-ц/824/6453/2026
06 травня 2026 року місто Київ
справа №758/8214/23
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року позов ПрАТ «АК «Київводоканал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 30193,36 грн основного боргу, 3727,26 грн 3% річних та 18530,41 грн інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 2684 грн та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмір 35 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2. 30 грудня 2025 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд».
Неодноразово Київським апеляційним судом до Подільського районного суду міста Києва направлялися запити про витребування справи №758/8214/23.
Вказана цивільна справа надійшла до Київського апеляційного суду.
Разом з апеляційною скаргою, представником апелянта було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
На обґрунтування доводів вказаного клопотання, вказував, що повний текст оскаржуваного рішення він отримав 24 грудня 2025 року.
А тому, просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки він пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з довідки від 13 жовтня 2025 року, складеної секретарем судового засідання, фіксування судового процесу не здійснювалось на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України (а.с.100).
Дати складення повного тексту оскаржуване рішення не містить.
Відповідно до довідок про доставку електронного документу, оскаржуване рішення було доставлено до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2. 24 грудня 2025 року (а.с.107, 108).
Апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2. подана до суду 30 грудня 2025 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.129 Конституції України про забезпечення права на апеляційний перегляд справи, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, а тому вважає, що він підлягає поновленню.
Проте, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду Київським апеляційним судом, виходячи з наступного.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2. звертаючись до суду з апеляційною скаргою, просив звільнити відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року або розстрочити його сплату до ухвалення рішення у справі, з урахуванням її статусу біженця, відсутності доходів в Україні та пенсійного віку.
Зазначав, що з 2022 року апелянт фактично не проживає за своєю зареєстрованою адресою в Україні, перебуває за кордоном у статусі біженця, не має доходів на території України, є пенсіонером, а отже не має реальної фінансової можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Вказував, що такий майновий стан об'єктивно унеможливлює одноразову сплату судового збору у встановленому розмірі та ставить під загрозу реалізацію права на апеляційний перегляд справи.
Суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
За правилами частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20) дійшла висновку, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може...», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який не враховує фінансове положення заявника, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (рішення від 26 липня 2011 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Європейський суд з прав людини (у рішеннях від 26 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі», від 26 липня 2005 року у справі «Єдамський та Єдамська проти Польщі») вказав, що, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розміру заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.
Тобто можливість особи розпоряджатися своїми коштами та майном повинна враховуватися судами при оцінці фінансового (майнового) стану цієї особи при вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою судового збору.
На підтвердження зазначених у клопотанні обставин представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2.надав суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2025 року по листопад 2025 року.
Разом з тим, вказані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, які долучені представником апелянта до клопотання не можуть бути єдиною та безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору або розстрочення його сплати до ухвалення рішення у справі, оскільки вони не підтверджують реальний майновий стан відповідача на момент подання апеляційної скарги, зокрема не є достатніми доказами на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 інших доходів за останні 12 місяців.
А відтак, наведені представником апелянта доводи щодо звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги або розстрочення його сплати до ухвалення рішення у справі та надані у їх підтвердження докази не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору, оскільки представником апелянта не надано суду доказів на підтвердження складного майнового стану за 2025 рік, який би унеможливлював сплату ОСОБА_1 судового збору: банківські документи про відсутність на рахунку коштів, відсутність нерухомого та рухомого майна з якого отримується дохід, компенсації, прибутку.
Також представник апелянтане надав доказів, що ОСОБА_1 у 2025 році не було отримано будь-яких доходів за межами України (зокрема матеріальної допомоги, як біженцю у Польщі).
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18 листопада 2021 року у справі №910/4473/21, від 02 лютого 2022 року у справі №697/2951/19.
Тому, апелянту необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір» або подати до Київського апеляційного суду документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору або розстрочення його сплати до ухвалення рішення у справі відповідно до закону.
Згідно з п.3 ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцемсправляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2684 грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Беручи до уваги вимоги апеляційної скарги, за подання апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4026 грн (2684*150%).
Апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2. була подана до суду через систему «Електронний суд», отже підлягає сплаті судовий збір за подачу апеляційної скарги із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у розмірі 3220,8 грн (4026*0,8).
Отже, апелянту необхідно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 3220,8 грн на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Соломян. р-н/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок: UA548999980313101206080026010, МФО банку отримувача: 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030101 та надати до Київського апеляційного суду оригінал квитанції про оплату судового збору.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього Кодексу застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.127, 185, 357 ЦПК України, -
Поновити представнику відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року.
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року або розстрочення його сплати до ухвалення рішення у справі - відмовити.
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Борисова О.В.