справа №758/15869/24 Головуючий у І інстанції - Захарчук С.С.
апеляційне провадження №22-ц/824/3106/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
06 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Журби С.О., Писаної Т.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк ««ПриватБанк» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
установив:
У грудні2024 року АТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що22.02.2023 року ОСОБА_1 підписав заяву на приєднання до умов та правил надання банківських послуг та підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з запропонованими ПАТ «КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та АТ «КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг.
Відповідно до вказаного договору тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн., строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка, відсотків річних: 42,0%
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 строк дії - 04/27, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.
ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції.
Свої зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 17.11.2024 року має заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг у загальному розмірі 64492,98 грн., яка складається з наступного: 51777,10 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12715,88 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.
Просило суд, стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг у загальному розмірі 64492,98 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь та АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 51777,10 грн. та судовий збір у розмірі2422,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, АТ «КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалось на те, що воно свої зобов'язання за договором перед відповідачем виконало, а саме, надало кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку.
У свою чергу, відповідач умови договору, щодо своєчасного повернення грошових коштів не виконав.
Вказує, що воно надало виписку по рахунку з якої вбачається, що відповідач дійсно отримав грошові кошти та неналежним чином виконував зобов'язання по сплаті заборгованості, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за кредитом.
Вказує, що в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка особисто підписана відповідачем, передбачені основні умови кредитування.
Відповідачу була видана картка «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку та Довідкою Банку про видані картки.
Відповідно відсоткова ставка по кредиту діяла на рівні 42% річних, що відповідає наданим Банком розрахунку заборгованості та виписці по рахунку.
Таким чином, наголошує, що сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, а тому підстави для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом - відсутні.
Крім того, всі операції за кредитним договором, а також те, як саме нараховувались проценти за користування кредитними коштами, чітко зазначені у виписці по рахунку, яку було долучено до позовної зави.
Просило, скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні відсотків у сумі 12715,88 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 22.02.2023 року у розмірі 51777,10 грн. (тіло кредиту) не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що з наданого позивачем договору неможливо встановити строк користування кредитом, розміру облікової ставки, крім того, позивачем не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості, а саме: обґрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 12 715,88 грн., а тому, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення нарахованих та несплачених відсотках у розмірі 12715,88 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст.1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом ст. 1054 ЦК України, істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2023 року ОСОБА_1 підписав власноруч на планшеті заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій були зафіксовані умови кредитування.
У вказаній заяві зазначено, що підписанням цієї заяви, клієнт приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Регулярні платежі», Умов та Правил надання банківських послуг АТ «КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Пунктами 1.3., 1.5. заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг визначено фіксовану процентну ставку для карт Універсальна в розмірі 42,0 % річних та 40,8% для карт Універсальна Gold, наслідки прострочення виконання та невиконання зобов'язань за договором, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання 84% для карт Універсальна та 81,6% для карт Універсальна Gold.
З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що, підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач добровільно погодився з визначеними у ній умовами кредитування, в тому числі, і щодо розміру відсотків за кредитом та взяв на себе відповідні зобов'язання.
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 04/27, тип - Універсальна, активно нею користувався, знімаючи грошові кошти та здійснюючи покупки за кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку.
Зазначена виписка є належним та допустимим доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, що відповідачем не спростовано.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 22.02.2023 року у відповідача станом на 17.11.2024 року наявна заборгованість по простроченим відсоткам у розмірі 12715,88 грн. Сума відсотків нараховувалася відповідачу відповідно до погоджених умов кредитування із розрахунку 3,5% на місяць (42% річних).
Таким чином, суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не було надано доказів на підтвердження погодження умов кредитування щодо сплати відсотків, оскільки підписавши викладені у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг умови кредитування, сторони в подальшому їх виконували, угод про зміну умов кредитування не підписували, а тому саме такі умови є погодженими сторонами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками у розмірі 12715,88 грн., а відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості за відсотками підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь АТ «КБ «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги АТ «КБ «ПриватБанк».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками - скасувати та ухвалити в цій частині нове.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсоткам у розмірі 12715 грн. 88 коп. та судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3633 грн. 60 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба