05 травня 2026 року м. Київ
Справа № 755/617/26
Провадження: № 22-ц/824/8787/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Желепи О. В., Соколової В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Безсмертного Олександра Олексійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»
на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т. В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,
У грудні 2025 року ТОВ «Столичний комфорт» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Столичний комфорт» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 13 027,12 грн, яка складається з: суми боргу за спожив житлово-комунальні послуги - 12 246,15 грн, збитків від інфляції - 442,86 грн, 3 % річних - 338,11 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року позовну заяву ТОВ «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги повернуто суб'єкту звернення.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Безсмертний О. О. в інтересах ТОВ «Столичний комфорт» подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно повернув позовну заяву, оскільки помилково застосував правила щодо самопредставництва юридичної особи до випадку її представництва адвокатом. Вказував, що повноваження адвоката як представника у цивільному процесі підтверджуються у порядку, визначеному ст. 62 ЦПК України та ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відсутність трудового договору не могла бути підставою для повернення позовної заяви. Посилався також на невідповідність оскаржуваної ухвали висновкам Верховного Суду та на те, що в аналогічних правовідносинах ухвалу про повернення позовної заяви з тих самих підстав уже було скасовано апеляційним судом.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 13 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що надані адвокатом Безсмертним О. О. договір про надання правової допомоги, ордер і свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю не підтверджують належним чином його повноважень на звернення до суду від імені ТОВ «Столичний комфорт», оскільки трудового договору та інших документів щодо обсягу таких повноважень подано не було, а тому позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 185/9330/21 вказав, що починаючи з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Процесуальний закон визначає, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (ст. 60 ЦПК України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у ч.ч. 1, 4 ст. 62 ЦПК України.
Тобто, самопредставництво не може діяти на підставі довіреності, а тільки на статутних документах, а також пред'явленні документів, які підтверджують повноваження представника.
Положеннями ст. 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
У п.п. 11 п. 16-1 Розділу XV Перехідних Положень Конституції України зазначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 26 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана до суду першої інстанції представником ТОВ «Столичний комфорт» - адвокатом Безсмертним О. О.
Звертаючись в інтересах ТОВ «Столичний комфорт» з вказаною позовною заявою, адвокат Безсмертний О. О. на підтвердження своїх повноважень додав до позовної заяви: копію договору № 1 про надання правової допомоги від 18.06.2023 року, укладеного між ТОВ «Столичний комфорт» та АО «Лігал Кейс»; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1312896 від 01.01.2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6303/10 від 08.12.2017 року.
Таким чином, станом на час подання позовної заяви до суду першої інстанції у Безсмертного О. О. були повноваження на право підпису та подання відповідної позовної заяви від імені ТОВ «Столичний комфорт», оскільки адвокат Безсмертний О. О. діяв в порядку представництва, а не в порядку самопредставництва юридичної особи.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, щопредставником не було надано трудового договору, що позбавляє суд пересвідчитись у належних повноваженнях Безсмертного О. О. та повернув позовну заяву позивачу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»).
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга адвоката Безсмертного О. О. в інтересах ТОВ «Столичний комфорт» підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Безсмертного Олександра Олексійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді О. В. Желепа
В. В. Соколова